
- •Я.М. Ханик, є.М. Семенишин, о.В. Станіславчук, д.П. Кіндзера
- •2.1. Загальна характеристика 75
- •Розділ і
- •1.1. Загальна характеристика
- •1.2. Теплові баланси
- •1.3. Основне рівняння теплопередачі
- •1.4. Передача тепла теплопровідністю
- •1.4.1. Температурне поле і температурний градієнт
- •1.4.2. Закон Фур’є
- •1.4.3. Диференційне рівняння теплопровідності
- •1.4.4. Рівняння теплопровідності плоскої стінки
- •1.4.5. Рівняння теплопровідності циліндричної стінки
- •1.5. Теплове випромінювання
- •1.5.1. Теоретичні основи теплового випромінювання
- •1.5.2. Закон Стефана – Больцмана
- •1.5.3. Закон Кірхгофа
- •1.5.4. Взаємне випромінювання двох тіл
- •1.5.5. Випромінювання і поглинання енергії газами
- •1.6. Передача тепла конвекцією
- •1.6.1. Закон Ньютона – Ріхмана
- •1.6.2. Диференціальне рівняння конвективного теплообміну
- •1.6.3. Теплова подібність
- •1.6.4. Дослідні дані з тепловіддачі
- •1.6.4.1. Тепловіддача без зміни агрегатного стану
- •1.6.4.2. Тепловіддача із зміною агрегатного стану
- •1.6.4.4. Теплообмін під час безпосереднього контакту фаз
- •1.7. Складна тепловіддача
- •1.8. Теплопередача
- •1.8.1. Теплопередача за постійних температур
- •1.8.2. Теплопередача за змінних температур теплоносіїв
- •1.8.3. Рівняння теплопередачі для прямотечійного і протитечійного процесів теплообміну
- •1.8.4. Вибір взаємного напрямку теплоносіїв
- •Нагрівання, охолодження і конденсація
- •2.1. Загальна характеристика
- •2.2. Гріючі агенти і способи нагрівання
- •2.2.1. Нагрівання водяною парою
- •2.2.2. Нагрівання глухою парою
- •2.2.3. Нагрівання “гострою парою”
- •2.2.4. Нагрівання гарячою водою
- •2.2.5. Нагрівання димовими газами
- •2.2.6. Нагрівання високотемпературними теплоносіями
- •2.2.6.1. Нагрівання перегрітою водою
- •2.2.6.2. Нагрівання мінеральними мастилами
- •2.2.6.3. Нагрівання висококиплячими органічними рідинами і їхньою парою
- •2.2.6.4. Нагрівання розплавленими солями
- •2.2.6.5. Нагрівання ртуттю та рідкими металами
- •2.2.7. Нагрівання газоподібними високотемпературними теплоносіями з нерухомим і циркулюючим твердим зернистим матеріалом
- •2.2.8. Нагрівання електричним струмом
- •2.2.8.1. Нагрівання електричним опором
- •2.2.8.2. Індукційне нагрівання
- •2.2.8.3. Високочастотне нагрівання
- •2.2.8.4. Дугові печі
- •2.3. Охолодження
- •2.3.1. Охолодження до звичайних температур
- •2.3.2. Охолодження льодом
- •2.3.3. Конденсація
- •Конструкції теплообмінних апаратів
- •3.1. Трубчасті теплообмінники
- •3.1.1. Кожухотрубні теплообмінники
- •3.1.2. Елементні теплообмінники
- •3.1.3. Двотрубчасті теплообмінники типу “труба в трубі”
- •3.2. Змійовикові теплообмінники
- •3.2.1. Занурені теплообмінники
- •3.2.2. Зрошувальні теплообмінники
- •3.2.3. Пластинчасті теплообмінники
- •3.2.4. Реберні теплообмінники
- •3.2.5. Спіральні теплообмінники
- •3.2.6. Теплообмінні пристрої реакційних апаратів
- •3.2.7. Теплообмінники інших типів
- •3.2.8. Порівняльна характеристика теплообмінних апаратів
- •3.2.9. Розрахунок теплообмінних апаратів
- •Тепловий розрахунок:
- •Приклади до і–ііі розділів
- •Контрольні задачі до і–ііі розділів
- •Контрольні запитання до і–ііі розділів
- •Теплове випромінювання.
- •Теплова подібність.
- •Складна тепловіддача.
- •Нагрівання гарячою водою.
- •Трубчасті теплообмінники.
- •Змійовикові теплообмінники.
- •Порівняльна характеристика теплообмінних апаратів.
- •Основні залежності та розрахункові формули до і–ііі розділів Теплопровідність
- •Тепловіддача
- •Значення коефіцієнта
- •Значення At і·Bt для води
- •Теплопередача за безпосереднього контакту потоків
- •Випарювання
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Однокорпусні випарні установки
- •4.2.1. Схема однокорпусної випарної установки
- •4.2.2. Матеріальний баланс однокорпусної випарної установки
- •4.2.3. Тепловий баланс однокорпусної випарної установки
- •4.2.4. Температурні втрати та температура кипіння розчинів
- •4.3. Багатокорпусні випарні установки
- •4.3.1. Схеми багатокорпусних випарних установок
- •4.3.2. Матеріальний баланс
- •4.3.3. Тепловий баланс
- •4.3.4. Загальна корисна різниця температур та її розподіл по корпусах
- •4.3.5. Розподіл загальної корисної різниці температур
- •4.3.6. Вибір кількості корпусів
- •4.4. Конструкції випарних апаратів
- •4.4.1. Класифікація апаратів для випарювання
- •4.4.2. Апарати з вільною циркуляцією розчину
- •4.4.3. Вертикальні апарати з напрямленою природною циркуляцією
- •4.4.4. Апарати з внутрішньою нагрівальною камерою і центральною циркуляційною трубою
- •4.4.5. Апарати з підвісною нагрівальною камерою
- •4.4.6. Апарати з виносними циркуляційними трубами
- •4.4.7. Апарати з виносною нагрівальною камерою
- •4.4.8. Апарати з винесеною зоною кипіння
- •4.4.9. Прямотечійні (плівкові) апарати
- •4.4.10. Роторні прямотечійні апарати
- •4.4.11. Апарати з примусовою циркуляцією
- •Контрольні запитання до IV розділу
- •4. Однокорпусні випарні установки.
- •5. Матеріальний баланс.
- •25. Конструкції випарних апаратів.
- •27. Апарати з підвісною нагрівальною камерою.
- •29. Апарати з виносною нагрівальною камерою.
- •Основні залежності та розрахункові формули до іv розділу
- •Приклади задач до IV розділу
- •Контрольні задачі до IV розділу
- •Приклад розрахунку трикорпусної випарної установки
- •Від депресії
- •Додатки
- •Коефіцієнти дифузії деяких газів у воді за 20 с
- •Властивості насиченої водяної пари залежно від тиску
- •Фізичні властивості насиченої пари аміаку
- •Основні фізичні властивості деяких газів
- •Фізичні властивості насиченої пари аміаку
- •Властивості насиченої водяної пари залежно від температури
- •Тиск насиченої водяної пари за температур від –20 до 100 с
- •Література
1.3. Основне рівняння теплопередачі
Кількість тепла, що передається від більш нагрітого до холоднішого теплоносія, пропорційна до поверхні теплообміну F, середнього температурного напору Δtср і часу τ
, (1.5)
де К – коефіцієнт теплопередачі, що визначає середню швидкість передачі тепла вздовж всієї поверхні теплообміну; Δtср – середня різниця температур між теплоносіями, що визначають середню рушійну силу процесу теплопередачі, або температурний напір; τ – час.
Рівняння (1.5) називають основним рівнянням теплопередачі.
Для неперервних процесів теплообміну рівняння теплопередачі
.
Одиниця вимірювання К визначається з рівняння (1.5)
.
Фізичний зміст коефіцієнта теплопередачі полягає в тому, що він показує, яка кількість тепла переходить за 1 с від більш нагрітого теплоносія до холоднішого через поверхню теплообміну 1 м2 за середньої різниці температур між теплоносіями, що дорівнює 1 град.
1.4. Передача тепла теплопровідністю
1.4.1. Температурне поле і температурний градієнт
Передача тепла теплопровідністю пов’язана з наявністю різниці температур тіла. Сукупність значень температур у даний момент часу для всіх точок середовища, яке розглядається, називається температурним полем. В найзагальнішому випадку температура у даній точці t залежить від координат точки (х, у, z) і змінюється в часі τ, тобто температурне поле виражається функцією
, (1.6)
тобто поле є нестаціонарним, або невстановленим.
Якщо температура тіла не змінюється в часі, то таке температурне поле називається стаціонарним, або встановленим і виражається функцією
;
. (1.7)
На
відміну від температури, яка є скаляром,
тепловий потік
пов’язаний з напрямком перенесення
тепла і являє собою векторну величину.
Якщо розрізати тіло площиною і з’єднати всі точки з однаковою температурою, то одержимо поверхню однакових температур, яку називають ізотермічною. Оскільки в будь-якій точці тіла в певний момент часу можливе тільки одне значення температури, то ізотермічні поверхні не перетинаються, вони або замикаються на себе або закінчуються на границі тіла. Тому ізотермічна поверхня є геометричним місцем точок з однаковими температурами.
Нехай різниця температур між двома ізотермічними поверхнями Δt (рис. 1.1).
Найкоротшою
відстанню між цими поверхнями є віддаль
по нормалі Δn. У разі наближення вказаних
поверхонь відношення
прямує до границі
t. (1.8)
Рис. 1.1. Температурний градієнт
Похідна температури по нормалі до ізотермічної поверхні називається температурним градієнтом. Цей градієнт є вектором, напрям якого вказує на підвищення температури. Значення температурного градієнта визначає найбільшу швидкість зміни температури в даній точці температурного поля.
Потік тепла може виникнути тільки тоді, коли температурний градієнт не дорівнює нулеві (grad t ≠ 0). Отже, перенесення тепла відбувається в напрямку зниження температури і є пропорційним до температурного градієнта з від’ємним знаком. Кількість тепла, що передається через одиницю поверхні за одиницю часу, становить
.