Основи дидактики - Чайка В.М.

Начало формы Конец формы Наступна > У пропонованому навчальному посібнику розкрито загальні засади дидактики, а також передумови ефективності навчання, найпродуктивніші методи, засоби, технології, прийоми його побудови. Значну увагу в ньому приділено інноваційним джерелам, особистісним чинникам педагогічного успіху. Адресований студентам вищих навчальних закладів. Корисний буде вчителям і науковцям освітньої галузі. Методи організування і здійснення навчально-пізнавальної діяльності Видавництво 2011 р. Завантажити ЗМІСТ 1. Загальні засади дидактики 1.1. Сутність, функції і завдання дидактики 1.2. Методологічна основа дидактики Системний підхід Синергетичний підхід Діяльнісний підхід Праксеологічний підхід Гуманістичний підхід Культурологічний підхід Аксіологічннй підхід Суб'єктний підхід Акмеологічний підхід Компетентнісний підхід 1.3. Основні категорії дидактики 1.4. Особливості структури теорії навчання 1.5. Основні дидактичні концепції Ян-Амос Коменський (1592-1670) Жан-Жак Руссо (1712-1778) Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827) Йоганн-Фрідріх Гербарт (1776-1841) Костянтин Ушинський (1824-1870) Джон Дьюї (1859-1952) Григорій Ващенко (1878-1967) Петро Гальперін (1902-1988) Василь Сухомлинський (1918-1970)2. Процес навчання, його структура і види 2.1. Сутність, функції і структура процесу навчання 2.2. Структура діяльності вчителя Цілепокладання Планування Організація навчальної роботи (навчальних дій) Стимулювання навчальної активності Контроль і регулювання Аналіз результатів 2.3. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів 2.4. Основні види навчання Пояснювально-ілюстративне навчання Проблемне навчання Програмоване навчання Комп'ютерне навчання 3. Закономірності, принципи і правила навчання 3.1. Зовнішні та внутрішні закономірності навчання 3.2. Принципи навчання Принцип цілеспрямованості навчання Принцип науковості Принцип систематичності і послідовності Принцип доступності Принцип свідомості Принцип активності Принцип міцності Принцип ґрунтовності Принцип наочності Принцип емоційності Принцип індивідуального і диференційованого підходу у навчанні Принцип зв'язку теорії з практикою 3.3. Правила навчання 4.Зміст освіти в національній школі 4.1. Сутність і основні компоненти змісту освіти 4.2. Навчальні плани та програми 4.3. Підручники і навчальні посібники 4.4. Види освіти 5. Методи засоби навчання 5.1. Метод і прийом навчання 5.2. Зміст і класифікації методів навчання Методи організування і здійснення навчально-пізнавальної діяльності Класифікація методів за дидактичними цілями Класифікація на основі зовнішніх форм прояву методів навчання Класифікація методів навчання за типом пізнавальної діяльності учнів Класифікація методів навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів Метод формування пізнавального інтересу Метод формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні Методи контролю і самоконтролю в навчанні Методи усного контролю Методи письмового контролю Методи лабораторного контролю Графічна перевірка Тестова перевірка знань Класифікації за системним підходом 5.3. Проблема вибору методів навчання 5.4. Засоби навчання 6. Форми організації навчання 6.1. Сутність організаційних форм навчання 6.2. Урок як основна форма організації навчання Сутність та основні класифікації уроків Структура і типологія уроків Урок засвоєння нових знань Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок Урок узагальнення і систематизації знань Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок Комбінований урок Підготовка вчителя до уроку і аналіз його результатів 6.3. Інші форми організації навчання 7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів 7.1. Сутність, функції і принципи контролю у навчальному процесі 7.2. Види контролю знань 7.3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів 8. Технології навчання 8.1. Теоретичні основи технології навчання 8.2. Таксономія цілей навчання 8.3. Основні технології навчання 8.4. Кредитно-трансферна система організації навчання Теоретичні основи КТСОНП Самостійна та індивідуальна робота і самоосвітня діяльність студентів в умовах КТСОНП Термінологічний словник Література

1. Загальні засади дидактики

Дидактика як педагогічна наука пояснює діалектику процесу навчання, умови його реалізації і вдосконалення практики, розкриває суттєві для навчального процесу зв'язки, У структурі дидактичної теорії виокремлюють такі компоненти: процес навчання і його основні види, зміст освіти, цілі і завдання освіти, принципи і закономірності навчання, методи навчання, форми організації навчання, контроль та оцінювання результатів навчання. Дидактичні системи умовно поділяють на традиційні, позначені схематизмом, пошуком ідеального методу навчання, і педоцентричні, що ґрунтуються на врахуванні потреб, інтересів та здібностей учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності та мислення.

1.1. Сутність, функції і завдання дидактики

Дидактика є відносно самостійною частиною педагогіки. Вона вивчає зміст, принципи та методи освіти і навчання, конкретизує загальні педагогічні закономірності і категорії, тісно пов'язана з методиками вивчення

навчальних дисциплін, спрямована на створення умов для реалізації розвитку особистості.

Вперше слово "дидактика" з'явилося у працях німецького педагога Вольфганга Ратке (1571-1635) і означало "мистецтво навчання". Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) вважав дидактику самостійною науковою галуззю і виокремив ц із системи філософських знань. Аналогічно термін "дидактика" трактував і чеський педагог Ян-Амос Коменський (1592-1670), який назвав свій основний твір "Велика дидактика". Сутність дидактики він визначив як "універсальне мистецтво навчати всього всіх". Спочатку цим терміном позначали практичну діяльність, а потім поступово відокремлену науку про інтегрально-взаємопов'язані види діяльності - викладання та учіння.

Дидактичні процеси виникають із суспільної необхідності передати молодому поколінню накопичений досвід, важливий для розвитку суспільства. Як це здійснити найраціональніше і з найбільшим ефектом для формування особистості, є основною проблемою дидактики, яка ставить за мету протидіяти стихійній волі випадку в процесі навчання. Основним завданням освіти є оволодіння учнем знаннями, практичними вміннями і навичками та способами творчої діяльності. Дидактика покликана відповісти на питання: "чого навчати?" (зміст освіти), "як навчати?" (принципи і методи навчання), "як учитися?" (методи і прийоми самостійної творчої діяльності). У давнину дидакти здебільшого акцентували увагу на перших двох питаннях, що стосувалися діяльності вчителя. Проблема розвитку здібностей, пізнавальної активності та самостійності, творчості, мотиваційної сфери учнів у процесі навчання (діяльність учіння) стала центральною лише у XIX столітті.

Дидактика вивчає змістову і процесуальну сторони навчання в їх єдності: науково обґрунтовує його зміст, методи та організаційні форми, умови реалізації, особливі перетворення та поліпшення практики, шукає способи його вдосконалення, розробляє нові навчальні системи і технології.

Дидактика (грец. didaktikos - повчальний) - галузь педагогіки, яка вивчає теорію освіти і навчання, його закономірності, функції, категорії, форми і методи.

Об'єктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, яка спрямована на передавання наступним поколінням соціального досвіду, його творче відтворення, тобто викладання (діяльність учителя) і учіння (пізнавальна діяльність учня) існують в єдності. Інші взаємозв'язки (учень - навчальний матеріал, учень - інші учні, учень - книга тощо) стають дидактичними настільки, наскільки вони об'єднані цими відношеннями. Наприклад, книга стає підручником, якщо вона є засобом навчальної діяльності для вчителя й учня. Отже, предметом дидактики є зв'язок .викладання й учіння, їх взаємодія.

Основними функціями дидактики є:

- теоретична (діагностична, прогностична), яка передбачає обґрунтування, систематизацію та узагальнення педагогічного досвіду, закономірностей і механізмів розвитку особистості в процесі навчання;

- практична (нормативна, інструментальна), яка полягає в розробленні проекту педагогічної діяльності, змісту, методів, форм навчання відповідно до поставлених дидактичних цілей. Обидві функції тісно взаємопов'язані.

Дидактична теорія постійно розвивається. На сучасному етапі перед дидактикою постають такі завдання:

- обґрунтувати і конкретизувати принципи організації навчання, шляхи і засоби розвитку пізнавальної самостійності, активності, ініціативи учнів;

- визначити критерії добору і способи конструювання основних компонентів змісту освіти у зв'язку зі значним перевантаженням навчальних програм і підручників складним і другорядним матеріалом;

- дослідити функції і структуру методів і форм навчання;

- обґрунтувати міжпредметні та внутріпредметні зв'язки для актуалізації опорних знань, їх систематизації, формування навчальних і практичних навичок;

- забезпечити збалансованість соціальних і особистісних цілей у процесі навчання;

- розробити нові технології навчання.

Зв'язки дидактики з іншими науками, зокрема педагогічного циклу, зумовлені спільністю закономірностей методів, понять і взаємопроникненням наук. Існує певний взаємозв'язок дидактики з методиками конкретних навчальних предметів. Вона займається розробленням загальнотеоретичних основ процесу навчання

(закономірностей, принципів, методів), визначає особливості перебігу діяльності учня, а конкретні методики досліджують організацію навчання з окремих дисциплін, використовуючи при цьому її теоретичні ідеї.

Дидактика пов'язана з філософією, яка є методологічною основою для організації наукових пошуків і теоретичних узагальнень практики навчання. Філософія допомагає визначити перспективу вивчення універсальних зв'язків дидактичних явищ, вимагає аналізувати навчання як процесуальне явище, що неперервно розвивається, виявляти весь спектр суперечностей між діяльностями викладання й учіння та ін.

Проблематика дидактики тісно пов'язана з психологією, зокрема педагогічною. Дидактичні процеси є водночас психологічними. Психологія вивчає розвиток особистості під впливом навчання, особливості її сприймання, пам'яті, мислення, волі, емоцій, формування мотиваційної сфери тощо.

Зв'язок дидактики з теорією виховання полягає в єдності процесів навчання і виховання, можливості використовувати загальні закономірності, принципи, методи і форми виховання, щоб учні ефективно оволодівали знаннями, уміннями і навичками.

Знання з фізіології дають змогу активно і водночас відповідально та обґрунтовано "втручатися" в процеси формування особистості, враховуючи фізіологічні та гігієнічні фактори для організації навчання, можливі дидактичні втрати і перевантаження.

Дидактика пов'язана із соціологією, яка спрямована на подолання соціальних конфліктів, удосконалення методів управління та соціалізації особистості, вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, а також їхні психологічні характеристики. Знання з естетики допомагають будувати дидактичний процес на засадах гармонійного предметного середовища, засобами навчання створювати оптимальні умови для праці та активної пізнавальної діяльності учнів, забезпечувати розвиток їхніх творчих здібностей. Зв'язок дидактики з кібернетикою дає змогу організовувати процес навчання як систему (сукупність взаємопов'язаних компонентів), забезпечувати моделювання та оптимальне управління цією системою.