Питання для самоконтролю

1 Визначте поняття «знак для товарів і послуг».

2 Назвіть основні законодавчі акти, що регулюють відносини в сфері індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг.

3 Роз’ясніть попереджувальне маркування знаків для товарів і послуг.

4 Поясніть умови надання правової охорони знакам для товарів і послуг.

5 Перелічіть об’єкти, які виступають знаками для товарів і послуг.

6 Назвіть підстави для відмови в наданні правової охорони позначення.

7 Опишіть порядок одержання свідоцтва.

8 Назвіть правила подання заявки.

9 Охарактеризуйте порядок видачі свідоцтва.

10 Опишіть прискорену експертизу заявки на знаки для товарів і послуг.

11 Що таке попередній пошук на тотожність і схожість?

12 Яким чином здійснюється припинення дії свідоцтва.

13 Назвіть переваги реєстрації знаків для товарів і послуг.

14 Перерахуйте права та обов’язки, що випливають із свідоцтва.

Тематика рефератів

1. Правова природа засобів індивідуалізації товаровиробників.

2. Патентування знаків для товарів і послуг.

3. Права товаровиробників, які випливають із свідоцтва про реєстрацію знака.

4. Реєстрація знаків для товарів та послуг.

5. Формальна експертиза та експертиза по суті.

Тема 5 договори в сфері інтелектуальної власності

5.1 Авторські договори

5.2 Договори в сфері науково-технічної діяльності

5.3 Договори на використання об’єктів промислової власності. Ліцензійні договори

Основні джерела: 20, 24, 26. Додаткові джерела: 2, 6-10.

Методичні вказівки до вивчення теми

Тема «Договори в сфері інтелектуальної власності» має велике практичне значення, оскільки договір є найважливішим охоронним документом, який гарантує суб’єкту інтелектуальної власності недоторканність та непорушність його прав.

Розглянувши дану тему, необхідно знати, особливості складання авторських договорів, договорів у сфері науково-технічної діяльності та договорів на використання об’єктів промислової власності, зокрема, ліцензійних.

Для закріплення пройденого матеріалу, корисно спробувати скласти власний договір.

Короткий виклад матеріалу для самостійного вивчення теми

5.1 Авторські договори

Усі цивільно-правові відносини, що складаються у процесі створення і використання численних об'єктів авторського права і суміжних прав мають бути врегульовані такими самими численними договорами, що об'єднані одним поняттям «авторські договори». Слід підкреслити, що не всі договори, які в тій чи іншій мірі стосуються авторських прав, визнаються авторськими. Не можна, наприклад, до авторських прав відносити договори з управління майновими правами авторів на колективній основі.

За авторським договором автор передає або зобов'язується створити і в установлений договором строк передати свій твір замовникові для використання обумовленим договором способом, а замовник зобов'язується здійснити або почати використання твору.

Отже, численні авторські договори можна поділити на договори на створення творів науки, літератури чи мистецтва і договори на використання цих самих творів. Більшість творів художньої літератури і мистецтва створюються не на замовлення, а за велінням душі, натхнення. Проте значна частина творів створюється на замовлення.

Сторонами в авторському договорі можуть бути ті самі особи, що й у будь-якому іншому договорі в сфері інтелектуальної діяльності.

Особливість авторських договорів полягає у тому, що предметом таких договорів є твори науки, літератури і мистецтва. Очевидно, поняттям «авторський договір» мають опосередковуватися і цивільно-правові відносини, що складаються у процесі виконання творів, виробництва фонограм, відеограм та програм мовлення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» авторським договорам присвячує чотири статті. Передача прав на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Стаття 33 цього Закону присвячена укладанню та змісту авторського договору.

В авторському договорі мають бути визначені й інші строки – строки подання твору, усунення зауважень, з якими погодився автор, строки вичитки коректури і верстки, строки виплати винагороди тощо. Обов'язковим є строк у договорі, протягом якого користувач зобов'язаний використати твір. Якщо протягом зазначеного строку твір не буде використаний, автор має право розірвати договір і використати твір на свій розсуд.

Права й обов'язки сторін в авторському договорі складають його зміст. За своїм характером авторський договір є таким, у якому права й обов'язки автора кореспондують і відповідають правам і обов'язкам користувача, тобто він є взаємним. Безперечно, права й обов'язки різних видів авторських договорів не збігаються – вони також бувають різними. Слід підкреслити й те, що чинний Закон про авторське право не регламентує змісту авторських договорів, віддаючи це на відкуп сторін.

Основними обов'язками автора є, передусім, створення і передача твору. Твір має відповідати умовам і вимогам, визначеним сторонами. Це має бути твір відповідного виду літератури, жанру, призначення, обсягу тощо. Так само визначаються вимоги до наукового твору – статті, брошури, монографії, підручника. У договорі про створення твору образотворчого мистецтва мають бути чітко визначені його вид, форма тощо.

Твір має бути переданий користувачеві в точно визначений строк. Допускається дострокова передача твору за згодою користувача. Важливим є обов'язок автора виконати роботу особисто.

Авторські договори належать до тих, у яких заміна виконавця-автора не допускається ні за яких обставин. У разі смерті автора договір припиняє свою чинність з відповідними наслідками.

Твір має бути переданий користувачеві в такому вигляді, щоб його можна було відразу використовувати, належно оформлений з відповідними документами, рецензіями, характеристиками тощо.

Обов'язки автора вважаються виконаними, якщо користувач-замовник прийняв твір без будь-яких застережень. Але часто бувають випадки, коли користувач робить певні зауваження до твору і вносить пропозиції щодо їх усунення. Автор у разі згоди зобов'язаний усунути зазначені недоліки або певним чином переробити твір. Замовник-користувач повинен чітко визначити свої зауваження щодо зміни або доповнення до твору.

До основних обов'язків автора твору слід віднести й обов'язок не передавати право на використання твору третім особам, якщо договором передбачена передача виключних прав автора.

Обов'язки користувача. Основним обов'язком замовника-користувача є його обов'язок прийняти і належним чином розглянути твір. Зрозуміло, що різним за змістом авторським договорам властиві різні способи прийняття і розгляду твору. Літературний твір має бути уважно вичитаний, твір образотворчого мистецтва має бути уважно розглянутий тощо. Після уважного розгляду твору замовник-користувач має прийняти важливе рішення – прийняти переданий твір чи відхилити його. Відхилення твору має бути належним чином обґрунтоване.

Замовник-користувач, якому за авторським договором перейшло право на використання чи право власності на твір образотворчого мистецтва, зобов'язаний дотримуватися особистих немайнових і майнових прав автора. Чинне законодавство передбачає обов'язок користувача використати твір в установлений договором строк. Якщо протягом обумовленого договором строку твір не буде використаний, автор має право на відшкодування збитків.

Одним із основних обов'язків замовника-користувача є виплата обумовленої договором винагороди. Розмір винагороди, порядок обчислення та строки виплати визначаються сторонами в авторському договорі. На відміну від раніше чинного законодавства чинний Закон про авторське право не визначає конкретних розмірів винагороди, порядку її обчислення та виплати. Проте Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 р. № 72і. Відповідно до цієї постанови сторони у договорі не можуть визначити розмір винагороди, менший від установлених цією постановою.

За усталеною практикою винагорода, як правило, визначається у вигляді певного відсотка від одержаного за відповідний спосіб використання твору. Якщо в такий спосіб визначити розмір винагороди з тих чи інших причин неможливо, винагорода може бути визначена у вигляді чітко зафіксованої суми.

Авторські договори, як і будь-які цивільно-правові договори, повинні виконуватися належним чином відповідно до його умов. Але можуть бути випадки, коли авторський договір виконується неналежним чином або й зовсім не виконується.

Найбільш типовими порушеннями умов авторського договору є: прострочення автором строку подання твору; не відповідність виконаної роботи умовам договору або недобросовісне виконання; відмова автора від внесення виправлень до твору, які були йому запропоновані в порядку і межах, встановлених договором; неавторське виконання роботи; передача твору для використання третім особам за умови укладання ним договору про передачу користувачеві виключних прав на використання.

Відповідно до практики, що склалася раніше, до неправомірних дій автора, які дають підставу визнання їх недобросовісними, належать: неправомірне використання чужих творів при створенні свого твору; подання свого раніше опублікованого твору як нового; перекручення фактів тa інших даних у документальному творі; перекручення оригіналу при перекладі твору; включення до рукопису неперевірених даних, перевірка яких входила до обов'язок автора та інші порушення.

Відповідальність користувача за порушення умов авторського договору може бути у формі його неправомірних дій. Підставою для відповідальності користувача є невиконання або неналежне виконання авторського договору. Умови відповідальності ті ж самі, а підстави можуть бути різні – замовник може нести відповідальність за невикористання твору, якщо такий обов'язок лежав на ньому за договором, наприклад, за видавничим договором; за втрату матеріального носія; за зміну твору без згоди автора; за відмову виплати винагороди або за несвоєчасну її виплату тощо.

Припинення авторського договору настає з закінченням строку його чинності. Авторський договір може передбачати можливість дострокового припинення його чинності. Безперечно, авторський договір може бути припинений за взаємною згодою сторін. Авторський договір може бути припинено у зв'язку з неможливістю його виконання через обставини, що не залежали від автора. Такими обставинами можуть бути різні події – стихійне лихо, деякі явища громадського життя, війна тощо. Договір може бути припиненим і в тому разі, коли створений автором твір випадково загинув без вини автора, – передавати замовнику нема чого, але автор у цьому не винен, тому він звільняється від відповідальності.

Підставою для припинення чинності авторського договору може бути смерть автора, ліквідація юридичної особи без правонаступництва. Авторський договір може бути припиненим і за одностороннім волевиявленням, коли другий контрагент порушив істотні умови договору.

Авторські договори можна класифікувати і за іншими критеріями.

Видавничий договір – це авторський договір, за яким автор або інша особа, яка має авторське право, передає або бере на себе обов'язок створити твір і передати його для видання чи перевидання, а видавництво зобов'язується розглянути поданий твір і в разі його схвалення випустити в світ та виплатити автору належну винагороду.

Договір про депонування рукопису – це одностороння угода, за якої організація, що прийняла рішення про депонування рукопису, має право лише на її передачу. Орган інформації лише зобов'язаний прийняти рукопис. Відмовити у прийнятті рукопису на депонування організація може лише в разі оформлення рукопису без дотримання встановлених вимог. Депонування означає передачу на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузько спеціалізований характер і постає необхідність інформувати громадськість, депонування просто необхідне.

Постановочний договір – це договір, за яким автор зобов'язується передати або створити і передати видовищному закладу свій драматичний, музично-драматичний, музичний, пантомімний або хореографічний твір, а видовищний заклад зобов'язується у визначений договором строк здійснити постановку і публічне виконання цього твору і сплатити автору належну винагороду.

Сценарний договір – це договір про створення сценарію для здійснення будь-якого задуманого масового видовища, кіно або телефільму, радіо або телебачення.

Договір художнього замовлення є угодою, за якою автор зобов'язується створити і передати замовнику в установлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язується сплатити автору обумовлену винагороду.