12. Вплив держави на параметри економічної рівноваги : трансформація приватного споживання та заощадження ; державні та національні заощадження , моделі економічної рівноваги .

Держава вносить суттєві зміни в параметри економічної рів-новаги. Почнемо з моделі «видатки - випуск». В ме­жах приватної закритої ек-ки сукупні видатки = сумі приватного спож-ня та приватних інвестицій: Е = С + I. З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями: Е = С + І + G. Тому економічна рівновага визначає­ться за формулою: Y = C + I + G

З появою держави суттєво трансф-ся ф-я спож-ня.У межах приватної закритої економіки D І = У. Томуфункція споживання визначається так: ?С = С +сУ. З урахуванням держави з'являються, з одного боку, податки та інші прирівнені до них відрахування державі(зменш.наявний дохід приватної ек-ки), з іншого — державні трансферти приватно­му сектору(збільшують його). Оскільки податки переважають трансферти, то у підсумку наявний дохід зменшується на вели­чину чистих податків: D І = У-Т. =>За цих умов трансформується функція споживання: С =?С + с D І = ?С + с(У - Т).

Функц . чистих податків : Т = t • У, де t— коефіцієнт податків (середній або граничний), - відображ.віднош-ня між чистими податками і доходом (T /Уабо ? T / ? Y). Звідси функція споживаннямодифікується:

С = ?С + с(У- t • У) = =С +с • У( 1- t ) => поява податків і транс­фертів зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

Тепер перейдемо до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення — ін'єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між приват­ними заощадженнями та інвестиціями: S = I.3 урахуванням держа­ви вилучення із економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін'єкції — державними закупівлями. Унаслідок цього формула економічної рівноваги як тотожність між сумою вилучень та ін'єкцій набирає вигляду: S+T=I+G.. Одночасно трансформу­ються заощадження.

У спрощеній моделі економічної рівноваги, тобто за умов при­ватної економіки закритого типу,заощадження зводяться до при­ватних і визначаються як величина доходу, яка залишається після приватного споживання: S = Y - C. З появою держави в економіч­ному кругообігу приватні заощадження зменшуються на величину вилучень у формі чистих податків: S = Y - T - C. Але також виник-ть держ. заощ-ня, які згідно із заг.принципом визначаються як різниця між доходами держави у формі чистих податків і державним споживанням: Sg = T - Cg .

Крім того, з'являються державні інвестиції (І g ),які разом із дер­жавним споживанням формуютьдержавні закупівлі: G = Cg + Ig.

Вирішальну роль в економіці відіграють приватні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівновага між приват­ними інвестиціями і національними ресурсами, які спрямовую­ться на їх фінансування.

Модель ек.рівноваги за методом «видатки-випуск»:

Y=C+I+G.

13. Попит на гроші для угод та гроші як активи

Сукупний попит

Грош.попит скл. З двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний попит) – Мd1 і попит на гроші як активи (спекулятивний попит) - Мd2. попит на гроші для угод випливає з їх ф-ції виступати як платіжний засіб. Тому його величина прямо залежить від реального доходу і обернено – від швидкості обертання грошей (V):

Отже, попит на гроші для угод теж не залежить від відсоткової ставки. Тому в графічній моделі крива цього попиту прибирає вигляд вертикальної лінії. Попит на гроші як активи випливає з їх ф-ції виступати засобом збереження вартості: у формі грошей; у формі облігацій, які належать до негрош.активів. перевагою грошей як засобу зберігання вартості є висока ліквідність, але вони не приносять дохід її власникам. Перваги облігацій полягають у тому, що вони приносять дохід у формі відсотка, але мають низьку ліквідність. Чим вища відсоткова ставка, тим більші втрати від зберігання вартості в формі грошей, тим менший попит на гроші і більший – на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки. Тому на графіку крива цього попиту має такий вигляд

Отже, сукуп.попит – це реальна грош.маса, яка необхідна екон.суб’єктам для оплати угод та в якості активів. Ф-цію грош попиту можна записати таким чином:

де k, h – коефіцієнти еластичності грош.попиту від повідно за доходом та відсотковою ставкою.Графічна модель грош.ринку виглядає так

Похила лінія Мd - крива сукуп.грош.попиту. ЇЇ зміщення вправо відобр.величину попиту на гроші для угод, який не залежить від відсоткової ставки. Вертикальна лінія   - це початкова крива грош.пропозиції. перетин кривих Мd і   у точці Т1 засвідчує початк.рівновагу на грош.ринку за рівноважної відсотк.ставки n1. механізм відновлення рівноваги виглядає так: 1)перевищення пропозиції над попитом викликає появу надлишк.грошей, які спрямовуються на придбання облігацій; 2)надлишк.гроші збільш.попит на облігації, що підвищує їх ціну; 3) зростання цін на облігації викликає зниження відсотк.ставки:

1-питання

Методи розрахунку ВВП. Показник ВВП можна розрахувати трьома методами: 1) за виробленою продукцією (виробничий метод); 2) за витратами (метод кінцевого використання); 3) за доходами (розподільчий метод). При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки: валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції або додану вартість, створену всіма галузями економіки. При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством: ВВП=Y=С+І+G+NХ, де С – кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла);. І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на: – будівництво будинків і споруд; – придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій; – створення товарно-матеріальних запасів; – амортизацію; – витрати домогосподарств на придбання житла будинків, квартир). Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (І) зменшити на величину амортизаційних витрат (А), то ми отримаємо показник чистих приватник внутрішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між І та А і добрим індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зростаючої економіки справджується нерівність І >А: коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І < А: G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу; NХ – чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниці між експортом та імпортом: NX = Х – М. При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й непрямі податки ні бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових: – амортизаційні витрати; – чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі за продажними цінами фірм; – винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо); – рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухомості включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках; – чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу; – доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності; – прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій. У більшості країн світу найпоширенішими з наведених методів розрахунок ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Власне кажучи, вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази.

2- питання

Основні макроекономічні показники.

СНР національних рахунків передбачає обчислення багатьох

макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск. Валовий

випуск (ВВ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених

за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому, під базовими

цінами, розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не

включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану

вартість, мито та ін.).

Відповідно до прийнятої в СНР (1993 р.) трактування меж виробничої

діяльності, ВВ включає:

1 – усі товари, незалежно від місця їх використання;

2 – послуги, що надаються іншим інституційним одиницям, та ін.

Розрізняють два типи валового випуску: ринковий та неринковий.

Ринковий ВВ включає:

1 Товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

Товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

2. Товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в

натуральній формі;

3.Товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного

підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються

іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві.

4. Готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси

матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового

використання.

Неринковий ВВ включає:

1. Товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного

кінцевого споживання і нагромадження.

2. Товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним

одиницям і суспільству в цілому;

3. Продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового

використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у

виробника.

ВВ = РП + З1 – З2,

де РП – вартість реалізованої продукції, З1 – вартість продукції, що

спрямована у запаси, за цінами на момент її спрямування, З2 – вартість

продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її

використання.

Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторам органів

державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують

домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі

розрахунки здійснюються за формулою:

ВВ = МВ+ОП+А+(П-С),

де МВ – витрати на придбання товарів та послуг для проміжного

споживання, ОП – оплата праці працівників, А – споживання основного

капіталу (амортизація), (П-С) – чисті інші податки на виробництво, тобто

інші валові податки за мінусом субсидій.

ВВ організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності

визначається за формулою:

ВВ=В1-В2,

де В1 - %, отримані банками від розміщення залучених ресурсів; В2 - %,

сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.

ВВ страхових компаній:

ВВ=СП-СВ+В-ТСР,

де СП – страхові премії, що надійшли до страхових компаній, СВ –

страхові відшкодування, що сплачені страховим компаніям, В - %, отримані

страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів і

цінні папері або інші ліквідні фінансові інструменти; ТСР – приріст

технічних страхових резервів.

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів

економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП).

ВВП – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що

вироблені резидентами країни за рік.

Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін “валовий” означає

включення до складу його споживання основного капіталу (амортизації).