61. Перспективні напрямки забезпечення розробки ефективної системи маркетингових комунікацій туристичних підприємств.

1.Брендинг. Фахівці-маркетологи зауважують, що останнім часом конкуренція підприємств і товарів переросла в конкуренцію брендів (brand – тавро, марка, сорт, якість...). Це означає, то на перший план виходить діяльність зі створення довгострокової переваги стосовно товару, основаної на комплексній дії на споживача за допомогою упаковки, товарного знаку і т. ін., такий маркетинговий прийом дозволяє виділити товар з-поміж інших товарів-конкурентів і створити його позитивний образ (brand image). Брендинг – це діяльність зі створенням довгострокової переваги до товару, основана на спільній посиленій дії на споживача товарного знаку, упаковки, рекламних звернень, матеріалів сейлз промоушп та інших елементів реклами, об’єднаних певною ідеєю та однотиповим оформленням, що виділяють товар серед конкурентів та створюють його образ. Творці бренд-іміджу враховують фізичні властивості продукту, почуття, що він їх викликає у споживача, та апелюють не лише до свідомості, але й до емоцій, впливаючи на підсвідомість. Якщо товар супроводжують успіх, висока репутація наринку, то завжди знайдуться подібні товари, котрі повторюють його популярний бренд. Тому брендинг – це діяльність, що постійно розвивається і що дозволяє випереджати конкурентів.

2. Інтегровані маркетингові комунікації на місці продажу - комплексний синтетичний засіб маркетингових комунікацій, який вимагає елементів та прийомів реклами, стимулювання збуту, персонального продажу, паблік рилейшнз та інших синтетичних комунікаційних засобів (виставки, фірмовий стиль, упаковка) у місцях продажу товарів. 

Прийоми й основні інструменти інтегрованих маркетингових комунікацій у місцях продажу можна поділити на дві великі групи:

/ зовнішні - вивіски, світлові табло, вітрини роздрібних магазинів, ай-стопе-ри (предмети, які розміщені поблизу магазину і привертають увагу потенційних покупців);

/ внутрішні - прийоми і заходи просування товарів, які реалізуються безпосередньо у торговій залі.

3.Спонсорство — система взаємовигідних договірних відносин між спонсором, який є постачальником коштів, ресурсів і послуг, і реципієнтом —• стороною, яка їх отримує в особі індивідів, груп, організацій, з метою досягнення спонсором певних маркетингових комунікаційних цілей.

Спонсорство є синтетичним видом маркетингових комунікацій, оскільки при цьому використовуються різні засоби маркетингових комунікацій: реклама (логотип фірми на плакатах, з програмах заходів), стимулювання збуту (концерти спеціально запрошених виконавців), паблік рилейшенз (під час проведення з’їздів, конгресів), персональний продаж (під час проведення заходів, які спонсоруються фірмою).

Цілі спонсорської діяльності є такі:

—  формування сприятливих для іміджу торгової марки і компанії асоціацій;

— поширення інформації про фірму та її товари;

— поліпшення відносин з громадськістю;

— стимулювання збуту товарів (продаж товарів з емблемою заходу, який спонсорує фірма).

62. Оптимізація процесів організації рекламних кампаній у змі.

Процес формування системи каналів доставки рекламних послань адресатам рекламної комунікації одержав визначення медіапланування. Його основною задачею є оптимізація схеми розміщення рекламних матеріалів, заснована на об'єктивних показниках. За сучасними уявленнями велика частина таких показників базується на концепції охоплення.

Залежно від ступеня конкретизації засобу розповсюдження обігу виділяються поняття медіаканал і медіаносій. Медіаканал є сукупністю засобів розповсюдження реклами, однотипних з погляду способу передачі інформації і що характеризуються однаковим типом сприйняття їх аудиторією. Наприклад, преса, засоби рекламної поліграфії, телебачення, зовнішня реклама і т.п. Медіаносій — це конкретний представник медіаканала (тобто випуск друкарського видання, телепрограма, радіопередача і т.д.), в якому розміщено рекламне повідомлення. Наприклад: медіаканал — телебачення, медіаносій — програма "ТСН" телеканалу "1+1".

Весь процес медіапланування можна умовно розділити на декілька етапів.

На першому етапі визначаються і формулюються цілі маркетингу і рекламної діяльності рекламодавця. Виявляється цільовий сегмент маркетингової діяльності і цільова аудиторія, якій призначений обіг.

На другому етапі ухвалюються рішення про охоплення аудиторії і про необхідну кількість рекламних контактів.

На наступному, третьому етапі проводиться порівняльний аналіз і безпосередній вибір медіаканалів і медіаносіїв рекламного обігу і розробляється конкретна схема його розміщення.

Для оцінки ситуації з цієї точки зору використовуються наступні показники:

• охоплення носія або схеми розміщення - частина (відсоток) населення, або цільової аудиторії, експонована носієм, що містить рекламне повідомлення, хоча б один раз під час даного періоду.

• частота експозиції, точніше, розподіл частот експозиції, показує, яка частина (відсоток) цільової аудиторії скільки саме разів контактувала з носієм, що містить рекламне повідомлення.

• кумулятивна частота, або кумулятивний розподіл частот експозиції - кількість контактів з носієм в одиницю часу не менше деякого (наприклад, "три і більш") для певної частини цільової аудиторії.

• для визначення частини цільової аудторії, експонованої носієм з певною кумулятивною частотою, іноді використовують термін „охоплення з частотою”.

На третьому етапі процесу медіапланування, як вже вказувалося, проводиться порівняльний аналіз і безпосередній вибір медіаканалів і медіаносіїв рекламного обігу і розробляється конкретна схема його розміщення.

Основними засобами розповсюдження реклам є такі медіаканали: реклама в пресі; друкарська (поліграфічна реклама; екранна реклама; реклама на радіо; зовнішня реклама; реклама в комп'ютерних мережах Інтернет; інші засоби.

Критерії, які можуть бути використані при аналізі і виборі оптимальних засобів розповсюдження реклами.

1. Відсутність жорстких обмежень у відправника на використовування тих або інших засобів.

2. Відповідність засобу обігу характеристикам цільової аудиторії.

3. Відповідність характеристик медіаканала особливостям товару, який рекламується.

4. Забезпечення відповідності форми рекламного обігу і засобу його передачі.

5. Вимоги по термінах передачі обігу і у відповідь реакції аудиторії.