- •Перелік запитань на іспит
- •Основні характеристики підприємництва.
- •Класифікація підприємств.
- •Сутність та особливості підприємницької діяльності в туризмі.
- •Ринкове середовище господарювання підприємств.
- •Ресурси підприємства.
- •Загальні показники оцінки туристичної діяльності.
- •Місія, цілі і завдання підприємства.
- •Чинники, які впливають на діяльність туристичних підприємств.
- •Елементи організації.
- •Життєві стадії організації.
- •Життєві цикли організації.
- •Стилі управління підприємством.
- •Мета, принципи, методи та напрямки управлінського аналізу.
- •Аналіз конкурентоздатності підприємства.
- •Аналіз конкурентоздатності продукції/послуг.
- •Конкурентоздатність і якість.
- •Аналіз споживачів.
- •Визначення поняття «конкурентоздатність».
- •Фактори і критерії конкурентоздатності.
- •Методи визначення конкурентоздатності.
- •Види маркетингових стратегій.
- •Види базових економічних стратегій діяльності туристичних підприємств.
- •Базові стратегії конкуренції.
- •Ринкові стратегії забезпечення конкурентних переваг.
- •Цінові стратегії.
- •Планування стратегічної поведінки туристичного підприємства.
- •Портфельний аналіз.
- •Життєвий цикл товару/послуги.
- •Структура маркетингових заходів для кожного етапу життєвого циклу товару/послуги.
- •Асортиментна політика туристичного підприємства.
- •Місце реалізації тур продукту в економіці субʼєктів тур бізнесу.
- •Класифікація планів реалізації тур продукту.
- •Методи планування продажу тур продукту і окремих послуг.
- •Особливості та функції ціни на туристичні послуги.
- •Фактори диференціації цін на ринку послуг міжнародного туризму.
- •Структура вартості туристичного обслуговування та ціни тур продукту.
- •Маржинальний дохід, прибутковість і рентабельність туристичних підприємств.
- •Структура вартості готельного обслуговування, експлуатаційної та повної собівартості послуг розміщення, готельних тарифів та цін на додаткові послуги готелів.
- •Структура цін на продукцію, товари і послуги підприємств харчування.
- •Стратегія і тактика управління цінами на туристичних підприємствах.
- •Джерела формування та напрями використання доходу туристичних підприємств.
- •Стратегія формування доходу туристичних підприємств.
- •Політика оптимізації доходу туристичних підприємств.
- •Планування витрат туристичних підприємств.
- •Управління прибутком туристичних підприємств.
- •Управління рухом грошових коштів.
- •Методи управління попитом.
- •Методи оцінки попиту
- •Методи управління пропозицією.
- •Канали збуту: поняття, типи, сутність та функції.
- •Види та функції ринкових посередників в туризмі.
- •Організація каналу збуту.
- •Структура каналу збуту.
- •Схеми каналів збуту в туризмі.
- •Управління каналом збуту.
- •Поняття комунікативної політики.
- •Комунікаційна взаємодія субʼєктів туристичного ринку при просуванні туристичного продукту.
- •Елементи комунікаційної системи туристичного підприємства.
- •Використання прогресивних Інтернет-маркетингових комунікаційних технологій туристичними підприємствами.
- •Особливості управління системою маркетингу та рекламної діяльності туристичних підприємств.
- •Перспективні напрямки забезпечення розробки ефективної системи маркетингових комунікацій туристичних підприємств.
- •Оптимізація процесів організації рекламних кампаній у змі.
- •Визначення портрету споживача туристського продукту та цільової аудиторії засобу розповсюдження рекламного звернення.
- •Специфіка продажу в туристичній індустрії: в готельному, ресторанному та туристичному бізнесі.
- •Цілі та функції відділів продажу.
- •Структура та розмір торгового персоналу.
- •Організація роботи відділу продажу.
- •Розробка ефективної процедури продажу.
- •Управління торговим персоналом.
- •Поняття про якість.
- •Побудова моделі якості обслуговування туристичного підприємства.
- •Розробка програми якісного обслуговування.
- •Управління обслуговуванням.
- •Корпоративний стиль в обслуговуванні клієнтів.
Цінові стратегії.
Стратегічні рішення щодо рівня цін. Ці рішення дуже важливі у процесі ціноутворення. Виділяють два принципово відмінні типи стратегій щодо цінового рівня:
– стратегія високих цін;
– стратегія низьких цін.
Вибираючи відповідну стратегію, ураховують цілі цінової політики фірми, а також психологію ціносприйняття. Високі, «престижні» ціни асоціюються у споживачів із високою якістю товарів, що зумовлена використанням коштовних матеріалів, ретельним виготовленням, суворим контролем, а також високим рівнем сервісу. Висока ціна, відіграючи роль індикатора якості, має найбільший вплив при купівлі складних і цінних товарів (автомобілів, дорогої парфумерії тощо). Низькі ціни, привабливі для значної частини ринку, дають змогу збільшувати обсяги продажу товарів, вести активну цінову конкурентну боротьбу.
При встановленні цін на принципово нові, «піонерні» товари, захищені патентом, ці дві альтернативні стратегії проявляються найяскравіше і мають свої назви: – стратегія «зняття вершків»; – стратегія «проникнення».
Стратегії єдиних чи перемінних цін. При використанні стратегії єдиних цін фірма встановлює однакову ціну для усіх споживачів, які хотіли б придбати товар чи послугу за аналогічних умов. Ціна може змінюватись залежно від рівня сервісу, кількості придбаного товару чи надання кредиту; однак вона єдина для усіх споживачів при однаковому поєднанні товарів та послуг. Єдину ціну чітко позначають на упаковці чи самому товарі (за умови фінансової стабільності). Такий підхід зміцнює довіру споживачів і зручний у практичному використанні.
Значна кількість виробників і торговельників застосовує диференціацію цін. Перемінні ціни можуть мати різний характер. Якщо витрати на виробництво чи реалізацію продукції змінюються під впливом певних факторів, може бути застосована стратегія гнучких цін. Прикладом таких цін є диференційовані по зонах доби тарифи на електроенергію (найнижчі — уночі, максимальні — у вечірні години). Застосування гнучких цін допомагає енергетичним компаніям покрити додаткові витрати, пов'язані з нерівномірним споживанням електроенергії, і водночас стимулює синхронізацію попиту на неї.
Планування стратегічної поведінки туристичного підприємства.
Після проведення аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, визначення місії і цілей, установлення характерної компетентності фірми й ідентифікації можливостей і загроз на шляху досягнення цілей настає етап розробки стратегії. На даному етапі розробники шукають відповіді на питання про те, яким найбільш ефективним способом можна досягти поставленої мети і що для цього необхідно зробити.
В економічній теорії існує розроблена система стратегій і набір моделей (механізмів) вироблення стратегічної поведінки фірми.
Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління персоналом тощо. Функціональні стратегії конкретизують, доводять корпоративну і конкурентні стратегії до функціональних служб господарства. Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій.
Операційні стратегії - це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов'язані стратегії, що займають вищий рівень за ієрархією: корпоративна, конкурентні, функціональні.
Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.
Формування стратегії підприємства є процесом, який проходить певні етапи. Найпростіша схема етапів формування стратегії підприємства зображена на рис.
На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.
На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві - на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.
На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних стратегій - варіантів стратегічного розвитку.
На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії розвитку подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і досліджується вплив кожного на сформульовані альтернативні стратегії.
На п 'ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних.
На шостому - готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємства.
На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються тактичні середньострокові плани.
Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується. Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації стратегії (9-й етап) але і її практичну оцінку, контроль за виконанням (10-й етап) і зворотний зв'язок, якщо виявляються помилки, недоробки у формуванні стратегічного плану на будь-якому із етапів. Інколи такий зворотний зв'язок передбачає часткові зміни місії і цілей, якщо вони виявилися до певної міри нереальними. До речі, зворотний зв'язок можливий на будь-якому з етапів формування стратегії. Все це свідчить про те, що і формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.
Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить, і умови діяльності підприємства постійно змінюються, стратегічний план регулярно коригується.