Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4 тема укр. нац. револ. 1917-1920 рр..docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
626 Кб
Скачать

Завдання Програмні завдання Центральної Ради

У національно- культурній сфері

У військовій сфері

У зовнішньо­- політичній сфері

У політичній сфері

У правовій сфері

У соціально- економічній сфері

Налагодження ди­пломатичних сто­сунків з іншими країнами

  • Розв'язання на­ціонального пита­ння на демокра­тичних засадах.

  • Визнання прав українського народу на свою культуру на свою мову

  • Скасування при­ватної власності на землю.

  • Встановлення 8-годинного робо­чого дня.

  • Запровадження державного кон­тролю за вироб­ництвом.

  • Боротьба з без­робіттям

  1. 1. Творення і вдос­коналення діяль­ності законодав­чих органів.

  2. Гарантування громадських прав.

  3. Заборона смер­тної кари.

  4. Проголошення незалежної судової влади.

  5. Запровадження Конституції УНР

1 Проголошення автономії України, закладання основ національного самовизначення, самостійного управління.

2 .Згуртування нав­коло української ідеї численних по­літичних партій, рухів, союзів.

  • Початок процесу державотворення.

  • Діяльність першо­го українського парламенту, фо­рмування вищих виконавчих орга­нів.

5. Запровадження української символіки

Формування українізованих військових частин, загонів "Вільного козацтва"

Головне завдання, яке прагнула вирішити Центральна Рада це домогтися національно-територіальної автономії для України у складі Росії. Національно-територіальна автономія, як визначив її М. Грушевський, це територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель, організоване на основах широкого демократичного громадського самоврядування. Об'єднання самостійно вирішуватиме усі свої справи: економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними багатствами, матиме власні законодавство, адміністрацію і суд. Іншими словами, автономна Україна повинна мати всі державні атрибути

Структура вищих органів влади в Україні (перш. пол. 1917 р.)

Центральна Рада — вищий орган влади

Генеральний секретаріат (з 8

секретарів на чолі з В.Вин- ниченком)— уряд, виконавчий орган влади

Мала Рада (з 30 чол.) законодавчий орган влади з правами, обмеженими рішенням ЦР

Губернські, міські, повітові ради, підпорядковані

ЦР

І Універсал уцр

Основні положення

  • «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одді- ляючись від усієї Росії».

  • Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР.

  • Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представників, прихильних до української справи.

  • Запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні пра­ва, визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїн­ські народи, що проживають в Україні.

  • Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів.

  • Тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим і таємним голосуванням, мають право приймати закони України.

  • Запровадження особливого податку на власну справу.

  • Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації по­міщицьких, казенних, царських, монастирських земель, згідно з яким право порядкувати українськими землями, користуватися ними належа­ло тільки народові України.

Історичне значення

  • Засвідчив прагнення українців до створення власної держави.

  • Сприяв подальшому піднесенню Української революції. Підняв автори­тет УЦР.

  • Визначив позицію різних політичних сил щодо української державності.

До першого складу Генерального Секретаріату увійшли представники від трьох партій – УСДРП, УПСР, УПСФ. 14 (1) вересня 1917 р. Генеральний Секретаріат було визнано Тимчасовим урядом і затверджено його склад

Перший Генеральний Секретаріат (28 (15) червня 1917 р.)

Посада

Прізвище

Голова

В. Винниченко

Генеральний писар

П. Христюк

Секретар фінансових справ

Х. Барановський

Секретар міжнаціональних справ

С. Сфремов

Секретар продовольчих справ

М. Стасюк

Секретар земельних справ

Б. Мартос

Секретар військових справ

С. Петлюра

Секретар судових справ (юстиції)

В. Садовський

Секретар освіти (згодом доповнено)

І. Стешенко

За час існування Генерального Секретаріату до 16 (3) січня 1918 р. від­булося 63 засідання, на яких було розглянуто 430 питань.

Склад Генерального Секретаріату і кількість генеральних секретарів не був сталим і неодноразово змінювався. Так, з’явились генеральні секре­тарі праці, торгівлі та промисловості, шляхів сполучення, пошти і теле­графу, генеральні контролери морських справ, міжнародних справ, кон­тролер у справах великоруських; польських та єврейських.