2. Система цивільного права. Цивільне законодавство

Система цивільного права - це систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у певній послідовності й ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Цивільне право України будується за пандектною системою. Суть цієї системи полягає в тому, що вона передбачає виділення загальної частини цивільного права та відокремлення речового права від зобов’язального права.

Система цивільного права складається із загальної та особливої частин. Загальна частина цивільного права називається так тому, що стосується всіх інститутів цивільного права. Вона визначає: основні положення, осіб, об'єкти цивільних прав, представництво та довіреність, строки й терміни, позовну давність. Сюди ж слід віднести правовий інститут особистих немайнових прав, речове право та право власності, право інтелектуальної власності, зобов'язальне право (Загальну частину) та спадкове право.

Особлива частина складається з видів зобов'язань. Це-договірні зобов'язання та недоговірні зобов'язання.

Цивільне законодавство - це форма цивільного права як галузі права. Цивільне законодавство - це сукупність нормативних актів, у яких містяться норми цивільного права.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. На основі її норм формуються та застосовуються різні форми цивільного законодавства.

Як випливає зі змісту глави 1 ЦК України, цивільне законодавство може існувати в таких формах:

• акти цивільного законодавства (основний акт ЦК України);

• договори суб'єктів цивільного права;

• звичаї;

• міжнародні договори.

За юридичною силою нормативні акти можна поділити на:

• Закони України;

• норми міжнародного права та міжнародні договори;

• підзаконні нормативні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови галузевих міністерств, відомств, органів виконавчої влади);

• нормативні акти СРСР та УРСР (ті, що не втратили сили).

Практичне значення має визначення дії цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.

Дія актів цивільного законодавства в часі визначається загальними правилами. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання чинності цими актами.

Дія актів цивільного законодавства в часі починається з моменту вступу їх у силу та продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Закон вступає в силу через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено власне законом, але не раніше від дня його опублікування.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує чи скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, що втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Дія актів цивільного законодавства у просторі проявляється в тому, що Закони України діють на всій території нашої держави. Частина 6 ст. 4 ЦК України встановлює, що вимогою до актів цивільного законодавства є дотримання принципу однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України.

Нормативні акти Автономної Республіки Крим діють на території Республіки, а постанови та розпорядження органів місцевої влади й місцевого самоврядування мають силу лише на території певної адміністративно-територіальної одиниці.

Дія актів цивільного законодавства за колом осіб полягає в тому, що цивільне законодавство в межах території своєї дії поширюється на всіх фізичних осіб і на всі організації.