5. Цивільна дієздатність. Надання цивільної дієздатності

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України та може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основні елементи змісту цивільної дієздатності фізичної особи:

• можливість самостійного вчинення правочинів (правочиноздатність);

• можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність);

• можливість складати заповіт і бути спадкоємцем (тестаментоздатність);

• можливість обирати собі представника та самому бути представником (трансдієздатність).

На відміну від правоздатності, дієздатність пов'язана зі здійсненням фізичною особою певних вольових дій, що припускає досягнення певного рівня психічного здоров'я.

Критеріями дієздатності є вік і стан психічного здоров'я.

За ЦК України розрізняють такі види дієздатності:

• повна дієздатність;

• неповна дієздатність;

• часткова дієздатність.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18 років (повноліття). Вказаний віковий ценз може бути знижений у двох випадках:

• реєстрація шлюбу фізичною особою, що не досягла 18 років. У такому разі особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Якщо шлюб припиняється до досягнення фізичною особою повноліття, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається;

• надання повної цивільної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування неповнолітній особі. Надання повної цивільної дієздатності (емансипація) можливе:

• стосовно фізичної особи, що досягла 16 років і працює за трудовим договором. Надання провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи, за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди - за рішенням суду;

• щодо фізичної особи, котра досягла 16 років і яка почала здійснювати підприємницьку діяльність. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника чи органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. Особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця;

- щодо неповнолітньої фізичної особи, що записана матір'ю чи батьком дитини. Обов'язкова наявність факту державної реєстрації народження дитини, одним з батьків якої є неповнолітній.

Неповну цивільну дієздатність мають фізичні особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні). Ці особи самостійно мають право:

- вчиняти дрібні побутові правочини;

- розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;

- здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

• бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

• самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка)та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Решту правочинів неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Для вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна потрібна письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону та за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо в неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність (субсидіарну) несуть її батьки (усиновлювачі) чи піклувальник.

Часткову цивільну дієздатність мають фізичні особи, що не досягли 14 років (малолітні). Малолітня особа має право:

- самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Право чин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові та стосується предмета, що має невисоку вартість;

- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе цивільно-правової відповідальності за завдану нею шкоду. Відповідальність за дії малолітніх покладається на їхніх батьків, усиновлювачів, опікунів.