2.2. Форми, види та процедури податкового контролю

Податковий контроль за економічним змістом є явищем досить багатогранним та різноплановим. Тому виникає не­обхідність його класифікації з виділенням організаційних та методичних характеристик.

У найзагальнішому плані податковий контроль поділяєть­ся на зовнішній і внутрішній контроль. Зовнішній - здійсню­ють контролюючі органи, визначені законодавством. Це - податкові, митні органи та органи державних цільових фондів. Внутрішній контроль здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні та фізичні особи - платники податків.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів податковим конт­ролем можна відокремити комплексний, тематичний, повний, частковий, суцільний та вибірковий контроль.

Комплексний контроль - це контроль, що охоплює всю ді­яльність суб'єкта.

Тематичний податковий контроль охоплює окремі сторони діяльності суб'єкта.

Повний податковий контроль - це контроль, який всебічно вивчає фінансову діяльність об'єкта з максимально можливим застосуванням різних методів контролю.

Частковий контроль проводиться з певного переліку питань про фінансову діяльність суб'єкта оподаткування.

Суцільний контроль передбачає вивчення усіх первинних документів і записів у формах аналітичного й синтетичного обліку.

Вибірковий контроль передбачає перевірку або всіх документів певного періоду звітного року, або частини доку­ментів за увесь звітний період.

За джерелами інформації податковий контроль можна поді­лити на: документальний і фактичний. Зрозуміло, що докумен­тальний контроль ґрунтується на вивченні даних фінансової до­кументації, а фактичний - на даних фактичної перевірки у натуральних показниках.

Наступним видом податкового контролю у загальній схемі є контроль за цільовою спрямованістю контрольних дій. Тут виді­ляються: стратегічний податковий контроль - він спрямовуєть­ся на вирішення питань стратегії розвитку підприємства чи організації, і тактичний - з питань поточної фінансової діяльності.

За місцем здійснення податкового контролю його поділяють на:

контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії без­посередньо на підконтрольному об'єкті; дистанційний, коли об'єкт контролюється на відстані за допомогою інформації, яка передається через засоби зв'язку.

Суттєвою ознакою класифікації податкового контролю є форма його здійснення, за якою виділяють:

Попередній контроль здійснюється до формування платни­ком податків об'єктів оподаткування (реєстрація платників податків та відповідної інформації щодо їх діяльності).

Поточний (оперативний) контроль здійснюється в ході формування об'єктів оподаткування. Він покликаний поперед­жати помилкові або незаконні дії за операціями, які вже про­вадяться платниками податків і впливають на формування об'єктів оподаткування.

Наступний контроль починається після формування плат­ником податків об'єктів оподаткування і здійснення розра­хунків податків у відповідних податкових деклараціях (розра­хунках) та інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків.

Основними процедурами податкового контролю є:

♦     реєстрація й облік платників податків;

♦     облік податків та інших обов'язкових платежів;

♦     масово-роз'яснювальна робота і консультації платників;

♦     проведення податкових перевірок (камеральних і виїз­них), в тому числі спільні перевірки, що здійснюються де­кількома державними контролюючими органами;

♦     аналіз фінансової звітності платників податків та інфор­мації, отриманої з інших джерел;

♦     одержання пояснень від платників податків та інших осіб;

♦     огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку);

♦     обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з такими органами в об­ласті контролю.