Теми реферат

Кріто-мінойська і кріто-мікенська культури.

Культура архаїчної Греції.

“Золота доба” античної культури.

Феномен античного полісу.

Альтернативність тенденцій: Афіни і Спарта.

Грецька міфологія.

Елевсинські містерії.

Аполонівське і діонісійське підгрунтя античної культури.

Грецька трагедія як перехідна ланка від Міфу до Логосу.

Мудр лекс “мілітарності” в римській культурі.

“Хліба і видовищ” – культурологічний образ імперського Риму.

Античний і християнський гуманізм.

А.М.Фуко: принцип “турботи про себе” і “культура себе” в античності.

Давньогрецька античність та сучасна Європа.

Вплив античної культури на автохтонні племена материкової України.

Еволюція образу античності в європейській свідомості.

Образ християнства в творах римських авторів пізньої античності.

Література Джерела

• Гадамер Г.-Г. Прометей и трагедия культуры.//Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. / Пер. с нем. – М.: Искусство,1991. –С. 242- 255.

• Кессиди Ф. К проблеме “греческого чуда”. //Культурология. – Р/Д., 1999.

• Лосев А.Ф. Типы античного мышления .// Античность как тип культуры. – М., 1978.

• Ницше Ф. Рождение трагедии или эллинство и пессимизм. // Сочинения в 2- х Т. – Т.1. – М., 1990. – С.48-156.

• Юнг К.Г. Аполлоническое и дионисийское начало. // Психологические типы. – М., 1996.

• Фуко М. Культура себя. // Фуко М. Забота о себе. – К.-М., 1998. – С.45-78.

Додаткова література

*Античная литература. Греция. Антология. – М., 1989.

*Бартоник А. Златообильные Миккены. – М., 1991.

*Боннар А. Греческая цивилизация. – М., 1992. – Т.1-3.

*Бичков В.В. Культура пізнього еллінізму. // Всесвіт . – 1976. - №12.

*Древние цивилизации.- М.:Мысль, 1989.

*Зелинский Ф.Ф. Древнегреческая религия. – К., 1993.

*Йегер В. Пайдейя. Воспитание античного грека./Пер. с нем. –М.,1997.

*Куманецкий К. История культуры древней Греции и Рима. – М., 1990.

*Кун М.А. Легенди і міфи стародавньої Греції. – Тернопіль, 1993.

*Левик П. Эллинистический мир. – М., 1989.

*Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

*Мифология греческая // Мифы народов мира. - Т.1 – М.1991.

*Ренан Е. Марк Аврелий и конец античного мира. – М., 1991.

*Немировский А.И. Мифы древней Еллады. – М., 1992.

*Хампира Э. Античная трагедия и трагедия античности. // Вопросы философии. – 2000. - №9. – С.102-113.

*Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М.,1992.

*Шпенглер О. Закат Европы. – Новосибирск,1993.

*Штаерман Е.М. Кризис античной культуры. – М., 1975.

Тема 5. Культура Київської Русі

1.Роль християнства в культурному розвитку Київської Русі

2.Видатні твори літератури Київської Русі

3.Пам’ятки архітектури Київської Русі

Завдання для обговорення в аудиторії:

Язичницький світогляд, комплекс смисложиттєвих цінностей автохтонної культури та рецепція християнства. Розмежування між світською (профанною) та духовною(сакральною) культурами як нова метаморфоза язичницького дуалізму. Церковно-монастирський та селянсько- міський культурні світи. Книжна культура та філософи-книжники на Русі. Архітектура і мистецтво Київської Русі.

• Здійснити культурологічний аналіз тексту.

“Критицизм, нахил до невпинного духового розвитку характеризують українця. Україна ніколи не відмежовувалась від впливів чужих культур, коли ці культури несли на наші землі повновартісні утвори і не суперечили нашій духовній природі. В Україні перехрещувалися різнорідні культурні впливи: візантійські, західні, іранські. В зв’язку з цими впливами виростала глибоко оригінальна народна культура... Українська нація має за собою більш, ніж тисячолітній шлях розвитку, має виразно окреслену оригінальну духовність... Українська духовність не тільки відмінна, але часто прямо протилежна московській духовності.”

(Бойко Ю. Шлях нації. – Париж. – Київ. – Львів., 1992. – С.50,51,54).

• Прокоментувати наступні тексти. Ваша думка і аргументація?

2. а) “Таким чином, довести, що давньоруська народність мала всі необхідні ознаки (спільну територію, мову, економічне життя і культуру) практично неможливо, що ставить під сумнів саме існування такої народності. Не рятує становище і спільна самоназва Русь, оскільки ми достеменно не знаємо, що саме вкладали її носії в різних регіонах Русі – чи етнічне поняття, чи лише належність до держави “Русь”. Тому, на наш погляд, правильніше говорити про давньоруське суспільство не як про одну народність, а як про відносну спільність кількох східнослов’янських етномовних груп в одній державі з єдиною офіційною ідеологією і релігією”. (Півторак Г. Давньоруська народність: реальність чи міф. // Вісник Міжнародної асоціації україністів. – 1991. - №2. – С.35).

б) “ Зміна династії в Київській Русі за престижним інтересом князівської сім’ї Мономаха була представлена як початок слов’янської державності. Для цього була допущена фальсифікація початкового літопису. Таким чином, героїчна епоха слов’янського життя раннього середньовіччя була викреслена з історії східних слов’ян. Норманізм зробив спробу увічнити і узаконити підробку. Проте вітчизняна історична наука показала неспроможність цього намагання”. ( Василенко Г.К. Руси. – К., 1990. – С.45).

• Висловитися щодо зазначеної у тексті проблеми, окреслити особливості православної віри.

а) “ Ядро Київської держави прийняло християнство без особливих першкод: це була ідилія в порівнянні з трудним, часом таким кривавим процесом християнізації в деяких країнах Європейського заходу (германські племена). Свідчить це, перш за все про те, що морально-етична свідомість населення Русі була якщо не близька, то внутрішньо податна на етичну науку нової релігії”(Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К.,1992. –С.32.)

б) “ В православ’ї є цей принцип – принцип ісихазму, мовчання, споглядання, тобто принцип, загублений в західно-християнській церкві, але завдяки якому тільки й можливий дійсний контакт людини з Богом”.(Мамлеев Ю.В. Судьба бытия – путь к философии. // Вопросы философии. –1992. - №9. – С.81).

• Як Ви розумієте цей текст? Ваша аргументація. “Протягом одинадцятого століття Київ стає одним з найкрасивіших міст і не самого тільки європейського материка.Його храми, хороми та й просто оселі, його лічені не одним десятком ремесла, його розгалужені торгівельні комунікації, воєнні укріплення, його, певно, потужна сільськогосподарська база – це все властиво як конечна історична сума тих навичок праці, що зароджувались, випрацьовувались та й вдосконалювались заледве не з часів трипільської культури. А ще в кожнім разі зарубенецької та черняхівської”.(Скуратовський В.Л. Київ крізь віки.//Філософська і соціологічна думка.- 1991. -№4.- С.79).

• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, окреслити, висвітлені в них питання.

а)“Дванадцятилітнє панування Володимира Мономаха(1115-1125) – це, фактично, лебедина пісня властивої Київської Держави Середньовіччя, бо у р.1169 наступає розгром Києва Андрієм Суздальским, саме як державного центру недоформованої імперії, А чверть століття пізніше, вже під Осмомислом (1153-1187) на значну потугу, щоб під Романом Великим(1199-1205) – від Заходу – збирати знову “Руську Землю”, пересунувши її вогнище з Києва до Володимира-Волинського. З певністю можна ствердити, що монгольська навала, ваги якої не треба недооцінювати, була лише трагічним наслідком внутрішньої хвороби, яка підточувала Київську Державу сливе від її початку. Тут треба відразу ж договорити: Київ ХШ ст. завалився як політичний твір, але київська культура жила”.(Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури.- К.,1992. –С.39).

б) “Преценденти не випадкового, а умисного руйнування традиційних суб’єктів міського середовища можна знайти в середньовічній Русі. Вони пов’язані з піднесенням Великого князівства Московського. Для здійснення своїх великодержавних ідеалів потрібно було подавити всяку самостійність приєднуваних міст і земель, а жителів перетворити в слухняну масу. Це виявилося не так просто, оскільки багато з них були старші від Москви, мали давні культурні і державні традиції, високу ступінь консолідації населення. Тут і знадобилися круті міри по руйнуванню історичних міських суб’єктів. Для цього практикувалися переселення до Москви кращих “фамилий” і вилучення головних святинь міст, головних символів їх продольної інтеграції – особливо вшановуваних місцевих ікон, чудотворних мощей. Москва в цьому смислі дійсно стала новим Римом задовго до утворення концепції “Третього Риму”.(Каганов Г. Обитатели градские.//Человек. –1992.-№5. –С.22).