Теми письмових робіт

Ведична парадигма давньоіндійської культури.

Культурна традиція у дзеркалі давньоіндійської міфології.

Культура аріїв і індійська цивілізація.

Індійська філософська релігійна традиція в контексті сучасної науки.

Вчення про карму і сансаричне буття.

Буддизм: проблема страждання та серединного шляху.

Йога та її різновиди.

Аскеза і медитація в морально-духовних практиках.

Символіка буддійського храму.

Система освіти в буддійських моностирях.

Духовний шлях Бодхісаттви.

Бхагавадгіта і індуїстська традиція в контексті сучасності.

Індійська хореографія і медитативна музика.

Образ Будди в образотворчому мистецтві.

Індуїстська культурна традиція в Індії.

Буддистська культурна традиція в Індії.

Традиційний індійський танок.

Особливості індійської культури та менталітету індійського народу.

Життя і смерть в культурній традиції народів Сходу і Заходу.

Література Джерела

• Атхарваведа. Избранное. – М., 1976.

• Бонгард-Левин Г.М. Древняя Индия. История и культура. – Спб., 2001.

• История и культура Древней Индии. Тексты. – М., 1990.

• Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії;Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання/Пер. з нім., фр., англ.-К.: Видавництво Соломії Павличко”Основи”, 2001.- С.316-331, 367- 374.

• Челикани Р., Роде-Лаваль. Веды. В поисках внутреннего мира. // Курьер ЮНЕСКО. – 1990. - №4.

• Юнг К.Г. Йога и Запад. //Юнг к.Г. Архетип и символ.- М.:Ренессанс,1991. – С.223-232).

Додаткова література

*Альбедиль М.Ф. Индуизм. - Спб., 2000.

*Брамана Чаттерджи. Сокровенная религиозная философия Индии. – Харьков, 1991.

*Бонгард-Левин Г.М., Грантовский Э.А. От Скифии до Индии. – М.: Мысль,1974.

*Вивекананда С.Четыре йоги. М.,1993.

*Всемирная галерея. – СПб., 1994.

*Гачев Г.Д. Образы Индии. –М.,1993.

*Древние цивилизации. – М., 1989.

*Древо индуизма. – М., 1999.

*Ермакова Т.В., Островская Е.П. Классические буддийские практики.- Спб., 2001

*Иллюстрированная история религии: В 2т. – Т.1. – М., 1992.

*Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. - К.: “Либідь”, 2000.

*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.

*Мень А. Проповедь Гаутамы Будды. // Наука и религия. – 1991. - №11; 1992. - №1,2.

*Миркина З.А., Померанц Г.С. Великие религии мира.-М.,1995.

*Мифы народов мира. Энциклопедия ( В 2 томах). – М., 1988.

*Ольдебург С.Ф. Жизнь Будды – индийского учителя жизни. // Наука и религия. – 1990. - №1-2.

*Пандей Р.В. Древнеиндийские домашние обряды. – М., 1990.

*Старостина Ю. Космос в учении Будды. // Наука и религия. – 1990. - №6.

*Элиаде М. Йога. Свобода и бессмертие. /Пер. с англ. – К.: “София”, 2000.

В). Давньокитайська культура

Конфуціанство і даосизм у китайській парадигмі культури. “Осьовий час” : вчення Будди та його історичні моделі.

Тілесні моделі особистості і Всесвіту, людина як міра всіх речей в китайському універсумі. Ритуал та принцип недіяння в китайській культурній традиції.

Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів

• Здійснити культурологічний аналіз тексту, з’ясувати основоположні парадигмальні характеристики китайської культури.

„Світ для стародавніх китайців – вселенський соціум з центром у вигляді групи чжоуських держав Чжонго, увінчаний мудрим правителем Піднебесної, що реалізує вищу волю Неба. Гармонія у цьому світі – вища точка китайської аксіології, а для забезпечення її потрібен Порядок. Звідси звичне мислення в категоріях етичного Порядку, звичка до приборкування почуттів і до патерналістської дисципліни поведінки, до чіткого усвідомлення ієрархічних дистанцій, важливості легітимних принципів, організації, формалізації, інспекції тощо. І хоча у деяких напрямках думки ставиться відчутний акцент на самосвідомість і самоудосконалення, а в інших – на сліпу покірність і підкорення авторитету, часом під страхом покарань, проте суть справи в принципі не змінювалась, бо головним і визначальним для всього був метод осмислення світу, котрий основою основ визнавав– великий соціо-етико-політичний Порядок, орієнтація на який визначала і загальну систему цінностей, і побутову шкалу інтересів в духовній культурі і ментальній практиці Китаю”. (Васильев Л.С. Проблема генезиса китайской мысли, формирование основ мировоззрения и менталитета. М., 1989. – С.270-271)

• Прокоментувати текст, увиразнити характерні ознаки конфуціанства як традиційної ідеології китайської культури.

„Конфуціанство створило довговічний моральний кодекс і життєвий уклад, який сприяв підвищенню загально-народного рівня, але для вільного розвитку вищих сторін душі ставилась дуже невисока межа. Поступово закам’янівши, конфуціанський закон набув не так шляху сходження, як тормозу”. (Д.Андреев. Роза мира. – М., 1991. – с.62).

• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, окреслити особливості даосизму як альтернативної моделі щодо конфуціанської ідеології

а) „Саме селянська, у тому числі і чернецька культура, на основі філософії даосизму розробила найдосконаліші, неосяжні для розуму і тіла білої людини, прийоми захисту без зброї, які потім були покладені в основу різноманітних шкіл східної боротьби. Але ці форми захисту, яким сьогодні марить увесь світ, досконалі не тільки за своїм фізичним виразом, але й за духовним потенціалом... І в основі всіх єдиноборств – висока думка саморозвитку, самоактивізації можливостей людини. Методологія цих програм надзвичайно складна. Граничні можливості ще не освоєні культурою білої людини. Її спорт освоює перші дві ступені: ступінь елементарного фізичного тренування (навчання) і ступінь злиття фізичного тіла і її духу. Вища ступінь злиття фізичних і духовних сил людини з силами Неба (або „Божественна досконалість”) нам недоступна”. (Г.Симкин. Даосизм: алгоритмы Великого Неделания. // Человек. – 1992. - №6. – С.12-13).

б) „Етика таосизму також має головний принцип недіяння і спокій. Потрібно в собі народити порожнечу Тао. Тао все народжує і все поглинає. Але тут, на відміну від буддизму, те, що береться до уваги, є не подолання, а збереження себе і навіть свого тіла, і усіх його форм. Тут, власне кажучи, переборюється не час, а зміни у часі. Буття тут – поза потоком часу, хоч це не яке-небудь позанебесне, а чисто земне буття. Конкретно це незмінюваний час; він у Небі. Небо і час у китайців не створені. Те ж і в етиці Конфуція, яка відрізняється як відомо, рисами суворого традиціоналізму”.(Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. - М., 1991. – С.34).

Контрольні запитання

• У чому полягають архетипічні і міфологічні особливості китайської культури?

• Чому інновації і традиція у китайській культурі завжди отримують парадигмальний синтез, що забезпечує охоронну функцію – збереження національного етосу, “китайського обличчя” культури, безперервність традиції?

• Ваше тлумачення міфологеми “Великого Китайського муру”?

• У чому полягають відмінності між ієрогліфічним та абетковим принципами писемності у контексті зв’язку з мовленевими функціями мозку?

• Чому конфуціанство і даосизм є альтернативними і взаємодоповнювальними системами? Що таке двоєдність конфуціансько-даоського світогляду?

• Яку роль відіграє етика і ритуал в традиційній китайській культурі?

• Чому натуралізм був домінуючою світоглядною тенденцією, а мантика ( гадальна ритуалістика) та нумерологічна магія є й досі поширеною у Китаї?

• Назвіть головні ідеї та назви шести китайських традиційних філософських шкіл.

• Поясніть зміст поняття “конфуціансько-даосько-буддійський” синтез.

• Які технологічні відкриття і винаходи подарували китайці світу?

• Чому в сучасному світі набуває поширення практика бойових мистецтв? Чому вони мають назву “мистецтв”, які функції виконували в традиційній давньокитайській культурі?