24. Строки та терміни в цивільному праві

Здійснення та захист цивільних прав нерозривно пов'язані з фактором часу. З визначеними моментами чи періодами часу чинне цивільне законодавство пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав і обов'язків, необхідність вчинення передбачених законом або договором дій, можливість примусового здійснення порушеного права тощо. Тож строки та терміни є юридичними фактами - підставами виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.

Строк - це певний період у часі, зі впливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Термін - це певний моменту часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК України).

Строки поділяються на: визначені актами цивільного законодавства (законні), правочинами (договірні), рішенням суду (судові).

Законні - це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства.

Договірні - це строки, котрі визначають сторони в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено законом.

Судові— це строки, що встановлюються судом загальної юрисдикції, господарським або третейським судом.

Окрім того, строки можна класифікувати за ступенем самостійності: імперативні строки - строки, котрі не можна змінити за згодою сторін; диспозитивні строки - строки, які хоча й передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін.

За призначенням строки поділяються на: строки здійснення цивільних прав - строк, протягом якого надано можливість реалізувати можливості, закладені в суб'єктивному праві; строки виконання зобов'язань; строки захисту цивільних прав - строк, протягом якого особа може захистити свої порушені права чи інтереси.

За способами визначення виділяють: такі, що визначені календарною датою, певним періодом часу, посиланням на певну подію.

Існує й інша класифікація строків, наприклад, за правовими наслідками, ступенем визначеності тощо.

51