3781-7599-1-SM (1)
.pdfзасновані на християнській культурній спадщині» [Европейский Союз, 2012].
Протягом історичного процесу й до нині європейський континент не має культурно-ментальної однорідності. Представниками цивілізаційного підходу до вивчення історії Арнольдом Тойнбі, Самюелем Ґантінгтоном, Максом Вебером Європа поділяється за релігійним принципом, а неоднорідний регіональний економічний розвиток характеризується належністю до певної гілки християнства. Зокрема, це характерно і для народів східної Європи, по кордонах яких проходить цивілізаційний розподіл. Кризовий період з 2013 по 2014 р. розмежував історію України на дві епохи та приєднав українське суспільство до цивілізаційної моделі сучасної Європи. Ціннісні орієнтири українців розвивалися як поняття, які розкривають в свідомості людини зв’язок «індивідуального» і «громадського», як єдність когнітивних і афективних процесів. Утворена подіями останніх десятиліть змістова основа мотивації поведінки людей в Україні виражає внутрішню основу відносин особистості з дійсністю. Значний вплив ментально-культурних змістів євразійського простору на Сході та європейського на Заході держави зумовили кризові явища останніх років.
Інформаційна війна проти України спричинила низку кризових явищ, які стали справжнім викликом і поставили під загрозу існування державності. Серед них чільне місце займає саме аксіологічна криза українського суспільства, викликана кризою ціннісних орієнтацій в суспільстві, відсутності протягом останнього десятиліття чіткої позиції держави до врівноваженої гуманітарної політики. Стрімкий розвиток світового суспільства, поява великого і диференційованого світу цінностей, ускладнення ціннісних взаємовідносин «людина-людина», «людина-держава», «держава-держава» стали каталізатором кризи ціннісних орієнтацій не тільки в Україні, а й у всій східній Європі. Подекуди криза виявляє свої потворні прояви на кшталт індоктринації кримінальної етики в українському суспільстві часів попереднього президента, або російських пропагандистських експериментів з
171
насаджування хибних і не властивих сучасному суспільству цінностей.
Гібридна війна РФ проти України довела, що інформація є інструментом перекодування у відповідних електоральних групах нових смислів. Так, російські фахівці з маніпуляції свідомістю використали винахід пропагандиста Віллі Мюнценберга: громадянські акції проти авторитарності президентства Віктора Януковича отримали характеристики з найбільш пам’ятної в народі та найстрашнішої в уяві людини події ХХ ст. Другої світової війни. Революція гідності названа «антиконституційним заколотом фашистської хунти», учасники АТО – «карателями» тощо. Використання такої лексики вивело дискурс з раціональної площини в емоційну, позбавляючи її, таким чином, альтернативної оцінки. Так, російська пропаганда намагалася дегуманізувати противника, тобто позбавити людських якостей, що мало на меті усунути психологічні бар’єри росіян перед вбивством представника колишнього братського народу. Проте, тривалий вплив дегуманізації українського народу сприяв широкій дегуманізаційній трансформації пострадянського суспільства, що спричинило фашизацію частини російського суспільства, накопичення заряду ненависті [Ткач, 2016: 103].
Ціннісні орієнтири корелюються з відповідною мотиваційною структурою. Система цінностей значною мірою впливає на вибір засобів задоволення потреб та інтересів. Ціннісні орієнтири індивіда є результатом довготривалого впливу сім’ї, школи, трудового колективу, засобів масової інформації. Вони показують ступінь включення особистості в суспільстві, визнання суспільно значимих цінностей та спрямованість її інтересів. Ціннісні орієнтири розгортаються в меті, ідеалах, інтересах, життєвих планах, принципах, переконаннях, вони є утворенням ідейно-цільового плану, генеральною лінією життя людини. Свій прояв цінності знаходять у вербалізованих програмах та реальній поведінці людей. Ціннісна орієнтація є вибором людиною такого типу поведінки, в основі якого знаходяться усвідомлені цінності і може бути спрямована як на справжні цінності, так і на хибні,
172
ниці, навіть на «антицінності». Ступінь моральності особистості, її духовності великою мірою залежить від укоріненості в її психіці стійких орієнтацій на гуманні цінності та ідеали.
Сучасне українське суспільство зацікавлене в пошуках кожною особистістю власного місця у системі принципово нових ціннісних координат, що виникли в результаті політичних, економічних, соціальних, військових змін останніх років. Минулий досвід ціннісної орієнтації в суспільному та індивідуальному житті стрімко знецінюється, а консервативна частина суспільства важко сприймає нові реалії, які випадають з традиційної для них ціннісної шкали, сформованої в інших умовах. Проєвропейські політичні рухи, суперечності інтеграційних процесів, а до того ж інформаційна та військова агресія «братнього народу» привели до кризи старої ціннісної шкали і неспроможності забезпечити орієнтири моральної поведінки українців. Нова шкала тільки починає складатися, а цей вакуум вже позначився на індивідуальних і групових світоглядних орієнтирах соціуму. За роки незалежності українське суспільство важко долало радянську інерційність, коли моральність підміняли ідеологією з її упередженим колективістським відношенням до людини.
Агресивна діяльність російського суспільства спричинена різними векторами ціннісних орієнтацій пострадянських країн. Радянська ідеологія в РФ була замінена концептом «руський мір», якому не властиві антропоцентричні ставлення до реальності. Тривала поведінка людей закріплює взаємозалежність нинішніх моральних установ у досвіді поколінь, а моральними цінностями виступають проголошувані пропагандою РФ принципи, норми, правила поведінки, ідеали. Видозмінена система цінностей суспільства є сукупністю моральних оцінок і позначається у світоглядно-філософських концепціях, у творах мистецтва, у процесі виховання, закріплюючись у загальноприйнятих моральних кодексах, способі думок і переживань людей.
173
На думку Бернар-Анрі Леві, теперішня РФ спирається на протилежні європейським цінності – «ксенофобію, націоналізм, культ крові, культ походження, культ не народу, а натовпу». Метою сучасної РФ є зруйнування Європейського Союзу та його заміна новим устроєм з новими ціннісними орієнтаціями заснованими на російській парадигмі – «інша географія, інша форма федералізму і політична культура, що суперечитиме демократичним засадам, популістська Європа на підставі архаїчних, націоналістичних шовіністичних цінностей, всьому що докорінно суперечить тому, що покладали в поняття єдиної Європи її батьки-засновники» [Леві, 2016]. РФ набагато сильніше віддана своїм цінностям, ніж європейці власним, і це робить росіян сильнішими у цивілізаційному протистоянні з західним світом.
Отже, ціннісна проблематика інформаційної складової російсько-української «гібридної війни» висвітлює внутрішні стимули людини, які стали підґрунтям воєнної агресії РФ. Зовнішні ціннісні орієнтації становлять інший бік військових подій і допомагають зрозуміти причини конфлікту, вивести його на рівень міжцивілізаційного протистояння. Територіальне та хронологічне співіснування двох ціннісних світових центрів показало неможливість поєднання ціннісних елементів або нейтральних взаємовідносин між ними.
174
2.2. АГРЕСОРНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ НА МАСОВУ СВІДОМІСТЬ
НА ТЛІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ НА ДОНБАСІ
Гібридна війна на Донбасі, яка розгорнута і ведеться Російською Федерацією, з причин своєї нетиповості уможливлює етично нечистоплотну політико-публіцистичну і квазінаукову спекуляцію. Ця війна досі з різних причин і мотивацій офіційно не визнана як така сторонами і, зокрема, країною-агресором, що дозволяє когорті медіа-функціонерів, а також деяким представникам гуманітарних царин знання досі артикулювати сентенції про її «громадянську» природу, «громадянський спротив» загрозам, що ніби-то надходять з інших земель України, керованих якоюсь інфернальною «хунтою», якій протистоять сакралізовані «визволителі» тощо.
На жаль, для поширеної ортегіанської «людини маси» з суто розсудочною мисленнєвою діяльністю така проста картина дійсно видається істинною, бо вона зручна і не вимагає додаткових критичних розумових зусиль. У динамічному полівекторному інформаційному середовищі України, феномен якого лавиноподібно повстав після повалення режиму Віктора Януковича, громадяни з редукованою раціональністю і відповідним примітивним світоглядом стали перед нездоланною проблемою – зважено оцінити політичну ситуацію і зорієнтуватися в ній. Звісно, вони були на це неспроможні, бо оцінювання зводиться ними лише до шаблонної стигматизації. Вони так звикли. Їм простіше і зрозуміліше спожити спеціально зконструйовану телевізійну картинку і бездумно відтворити засвоєні стереотипні кліше. Інтелектуально деградована маса, керована біологічно детермінованими інстинктами (егоїзм, лінь, «свій-чужий») у строкатій інформації губиться, не прагне до самостійного пошуку істинної й тяжіє до засвоєння і відтворення формул: «вони – погані», «ми – хороші». Профан зі звуженим інстинктивним світосприйняттям задовольняється подібними нехитрими орієнтирами, вірить в них, і генерує відповідні полярні
175
судження та емоції. Скеровування такої маси за допомогою символів цієї віри, відповідних гасел та інших технологій дуже просте, що і було вчасно та майстерно здійснено.
Під час і після Революції гідності світоглядну оцінку їй прагнули дати і вітчизняні, і закордонні «люди маси». Це був правильний і влучний момент для активізації інжинірингового впливу на їх свідомість з боку держави-агресора.
Хаотичний інформаційний простір був швидко насичений спрощеними тенденційними політичними інформаційними продуктами (міфами) для реалізації принципів divide et impera. Ця інформаційна агресія не могла не призвести до певного успіху divide з відомими наслідками – підтримкою помітною частиною населення Криму, Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької областей протиправних «референдумів». Після інформаційної атаки, почалася збройна стадія війни, яку підтримали громадяни України з технологічно зміненою свідомістю, і закріпила прищеплену віру у демонічну сутність української влади, «карательний» характер добровольчих батальйонів, ЗСУ і т.п.
Тепер ми маємо велику соціальну проблему. Інтелектуально здеградовані, насичені штучно прищепленою ненавистю до всього українського люди виступають проти своєї держави. Звісно, вони зазнали і продовжують зазнавати тепер цілеспрямованого впливу інформаційно-технологічних засобів керування їх психікою. Вони швидко піддалися цьому впливові, були ідеологічно оброблені в дусі ненависті до українства, озброєні і скеровані, а тепер складають одну з сил гібридної неоголошеної війни.
Відразу відмітимо, що це не дає підстав дефінувати військовий конфлікт як «громадянський», бо технологічно зведені до примітивного агресивного реагування люди не становлять самостійної свідомої політичної сили. Зараз вони – інструмент, яким вміло керують. Спрощено кажучи, більшість з них бере участь у війні лише фізично, так би мовити, «роботизовано». Думають за них і спрямовують їх маніпулятори – головні винуватці – як дистанційні, так і безпосередні керівники війни.
176
Самостійне політичне мислення, моральне оцінювання себе у деградантів перебуває у мороці декількох десятків штучних політичних міфологем, якими воно просто жонглює або обирає ситуативно потрібну – наче з картотеки.
Зрозуміло, така картина спрощена, і тисячі пересічних ім’яреків з Горлівки чи Донецька, які зі зброєю в руках борються з «хунтою», що існує лише у їх головах, після війни повинні бути визначені як державні зрадники, понести покарання відповідно до скоєних злочинів і, можливо, позбавлені громадянства України. Провина лежить не лише на трансляторах технологічного впливу, але й на тих, хто добровільно спожив антидержавні дискурси. Якщо людина скільки-небудь мисляча, а так a priorі є, то її допомога загарбникові – злочин. Але справа відплати – це справа майбутньої адресної конкретики. Вона не є предметом цього етапу нашого поточного дослідження.
Ми поки що констатуємо факт деструктивного зовнішнього інформаційного втручання, яке Україна зазнала і зазнає. Воно виявилося ефективним і частково досягло своєї мети, обумовивши появу всередині держави україноненависників, які зрадили ідею громадянства – зі всіма наслідками цього у контексті війни Російської Федерації проти України.
Водночас, події останніх років подарували дослідникам безцінний емпіричний матеріал щодо змін стану масової свідомості під впливом жорсткого агресорного технологічного впливу. У даному розділі буде зроблено спробу узагальнити цей матеріал з метою виявлення специфіки цієї дії – чи не головної зброї гібридної війни.
Детальне препарування ворожого технологічного впливу на масову свідомість є необхідним, бо:
– Інструментальне звуження свідомості людини, примітивізація її до афективного зоологічного реагування є злочином проти природи людини, оскільки технології деградації викорінюють дві сутнісні родові якості людини – спроможність до
177
вольового самоконтролю та раціональний розум. Вони перетворюють особистість на дикуна.
–Деінтелектуалізуючий вплив, імовірно, призводить до набутих патологій свідомості у широких верств населення і тому є суспільно небезпечним. Шар індивідів, що їх мають, несумісний з нормальною картиною функціонування майбутнього суспільства України.
–Усунення цієї соціальної патології після відновлення української влади на всіх її землях, можливе лише при системному розумінні передумов, причин та природи «захворювання». Bene dignoscitur – bene curatur. Простіше кажучи – треба добре дослідити щоб потім добре «вилікувати», запобігаючи новим проявам патології.
Для досягнення поставленої мети нижче будуть проведені теоретичні розвідки за такими напрямками:
–Війна, очевидно, мала стадію підготовки соціального ґрунту, який повинен був некритично сприйняти антидержавні ідеї. Тому нам буде потрібно виявити способи цієї підготовки українського суспільства до агресорного маніпулятивного впливу на нього.
–Оскільки інформаційної атаки українофобських засобів масової інформації (ЗМІ) зазнали всі області України, а активна підтримка населенням зімітованих маріонеткових збіговиськ («референдумів») відбулася лише у Криму і в окремих районах Сходу України, то це нас наштовхує на думку про порівняно більшу сприйнятливість до впливу мешканців саме цих регіонів. Тому ми намагатимемося виявити причини цього локального нонконформістського ставлення до всього українського і поблажливо-толерантне – до російського мешканців названих українських земель.
–Початок міліарної фази війни включав процес залучення українських громадян у незаконні збройні групування, який, після попередньої технологічної обробки їх свідомості, був
178
добровільним, або, якщо ми говоримо про звуження свободи волі,
– автоматичним. Тому ми повинні виявити і дослідити способи маніпулятивного впливу на масову свідомість у контексті такого рекрутингу.
–Тимчасова втрата Україною контролю над окупованими територіями супроводжується інформаційним впливом на свідомість їх мешканців. Очевидно, крім рекрутування найманців
уНЗГ, цей вплив має на меті ряд політичних цілей, які необхідно виявити.
–Інформаційний простір всієї України зазнавав і зазнає зараз потужного деструктивного інформаційного впливу з метою нівелювання підтримки населенням інститутів української влади (і так почасти не надто професійної у багатьох принципових питаннях політики, економіки, освіти, пропаганди тощо). Проте інформаційна агресія держави-ворога прагне зруйнувати українську владу в принципі. Таким чином, нас цікавитиме з’ясування того, як це технологічно робиться. Тобто ми намагатимемося виокремити безпосередні способи технологічного впливу на масову свідомість під час війни.
–Зрозуміло, що Україна, особливо за підтримки міжнародних організацій, які її посилюють і постійно відчутно послаблюють державу-агресора, відновить територіальну цілісність. Тоді, з точки зору історії, ледь не миттєво, відбудеться ситуація з протилежним «знаком». Агресія припиниться, а «людина маси», яка вже тривалий час є під впливом звичного і зручного для неї інформаційного програмування у руслі ідеї «Україна – ворог», опиниться без звичної ідеологічної «накачки» –
устані депривації. Громадяни потребуватимуть, так би мовити, майстерного «реабілітаційного» впливу, щоб бодай частина з них (звісно, не кримінальна) змогла стати активними суб’єктами українського й європейського культурного простору, і відновити або започаткувати зародки раціонального мислення. Тому, у свою чергу, необхідним сьогодні є пошук оптимальних способів майбутньої раціональної і моральної реабілітації.
179
Дотримуючись настанов класичної вітчизняної науковості, насамперед потрібно операціоналізувати базове поняття – «маніпуляція масовою свідомістю». Цей термін був багаторазово і всебічно висвітлений класиками гуманітаристики і загалом визначається як майстерний (інжиніринговий, технологічний) прихований від адресата духовно-психологічний вплив на особистість чи надіндивідуальний об’єкт. До вчених, які препарували це поняття, у тому числі – у контексті інформаційної війни, належать десятки відомих персон: Еріх Фромм, Мартін Ґайдеггер, Джон Саймон, Карл Манґейм, Герберт Маркузе, Серж Московічі, Юрген Ґабермас, Мераб Мамардашвілі, Жан Бодрійяр, П’єр Бурд’є, Жак Дерріда, Сергій Кара-Мурза та інші.
Отже, небезуспішне технологічне переорієнтування політичних орієнтирів у верств населення України створило ґрунт для збройного етапу агресії. Але що обумовило більшу ефективність цього впливу на Сході України та у Криму?
Домілітарна фаза
Підготовка ґрунту і ендогенні міфи. Умоглядно припустимо, що цьому передувало створення тут непевного, різновекторного і, відповідно, корисного для майбутньої маніпуляції, стану світоглядних орієнтацій у мас людей. Така незрілість, знівельованість, зтертість морально-політичних аксіом сприятливе для маніпуляторів. Дезорієнтовані, некритичні до себе та інформаційних потоків люди, схильні до некреативного споживацтва, засвоять будь-які навіювані прості ідеї чи міфи, які утворять структуру їх світогляду. Після цього «люди маси» будуть жити у ціннісних координатах таким чином «оновленої» свідомості. Їм буде байдуже, чи спотвореною є картина світу після цього «оновлення», чи ні.
Відтак чи можна припустити, що український соціум перебував під фокусом якогось таємного деінтелектуалізуючого впливу, який був етапом підготовки до військової агресії? І чому
180