Тематика рефератів

1. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.

2. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.

3. Спори щодо контрафактів, що підлягають розглядові в судовому порядку.

4. Судовий порядок розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності.

5. Забезпечення доказів під час розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності.

Модуль 3 (12-30 балів) Лекції – 6 год., самостійна робота – 12 год.

Тема 7 економіка інтелектуальної власності

7.1 Інтелектуальна власність – складова інтелектуального капіталу за економічним змістом.

7.2 Оцінка вартості інтелектуальної власності.

7.3 Інтелектуальна власність у господарській діяльності підприємства.

Основні джерела: 20, 24-26. Додаткові джерела: 2, 5

Методичні вказівки до вивчення теми

Оскільки інтелектуальна власність – це невід’ємна складова господарської діяльності підприємств, то вивчення теми «Економіка інтелектуальної власності» має не лише теоретичне, але й велике практичне значення.

Необхідно приділити особливу увагу методиці оцінки інтелектуальної власності на підприємстві, особливостям віднесення об’єктів інтелектуальної власності на баланс підприємства та відмінностям бухгалтерського обліку інтелектуальної власності.

Також важливими питаннями є формування ціни нематеріального активу, їх переоцінювання, а також з’ясування, які об’єкти не визнаються нематеріальними активами, а відносяться до собівартості продукції.

У результаті вивчення цієї теми студент має володіти основними методами оцінки інтелектуальної власності в господарській діяльності підприємства та вміти застосовувати їх на практиці.

Короткий виклад матеріалу для самостійного вивчення теми

7.1 Інтелектуальна власність – складова інтелектуального капіталу за економічним змістом

Сучасна ринкова інтелектуальна економіка – це змішана економіка, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних ринкових зусиль, що спрямовують підприємницьку активність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і контролюючи її додержання.

Інтелектуальний капітал як економічна категорія розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості. Це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і водночас відтворює властиві лише йому (інтелектуальному капіталу) особливості. До інтелектуального капіталу належать продукт розумової, інтелектуальної праці та продукт творчих зусиль. Інтелектуальний капітал – це знання, що можуть бути перетворені на прибуток та оцінені.

За формою власності інтелектуальний капітал може бути приватним, колективним та державним залежно від суб'єкта, який володіє, користується і розпоряджається результатом інтелектуальної творчої діяльності. Зазначені правомочності закріплені в Конституції України (ст. 41).

За терміном знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання інтелектуальний капітал поділяється на власний або такий, що не має терміну знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання, та строковий інтелектуальний капітал.

За ознакою формування (мобілізації) інтелектуальний капітал поділяється на створений самим суб'єктом господарювання і придбаний в інших суб'єктів господарювання.

За ознакою можливості визначення розміру (величини) вартості інтелектуальний капітал може оцінюватися (визначатися) прямим (витратним) методом (безпосередньо, відповідно до кошторису) та експертним методом.

Витратний метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає, що потенційний покупець, якій володіє відповідною інформацією (кошторисом витрат) про предмет купівлі, не заплатить за нього більше, ніж вартість іншого об'єкта в складі нематеріальних активів тієї самої корисності.

Експертний (ринковий) метод оцінки вартості інтелектуального капіталу передбачає використання методу порівняльних продаж, який полягає у прямому порівнянні оцінюваного об'єкта з іншим, аналогічним за якістю, призначенням і корисністю, що був проданий у порівнюваний час на аналогічному ринку.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності з економіко-фінансових позицій – це її комерціалізація, що виникає на умовах договірних відносин. Саме комерціалізація інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин вимагає розглядати її як товар і як капітал.

Як товар інтелектуальна власність розглядається як нематеріальний актив, що використовується в будь-яких господарських операціях.

Як капітал інтелектуальна власність розглядається з точки зору витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних активів з метою його приросту.

Інтелектуальна власність може розглядатися і як інвестиція, що поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбачають внесення нематеріального активу до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Інноваційний процес проходить 4 основних етапи:

1) аналіз конкуренції нового продукту;

2) лабораторну перевірку здійснення ідеї;

3) створення дослідного зразка продукції;

4) підготування виробництва дослідної партії і її реалізація.

Досвід показує, що в реальних умовах від ідеї створення нового продукту до надходження перших прибутків від його продажу на ринку проходить 3-4 роки. Це період інноваційного проекту. Для того, щоб довести розробку від лабораторного прототипу до стадії продажу дослідної партії, а потім і невеличкої серії, потрібно, як правило, близько 1-2 млн. доларів. Такі інвестиції вкладаються не відразу, а невеличкими порціями за кожний окремий крок у реалізацію інноваційного проекту.