3781-7599-1-SM (1)

Термін «гібридний» позначає використання всіх наявних засобів тиску на противника, серед яких військові операції мають важливе, але другорядне значення.

Для осягнення сутності гібридних війн, під якою розуміється комбінація конвенційних, іррегулярних та асиметричних засобів, що включають постійну маніпуляцію політичним та ідеологічним конфліктом, а також залучення сил спеціальних операцій та конвенційних збройних сил, агентів розвідки, політичних провокаторів, представників медіа, економічний шантаж; кібератаки; пара-військові, терористичні і кримінальні елементи тощо, в монографії було задіяно елементи полемологічної парадигми. Це дозволило впритул підійти до формулювання таких положень загальної теорії війни і миру:

1.Закономірним процесом, в основу якого покладені універсальні фактори й причини еволюції, є мозаїчність антропосфери, тобто нескінченна локалізація простору Землі. Це означає, що остання супроводжувала, супроводжує й буде супроводжувати людство протягом усього його існування.

2.По мірі ускладнення структури й функцій псипростору ускладнюються і його вияви, у тому числі способи ведення війни й досягнення миру. Тому відношення до війни й миру, їх ресурсне забезпечення (політичне, соціальне, економічне, наукове, ідеологічне, військове) прямо залежить від ступеня досконалості псипростору і його виявів.

3.Війна і мир – це два основні способи розширення можливостей локусу цивілізації. Для безперервного й нелінійного ускладнення внутрішньої структури та її виявів, псипростору часто недостатньо матеріальних, трудових, енергетичних й інформаційних можливостей свого локусу. Для вирішення цієї проблеми псипростір розв’язує війну або використовує можливості миру. Сьогодні в світі існує декілька ідеологічних проектів, які претендують на розширення локусу власної цивілізації, в ідеалі – до глобального рівня. Еталоном глобального розширення є західний секулярний (постхристиянський) проект,

381

який орієнтується на ліберальні світські цінності, але бере свій початок у євангелізаційних інтенціях західного християнства. Йому протистоять кілька альтернативних проектів, сформованих багато в чому саме для опору західній експансії, в тому числі й експансії ідей – це умовний російський (пов’язаний з ідеологією «руського міру»), умовний китайський (пов’язаний з ідеологією «серцевинних цінностей») та умовний ісламський проекти.

4.Агресія псипростору має тенденцію різко підсилюватися через зростання можливості її застосування. Експерименти Стенлі Мілгрема, Роберта Барона, Філіпа Зімбардо розкривають зміст ідеї римлян, сконцентрованої у відомій фразі, авторство якої приписується римському історику Корнелію Непоту: Si vis pacem, para bellum (лат. «хочеш миру – готуйся до війни»). Безкарність агресії підсилює агресивні вияви псипростору.

5.Роль лідера у виборі псипростором війни або миру є визначальною. Чим більшими повноваженнями у керуванні псипростором наділені лідери, тим сильнішою є залежність розвитку псипростору від спрямованості їх творчих потенціалів. Виокремлені ще Нікколо Макіавеллі типології політичних лідерів як «левів» та «лисиць» відповідають характерним для їх поведінки формам вирішення проблем – відповідно, війні або миру.

Тому не випадково, що російський глобалізаційний проект підсилюється за рахунок особистісного потенціалу Володимира Путіна, який є уособленням та головним провідником новоімперських ідей Росії. На думку Дугласа Шоєна та Евана Сміта, авантюризм російського президента є основою нового світового безладу. «Він – сіяч війни в Європі; союзник Асада; покровитель ІДІЛ; патрон Ірану; милиці Північної Кореї; партнер Китаю; батько кібер-хаосу; ядерний хуліган; благодійник вкрай лівих і крайніх правих екстремістів по всьому світі. Путін вторгується, анексує, пропагує, деформує, відволікає увагу і руйнує в зручний для нього час, зустрічаючи лише символічний опір від заздалегідь ослаблених і зневірених західних лідерів»

[Шоен & Смит, 2017].

382

Гібридна форма цивілізаційної експансії обрана керівництвом РФ не випадково, адже у російському суспільстві ще не зникло гірке почуття національної образи внаслідок поразки у «холодній війні», розпаду СРСР та втрати статусу наддержави. Не ризикуючи вступати у відверте воєнне протистояння з НАТО, Росія здійснює гібридні атаки проти Заходу на різних напрямках, вдало використовуючи вразливі місця західних демократій. Кремль не влаштовує той світовий порядок, який склався на початку ХХІ століття, тому він і прагне зруйнувати його, занурити у суцільний хаос, намагаючись переформатувати систему міжнародних стосунків на більш вигідних умовах для власного глобалістського проекту.

Першими жертвами гібридної агресії стали країни пострадянського простору, які є найближчими сусідами РФ, насамперед, Грузія та Україна. Якщо так звана війна 08.08.08 була переважно «звичайною» військовою операцією збройних сил, то розгорнуті Кремлем проти України ворожі дії мали яскраво виражений гібридний характер. Їх метою було руйнування (принаймні суттєве зниження) здатності державної системи до оборони шляхом широкого використання ініційованих протестних настроїв населення, внесення «інформаційного вірусу» у ціннісноаксіологічну складову масової свідомості, усунення, підкупу, дискредитації військово-політичного керівництва країни тощо.

Свого концептуального закріплення принципи російського інваріанту концепції гібридної війни знайшли у «доктрині Герасимова». Накреслена в доктрині стратегія передбачає: визнання значної ролі невійськових засобів у досягненні стратегічних цілей; зміщення акценту в бік політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних дій, реалізованих з залученням протестного потенціалу населення; агресорний технологічний вплив на масову свідомість населення, у тому числі інформаційний, зокрема, кібератаки. Перехід до відкритого застосування військової сили відбувається, згідно з доктриною, на фінальному етапі конфлікту, як правило, під виглядом миротворчих операцій.

383

Апробація новітніх форм і заходів ведення бойових дій відбувалася в Криму та на Донбасі, але ще до того населення України зазнало відчутного інформаційного тиску з боку російських ЗМІ. Масштабна інформаційно-пропагандистська кампанія мала своїм адресатом не лише українців, але й росіян, у цьому випадку маніпуляція свідомістю покликана була вирішити одразу декілька задач:

–Консолідації народу власної країни навколо провладних еліт, у даному випадку, навколо путінського керівництва.

–Мобілізація цього ж народу на відстоювання, а то й збройну боротьбу за збереження цінностей країни-переможниці.

–Формування нового «образу ворога», виходячи з означених цінностей і переконання у необхідності боротьби з ним та досягнення перемоги над ним (як батьки і діди у 1945-му).

–Очорнення своїх ідеологічних супротивників в Україні, шляхом навішення відповідних ярликів, приписування їм властивостей, якими останні, насправді, не володіють.

–Мобілізація «п’ятої колони» у самій Україні, роздмухування за допомогою дискурсивної зброї в українському суспільстві вогнища конфлікту, яке до цього часу жевріло під шаром попелу сімдесятирічної давнини.

–На основі виконання попередніх задач отримання дієвих важелів суспільного управління як у самій Росії, так і на більшій частині пострадянського простору, досягнення прогнозованості суспільних процесів, а відтак забезпечення безпеки власного політичного простору.

Отже, зовнішній вплив на масову свідомість з очевидною агресорною метою і цілями, мав (і продовжує мати) місце. Ґрунт його успішності створили як загальноцивілізаційні процеси перетворення націй на натовпи ортегіанської «людини маси», так і антидержавна деструктивна діяльність політичних агентів РФ і ряду вітчизняних політиків. Остання сьогодні продовжується небажанням чинити агресорові визвольну мілітарну відповідь, а

384

також відсутністю справжніх реформ у Освіті, Праві, ЗМІ, політиці або імітація їх замаскованим саботажем. Це сприяє подальшій аномізації, нігілізації, деградації інтелекту та суспільної моралі в Україні.

Гібридний агресор, у свою чергу, продовжує ментально і мілітарно атакувати Україну, застосовуючи головний засіб – комплексну систему маніпуляції масовою свідомістю з використанням штучно відтворених міфів, зокрема, міфу про Велику Перемогу. Він перетворює українців на підконтрольних йому територіях на легко керовану політичну силу, хаотизує політичні вектори всередині України, дезінформує власних громадян та світову громадськість. Це сукупно здійснюється давно відомими способами багатовекторного депресивного впливу на картину психіки і світобачення за зразками «геббельсівської пропаганди». Вона просто здобула більшої потужності та охопності завдяки електронним засобам (дез)інформації.

Ефективна швидка протидія цій пропаганді можлива, але в українського політикуму в цілому наразі немає волі ані на очищення нашої країни від загарбників та їх посіпак, ані на розробку і оперативне впровадження Програми опору маніпулятивному впливу. Очевидно, і так звані «нові» українські владні клани мають на меті утримання інтелекту нації у «сонному» або «дрімотному» стані оруелівської animal farm, щоб і надалі, відгородившись бар’єром недоторканності, використовувати власних громадян з метою паразитування на них, збагачення, плекання власного гедонізму й марнославства.

385

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Алексеев, Александр. Освоение русскими людьми Дальнего Востока и Русской Америки до конца XIX века. Москва: Наука, 1982.

Ахметов, волонтери та російське коріння – як про це пишуть журналісти окупованого Донецька. http://www.happymisto.od.ua/archives/3080

Ахутин, Анатолий. Современному миру грозит противоборство

(историко-философский и естественнонаучный анализ в свете новой космологической концепции). Днепропетровск: Пороги, 2005.

Базалук, Олег. Теория войны и мира. Геофилософия Европы. Киев: МФКО, 2016.

Базалук, Олег. Теория эволюции: От космического вакуума до нейронных ансамблей и в будущее. Киев: МФКО, 2014.

Банников, Константин. Об экстремальных состояниях ума.

Отечественные записки, № 6, 2014.

Баррикады у ОГА в Донецке. День 10 апреля. http://dennislapin.livejournal.com/348816.html

Бастрыкин, Александр. Пора поставить действенный заслон

Диссертация канд. полит. наук. РАГС при Президенте РФ. Москва, 2009.

Баунов, Александр. России не до смеха. Отечественные записки, № 6, 2014.

Бахрушин, Сергей. Очерки по истории колонизации Сибири в XVI

и XVII вв. Москва: Издание М. и С. Сабашниковых, 1927.

Безнісько, Вікторія. Феномен політичного міфу в соціальному просторі сучасності. Автореф. дис... канд. філос. наук. Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. Одеса, 2006.

Білецький, Віталій. Виправлення девіантної особистості: філософський погляд. Донецьк: СВД, 2003.

Білецький, Віталій. Вияви соціальних технологій у засобах масової інформації (на прикладі недержавних регіональних радіостанцій).

Збірник наукових праць ДонДУУ: «Соціологія управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». 2007. Т. VIІІ. Вип. 3 (80): 163–170.

386

Білецький, Віталій. Дослідження пенітенціарного психолога.

Донецьк: Східний видавничий дім, 2005.

Білецький, Віталій. Про візуальну інформацію, трансльовану студентам сучасними технічними засобами. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково–методичної конференції «Інноваційні процеси та технології в сучасному університеті». 2009. Т.1.: 48–50.

Білецький, Віталій. Публіцистика Джонатана Свіфта. Філософська сатира і соціально–політичні погляди. Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 1/2015: 332–336.

Білецький, Віталій. Соціально-філософські мотиви у творах Джонатана Світа. Аналогії. Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 1–2/2014: 385–390.

Білецький, Віталій. Схід України в інтеґративних процесах сучасного державотворення. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/ukraine_integration.pdf

Білокобильський, Олександр, і Віктор Левицький. Глобальні зіткнення постсекулярного світу та українське питання.

Східноукраїнський конфлікт в контексті глобальних трансформацій.

Випуск 2. Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації. Вінниця, ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016: 9-25.

Білокобильський, Олександр. Заручники міфологічного розуму або чому східноукраїнський конфлікт став можливим.

Східноукраїнський конфлікт в контексті глобальних трансформацій.

Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації; Український культурологічний центр; ТОВ “Східний видавничий дім”.

Донецьк, 2015: 273-286.

Блиох, Иван. Будущая война в техническом, экономическом и политическом отношениях. Санкт-Петербург: Типография И.А. Эфрона, 1898.

Бои за Иловайск, «Иловайский котёл». Wikipedia, 2014-2016. https://ru.wikipedia. org/wiki/%

Бойко, Олександр. Сучасний політичний міф як інструмент конструювання історичної пам’яті. Національна та історична пам’ять.

Державотворчі та цивілізаційні здобутки українського народу. Збірник наукових праць. 2011. Вип.1: 82–100.

Бредникова, Оксана. Граница и структурирование нового социального пространства (случай Нарвы-Ивангорода). Кочующие границы. СПб., Труды ЦНСИ, 1999. Вып.7: 19-25.

Брехня кремлівських ЗМІ. Підбір прикладів. Журналістське розслідування https://www.youtube.com/watch?v=5nVN8qg–Ir4

Брехня російських ЗМІ про Україну – викриття у прямому ефірі. https://www.youtube.com/watch?v=p1nhMGnMjdg

В ЄС заявили, що не готові визнати присутність військ РФ на

http://www.unian.ua/politics/1009408-v-es-zayavili-scho-ne-gotovi-viznati- prisutnist-viysk-rf-na-donbasi-cherez-brak-informatsiji.html

В. Путін – про талановитість Й. Геббельса. Зустріч з равінами.

https://rg.ru/2014/12/30/doktrina-dok.html

Возняк, Тарас. Звернення щодо чергової провокації спрямованої на загострення українсько-польських непорозумінь. 8 лютого 2017 р. https://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/589b790e166ba/

Война на Донбассе: какие потери понесли армии Украины и России. Апостроф, 27.05.2016. http://apostrophe.ua/article/politics/2016- 05-27/voyna-na-donbasse-kakie-poteri-ponesli-armii-ukrainyi-i-rossii/5232

Война. Военная энциклопедия. Санкт-Петербург–Москва: Тип. т-ва И.В. Сытина, 1911-1915. https://ru.wikisource.org/wiki/ВЭ/ВТ/Война

Вся территория в административных границах бывшей Донецкой области наша – Александр Захарченко http://supcourt- dnr.su/content/vsya-territoriya-v-administrativnyh-granicah-byvshey- doneckoy-oblasti-nasha-aleksandr

Выступление министра иностранных дел Российской Федерации И.С. Иванова на VIII Всемирном Русском Народном Соборе. 03.02.2004.

торжественном открытии III Ассамблеи Русского мира. 03.11.2009 http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html

Гай-Никодимов, Мари. Возможна ли гуманистическая философия гостеприимства? Новое Литературное Обозрение. 2004. № 65. http://magazines.russ.ru/nlo/2004/65/monta5.html.

Гареев, Махмут. Предчувствовать изменения в характере войны. Военно-промышленный курьер, 2013, № 20 (488)–22 (490), 29 (497).

388

Гвардия развития. Александр Проханов: «У России особая миссия». Военно-промышленный курьер, 2015, № 49 (615).

Гегель, Георг Вильгельм Фридрих. Наука логики. Т. 1. Гегель. Сочинения. Москва, Соцэкгиз, 1937. Т. 5.

Геллер, Евгений. Ожившая мечта. Новороссия, 2015, 14 мая, № 35.

Георгий Тука резко сменил позицию по блокаде Донбасса. http://novosti-n.org/news/read/91523.html.

Герасимов, Валерий. Ценность науки в предвидении. Военно-

промішленній курьер: № 8 (476), 2013.

Глазьев, Сергей. Выход из хаоса. Для отражения американской агрессии нужна национальная система экономической безопасности и управления развитием страны. Военно-промышленный курьер, № 45 (563), 2014.

Глазьев, Сергей. Украинская катастрофа. От американской агрессии к мировой войне? Москва: Книжный мир, 2015.

Горбач, Володимир. Українці сприймають війну за шаблоном

«Великої Вітчизняної». http://glavcom.ua/columns/gorbach/ukrajinci- spriymayut-viynu-za-shablonom-velikoji-vitchiznyanoji-ale-teper-vse- zovsim-po-inshomu-404322.html

Горбулін, Володимир. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети, № 4 (33), 2014. http://www.niss.gov.ua/public/File/Str_prioritetu/SP_4_2014.pdf

Горбулін, Володимир. Тези до другої річниці російської агресії проти України. 18 лютого 2016. http://uacrisis.org/ua/40347-gorbulin-tezy Градировский, Сергей, и Борис Межуев. Русский мир как объект геокультурного проектирования. Русский архіпелаг, 2003.

http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/histori2003/gradirovsky-russmir Гринев, Андрей. Характер взаимоотношений русских

колонизаторов и аборигенов Аляски. Вопросы истории, № 8, 2003. Грицак, Ярослав. Історія двох міст: Львів і Донецьк у порівняльній

перспективі. Україна модерна. Спеціяльний випуск. № 12(2), 2007: 27– 60.

Грицак, Ярослав. Нація створюється з досвіду співiснування.

Інтернет–видання «Вголос». 18.10.2007. http://vgolos.com.ua/articles/yaroslav_grytsak_natsiya_stvoryuietsya_z_dosv idu_spivisnuvannya_101002.html?print

Губарев, Павел. Украина как угроза евразийской интеграции. Доклад на Московском форуме «Геополитические и цивилизационные угрозы евразийской интеграции». Новороссия, 23 апреля, № 32, 2015.

Гудков, Лев. «Память» о войне и массовая идентичность россиян.

Неприкосновенный запас. № 2-3 (40-41), 2005.

Гудков, Лев. Негативная идентичность. Статьи 1997-2002 годов. Москва: Новое литературное обозрение, 2004.

389

http://bookshelf.ucoz.ua/news/gudkov_l_negativnaja_identichnost_stati_199 7_2002_godov_2004_pdf/2016-07-26-12414

Гуржи, Володимир. Наслідки реалізації доктрини «русскій мір» в Україні. Схід, № 2, 2015: 34-40.

Гуржи, Володимир. Релігійні витоки і цивілізаційний потенціал доктрини «русского міра». Вододіли секуляризації. Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації, Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015: 180-190.

Гуссерль, Эдмунд. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. Том 1. Москва: ДИК, 1999.

Двадцять фактів російського вторгнення в Україну. 2015. http://mfa.gov.ua/mediafiles/ sites/china/files/20___.pdf

Деланда, Мануэль. Война в эпоху разумных машин. ЕкатеринбургМосква: Кабинетный ученый, 2014.

Делез, Жиль. Трактат о номадологии: машина войны. В кн.: Делез, Жиль, Гваттари, Феликс. Тысяча плато: капитализм и шизофрения. Екатеринбург: У-Фактория, 2010: 587-716.

Детальне викриття міфу про відсутність військових РФ у Криму. еспрессо tv. https://www.youtube.com/watch?v=FcPoNrQaHlI\

Дикий, Егений. Гибридная война России. Опыт Украины для стран Балтии. Вильнюс: Литовская военная академия им. генерала Йонаса Жямайтися, 2016.

Додонов, Роман. Две стратегии разрешения конфликта на Донбассе. Культурологічний вісник: науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини, 2016, вип. 35: 72-79.

Додонов, Роман. Дискурсивні чинники конфлікту на Сході України. Тези міжнародної конференції «Філософія діалогу й поразуміння в побудові європейської і світової спільнот», Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2016: 80-85.

Додонов, Роман. Жовторосія: з історії «закритих» імперських проектів. 23.02.2016. https://uisgda.com/ru/zhovtorosya– _z_stor_zakritih_mperskih_proektv.html

Додонов, Роман. Закономірності розгортання збройних конфліктів наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть. Вісник Донецького національного університету. Серія філософські науки. № 1, 2016: 84-93.

Додонов, Роман. Конфлікт на Сході України у дзеркалі соціально-

філософської рефлексії. Вінниця: Глобус Пресс, 2016.

Додонов, Роман. Криза, війна чи конфлікт – як коректно називати події на Сході України? Схід, № 2(134), 2015: 107-112.

Додонов, Роман. Світовий досвід постконфліктної реабілітації та замирення в контексті подій на Сході України. Нова парадигма. Вип. 129, 2016: 15-25.

Домнин, Игорь и Александр Савинкин. Асимметричное воевание.

Отечественные записки. № 5(26), 2005.

390