37. Маржинальний дохід, прибутковість і рентабельність туристичних підприємств.

Розрахунок загального планового обсягу маржинального доходу туристичної фірми необхідний для того, щоб визначити, чи зможе підприємство покрити постійні витрати та чи залишаться в нього кошти для формування прибутку. Маржинальний дохід необхідно визначати по кожному турпродукту, тому що тури нерівноцінні за своєю вартістю, різною є сума змінних витрат, які відносяться на собівартість туру.

Загальний обсяг маржинального доходу туристичного підприємства визначається як різниця між виручкою від реалізації туристичної продукції й прямими змінними витратами.

Маржинальний дохід від організації туру в розрахунку на одного туриста розраховується за формулою:

Дм=Ц-С,

Де Дм - маржинальний дохід у розрахунку на одного туриста;

Ц - ціна туру («брутто»);

С - обмежена собівартість туру (ціна «нетто»).

Маржинальний дохід — це загальна сума комісійних винагород і надбавок (маржі), що покриває постійні витрати, прибуток та податкові платежі підприємства.

Рівень маржинального доходу - відношення величини маржинального доходу до обсягу виручки від реалізації турів, помножене на 100%

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Виокремлюють рентабельність капіталу (інвестованих ресурсів) і рентабельність продукції.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Ра = Пз(ч) / Ка * 100%, де Пз (ч) - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік; Ка -середня сума активів за річним балансом.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рвк = Пч / Кв * 100%, де Пч - чистий прибуток підприємства; Кв - власний капітал підприємства.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Рп = Прп / Срп *100%,

де Прп - прибуток від реалізації продукції за певний період;

Срп - повна собівартість реалізованої продукції.

Прибутковість - відносний показник економічної ефективності. Прибутковість комплексно відображає ступінь ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також природних багатств. Коефіцієнт прибутковості розраховується як відношення прибутку до активів або потоків, які його формують. Може відображатися як і в прибутку на одиницю вкладених засобів, так і в прибутку, який несе в собі кожна отримана грошова одиниця.

Ефективність = Результати / Витрати

38. Структура вартості готельного обслуговування, експлуатаційної та повної собівартості послуг розміщення, готельних тарифів та цін на додаткові послуги готелів.

До складу готельного тарифу (вартості проживання), окрім вартості розміщення у номері певної категорії, входять інші складові, такі, як дворазове чи триразове харчування або лише сніданок, послуги міні-бару (напої), послуги сауни тощо залежно від особливостей попиту клієнтів та відповідної маркетингової (в тому числі продуктової) політики готельного підприємства. Водночас надаються знижки, якщо деякі складові не включаються до готельного тарифу, чи застосовуються надбавки, наприклад, при підселенні в номер дорослої особи або дитини тощо. На основі цих та інших особливостей формування готельних тарифів їм присвоєні спеціальні назви («сімейний тариф», родинний тариф», «європейський тариф», «американський тариф» тощо) та відповідні назви класу обслуговування клієнтів.

У вітчизняній практиці середня ціна однієї людино-доби розміщення в номері готелю визначається за формулою:

Ц = [(S + П + ЗНк) + 1,2 + ГЗ ] *Тл/д

Де S — повна собівартість послуг розміщення, грн.;

П — прибуток від реалізації послуг розміщення, грн.;

ЗНк — комерційні знижки (надбавки) до оптової ціни підприємства (S + П), грн.;

1,2--- коефіцієнт, що враховує податок на додану вартість (20%) до оптової ціни підприємства з урахуванням комерційних надбавок і знижок, грн.;

ГЗ--- готельний збір, що сплачується за диференційованими став­ками й дорівнює 10% - 20% від оптової ціни підприємства за одну (першу) добу розміщення з урахуванням комерційних надбавок і знижок, грн.;

Тл/д — загальний термін перебування клієнтів, людино-діб.

Урахуванням міжнародного досвіду при визначенні собівартості і розміщення гостей у номерах готелю слід розрізняти експлуатаційну та повну собівартість.

Експлуатаційна собівартість одиниці послуг (однієї людино-доби розміщення) визначається як сума прямих та загальних експлуатаційних витрат на одиницю послуг. До повної собівартості послуг розміщення включаються прямі витрати, відповідна частка загальних експлуатаційних та загальногосподарських витрат.

Визначення повної собівартості одиниці послуг розміщення здійс­нюють в такій послідовності: Повна собівартість = Експлуатаційна собівартість + Адміністративні витрати, витрати на збут та інші загальні господарські витрати.

До експлуатаційної собівартості послуг розміщення включають прямі та загальні експлуатаційні витрати готелю: витрати на оплату праці працівників служби прийому та обслуговування з відрахуваннями на соціальні заходи; амортизаційні відрахування на основні засоби підприємства готель­ного господарства; комунальні витрати та ін.

На спеціальні, додаткові й супутні послуги (транспортні, екскурсійні послуги, сніданок у номері, виклик таксі, прання та прасування білизни тощо) рекламна ціна визначається за формулою:

Ц = S + П + Кзн. + ПДВ, де S - повна собівартість, що включає прямі й непрямі витрати на надання послуг;

П - прибуток до оподаткування, запланований відповідно до цінової політики підприємства;

Кзн. - сума комерційних знижок для окремих категорій клієнтів;

ПДВ - податок на додану вартість (20%).