Підручник з МЕ

ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

4)залежність країн, що розвиваються, від країн-лідерів, що виявляється у відносинах домінування й підкорення, які в останні десятиріччя реалізуються переважно економічними та політичними методами. Економічна залежність впливає на політику, ідеологію та культуру цих країн;

5)соціальні організми країн, що розвиваються, включають у себе різні утворення: класові, етнічні, релігійні, кастові та ін. зв’язки між якими не є гармонізованими. Не подолано общинний тип соціальності, який бере початок від родового укладу і визначається зв’язками, що ґрунтуються на родинних відносинах і сусідстві;

6)у цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене й стійке громадянське суспільство як соціально організована структура.

Нові індустріальні країни (НІК): Республіка Корея, Сінгапур та Тайвань відомі під назвою «маленьких тигрів» (або «драконів») Південно-Східної Азії. До них часто зараховують також Малайзію, країни «великого потенціалу» — Аргентину, Бразилію та Мексику. НІК відрізняються вищими темпами розвитку порівняно з більшістю країн, що розвиваються, та багатьма розвинутими країнами. За виробництвом низки видів промислової продукції, у тому числі наукомісткої, НІК займають провідні позиції у міжнародній економіці. Високими темпами розвивається експорт взуття, одягу, текстилю, побутової техніки, легкових автомобілів. При цьому НІК не тільки знайшли свою нішу у міжнародному поділі праці, але й випередили деякі розвинуті країни.

У формуванні НІК можна виділити чотири етапи (рис. 2.3). На першому етапі 4 країни Південно-Східної Азії (Гонконг, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань) та три країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика) досить швидко досягли значних соці- ально-економічних зрушень за темпами розвитку і майже зрівнялися

здержавами, які мали стабільно високі темпи економічного зростання. На другому етапі до цих країн приєдналися ще Індія, Малайзія та Таїланд. На третьому етапі до групи НІК почали зараховувати Індонезію, Кіпр, Туніс та Туреччину, на четвертому — Китай та Філіппіни. З’явились цілі регіони, які можна оголосити індустріальними, стабільно зростаючими.

Широкого розвитку в НІК набуло верстатобудування, а також авіаційна та авіакосмічна промисловість. Сянган (Гонконг) займає

51

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

провідне місце у світі за виробництвом одягу, радіоприймачів, телефонів; Тайвань — моніторів, швейних машин; Республіка Корея — телевізорів з чорно-білим зображенням, аудіота відеокасет. НІК є найбільшими виробниками суден (Бразилія, Південна Корея, Тайвань), морських нафтосвердловинних установок (Сінгапур), легкових автомобілів (Бразилія, Мексика, Республіка Корея), відеомагнітофонів (Республіка Корея, Сінгапур).

Рис. 2.3. Нові індустріальні країни

Транснаціональні корпорації провідних країн на першому етапі розвитку нових індустріальних країн відіграли вирішальну роль. Першими до економік НІК прийшли ТНК, що контролюються американським капіталом. Вони створювали у цих країнах філії, вкладали кошти у добувну й обробну промисловість. Це надало НІК додаткову можливість придбати сучасну техніку, деякі технології, освоїти іноземні інвестиції. Для цього на території НІК створено експортно-виробни- чі зони — один з типів вільних економічних зон. Експортно-виробничі зони — це центри виробництва взуття, одягу, електронних виробів, деталей та комплектуючих. Експорт продукції з економічних зон є основним джерелом валютних надходжень для нових індустріальних країн.

У дискусіях про причини повільного економічного зростання переважної більшості країн, що розвиваються, на одне з перших місць виходить фактор ментальності, спосіб економічного мислення, які охоплюють систему освіти й культури, соціальну сферу. Стратегія

52

ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

економічного розвитку цих країн базується на таких основних принципах:

–всебічна трансформація економіки і суспільства;

–ринкова спрямованість економічних перетворень;

–експортна орієнтація національної економіки;

–імпорт капіталу й технологій з розвинутих країн;

–поліпшення умов для міжнародної торгівлі, доступу на світові фінансові ринки;

–регулювання демографічних процесів.

Вирішальна роль у створенні необхідної критичної маси певних соціально-економічних зрушень у країнах, що розвиваються, належить людському капіталу, його бажанню, вмінню та здатності здійснювати модернізацію економіки і суспільства.

2.5. Механізми взаємодії національних економік країн світу

У процесі розвитку міжнародної економічної системи відбувається розширення й поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, підприємствами і організаціями, які знаходяться в різних державах. Однак механізм взаємодії країн має складну динамічну структуру та неоднозначну суперечливу природу. Ядро співробітництва національних економік становить міжнародна економічна діяльність економічних суб’єктів, насамперед мікрорівня, тобто корпорацій, їх об’єднань й альянсів. Тому прагнення держав до економічної незалежності та зміцнення національної економіки відкритого типу обумовлює зрештою все більш активну інтернаціоналізацію економічного життя — поширення й зміцнення мезота мегарівня міжнародної економіки.

Ускладнення міжнародного співробітництва країн закономірно зумовлює об’єктивну необхідність регулювання міжнародних економічних відносин на всіх рівнях. Головними суб’єктами такого регулювання стають держава, міжта наддержавні установи й організації а також різноманітні утворення громадянського суспільства (табл. 1.5). Пов’язані з цим проблеми та шляхи їх вирішення більш докладно розглядатимуться в наступних темах.

53

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Основні терміни і поняття

Структура міжнародної економіки, систематизація країн світу, критерії систематизації країн світу, економічно розвинуті країни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються, нові індустріальні країни, міжнародна економічна взаємодія.

Контрольні та дискусійні питання

1.Поясніть варіанти структуризації міжнародної економіки.

2.Проаналізуйте критерії класифікації національних економік.

3.Спробуйте запропонувати власний критерій систематизації країн світу.

4.Назвіть основні риси економіки розвинутих країн.

5.Які загальні ознаки країн з перехідною економікою?

6.Назвіть основні риси економіки країн, що розвиваються.

7.В чому полягає специфіка нових індустріальних країн?

8.Спробуйте провести паралелі між новими індустріальними країнами та розвинутими країнами; між країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою.

9.Визначте загальне та особливе у національній та міжнародній економіці.

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідний термін або поняття.

1.Критерій поділу національних економік на аграрно-індустрі- альні та індустріально-аграрні економіки.

2.Країни: Аргентина, Бразилія, Мексика, Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Тайвань.

3.Критерій поділу національних економік на доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економіки.

4.Спільні риси країн: багатоукладність економіки, низький рівень розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, залежність від країн-лідерів, якісна неоднорідність і системна невпорядкованість суспільства.

5.Критерій поділу національних економік на країни з високими, середніми та низькими доходами.

54

ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

6.Систематизація сукупності національних економік країн світу за певним критерієм.

7.Критерій розташування країн на певній території та (або) за належністю до регіональних інтеграційних угрупувань національних економік.

8.Країни, які мають високий рівень розвитку продуктивних сил, інформаційних технологій, зрілі відносини підприємництва і конкуренції, високі стандарти життя й добробуту.

9.Країни: Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія.

10.Критерій поділу національних економік на закриті та відкриті.

Поняття:

а) регіональний; б) структура міжнародної економіки;

в) за ступенем інтеграції у світову господарську систему; г) за структурою господарства; д) за домінуванням певних технологічних укладів;

е) за показником «ВВП на душу населення»; є) країни з розвинутою економікою; ж) «Велика сімка»; з) нові індустріальні країни;

и) країни, що розвиваються.

Вправа 2. Знайдіть єдину правильну відповідь.

1.За яким критерієм відбувається групування країн на країни Європи, Америки, Азії, Близького та Середнього Сходу:

а) організаційний; б) регіональний;

в) соціально-економічний; г) політичний.

2.За яким критерієм відбувається групування країн на країничлени ЄС, СНД, НАФТА, АСЕАН:

а) організаційний; б) регіональний;

в) соціально-економічний.

55

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

3.За яким критерієм відбувається групування країн на аграрноіндустріальні та індустріально-аграрні країни:

а) ступінь інтеграції у світову господарську систему; б) структура господарства; в) домінування певних технологічних укладів;

г) стадія розвитку ринкових відносин.

4.За яким критерієм відбувається групування країн на економіки закритого та відкритого типу:

а) ступінь інтеграції у світову господарську систему; б) структура господарства; в) домінування певних технологічних укладів;

г) стадія розвитку ринкових відносин.

5.За яким критерієм відбувається групування країн на економіки доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні:

а) ступінь інтеграції у світову господарську систему; б) структура господарства; в) домінування певних технологічних укладів;

г) стадія розвитку ринкових відносин.

6.За яким критерієм відбувається групування країн на країни з високими, середніми та низькими доходами:

а) організаційний; б) регіональний;

в) соціально-економічний.

7.За яким універсальним критерієм відбувається групування країн на розвинуті, з перехідною економікою та ті, що розвиваються:

а) організаційний; б) регіональний;

в) соціально-економічний; г) політичний.

8.Економіка яких країн характеризується такими критеріями: багатоукладність економіки, низький рівень розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, залежність від країн-лідерів, якісна неоднорідність і системна невпорядкованість суспільства:

56

ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

а) розвинуті країни; б) країни з перехідною економікою;

в) нові індустріальні країни; г) країни, що розвиваються.

9.Економіка яких країн характеризується високими темпами економічного розвитку, високими душовими доходами, поширенням діяльності ТНК та розповсюдженням експортно-виробничих зон:

а) розвинуті країни; б) країни з перехідною економікою;

в) нові індустріальні країни; г) країни, що розвиваються.

10.Економіка яких країн характеризується такими критеріями: високий рівень розвитку продуктивних сил, інформаційних технологій, зрілі відносини підприємництва і конкуренції, високі стандарти життя й добробуту:

а) розвинуті країни; б) країни з перехідною економікою;

в) нові індустріальні країни; г) країни, що розвиваються.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке — помилкове.

1.Структуру міжнародної економіки можна подати через систематизацію сукупності національних економік приблизно 120 країн світу за багатьма критеріями.

2.За ступенем інтеграції у світову господарську систему виділяють національні економіки закритого та відкритого типу.

3.При порівнянні національних економік розвинутих країн використовується комплекс «стандартних» значень макроекономічних показників, до якого, наприклад, належать: зростання ВВП — від 2–3% і вище; рівень інфляції — 4–5% на рік; дефіцит державного бюджету — до 9,5% ВВП; позитивне сальдо платіжного балансу країни.

4.Соціально-економічну зрілість промислово розвинутих країн відображають кардинальні зміни соціальної структури суспільства: зростання чисельності та ролі середнього класу, підвищення якості людського капіталу та частки зайнятих інтелектуальною працею.

57

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

5.Головними напрямками змін перехідної економіки нового типу

єсуверенізація національної економіки, приватизація, структурна перебудова економіки, становлення конкурентоспроможного національного товарного виробництва, перехід до переважно соціальноінтенсивного типу розширеного суспільного відтворення, гуманізація та соціалізація економічних процесів.

6.Залежність країн, що розвиваються, від країн-лідерів є важливою умовою їх економічного розвитку.

7.На першому етапі розвитку нових індустріальних країн транснаціональні корпорації провідних країн відіграли вирішальну роль.

8.У країнах, що розвиваються, вирішальна роль у створенні необхідної критичної маси певних соціально-економічних зрушень належить людському капіталу.

9.Ядром взаємодії національних економік є міжнародна економічна діяльність економічних суб’єктів мікрорівня.

10.Головними суб’єктами регулювання міжнародних економічних відносин стають держава та міждержавні установи й організації.

Література до теми 2

1.Киреев А. П. Международная экономика: в 2-х ч. / А. П. Киреев // Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: учеб. пособие для вузов. — М.: Международные отношения, 1997. — Ч. l. —

С.28–33.

2.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник / відп. ред. Г. Н. Климко. — Вид. 4-те, перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. —

С.418–430, 440–445.

3.Світова економіка: підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. — Вид. 2-ге, стереотип. — К.: Либідь, 2001. — С. 14–30.

4.Солонінко К. С. Міжнародна економіка: навч. посібник / К. С. Солонінко. — К.: Кондор, 2008. — С. 25–125.

5.Економічна теорія: підручник / за ред. В. М. Тарасевича. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — С. 504–509.

58

ТЕМА 3.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Основні питання для вивчення

3.1. Міжнародна економічна діяльність: сутність, суб’єкти та форми.

3.2. Міжнародне виробництво і міжнародний бізнес. 3.3. Міжнародна торговельна діяльність.

3.4. Іноземна інвестиційна діяльність. Фінансова діяльність.

3.1. Міжнародна економічна діяльність: сутність, суб’єкти та форми

Міжнародна економічна діяльність утворює систему господарських зв’язків між національними економіками країн, відповідними суб’єктами господарювання. Вона ґрунтується на міжнародній спеціалізації виробництва та інтернаціоналізації господарського життя. Можливості, перспективи міжнародної економічної діяльності, її основних форм визначаються поглибленням міжнародного поділу праці, переходом до вищих його типів. Загальний міжнародний поділ праці зумовлює обмін товарами добувних і обробних галузей окремих країн. Особливий поділ праці призводить до розвитку міжнародної торгівлі і переважання у ній готових виробів різних галузей виробництва. Одиничний міжнародний поділ праці — це спеціалізація на окремих етапах виробництва (виробництво вузлів, деталей, напівфабрикатів тощо) і стадіях технологічного циклу, а також на- уково-технічних, проектно-конструкторських і технологічних розробок та інвестиційного процесу. Міжнародна економічна діяльність залежить від існуючих (природних, географічних, демографічних тощо) і набутих (виробничих, технологічних) факторів, а також

59

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

соціальних, національних, етнічних, політичних і етико-правових умов. Вищеназвані фактори міжнародної економічної діяльності визначають її головні форми: міжнародний бізнес, торговельна, інвестиційна та фінансова діяльність.

У міжнародній економічній діяльності беруть участь відповідні суб’єкти: держави, інтеграційні об’єднання країн, транснаціональні корпорації, міждержавні організації, союзи підприємців, фірми й окремі особи.

Держава як носій влади, власник і розпорядник власності, великих фінансових коштів є звичайним і особливим «суспільним» підприємцем. Водночас вона впливає на національну економіку через бюджетну, кредитну, грошову, валютну політику. Разом з короткостроковим регулюванням використовуються довгострокові важелі, проводиться відповідна науково-технічна, інноваційна, структурна політика, стимулюється подолання регіональних відмінностей, підвищення конкурентоспроможності національних суб’єктів господарювання.

Транснаціональним корпораціям властива повна або майже повна самостійність у рішеннях і діях, спрямованих на збільшення маси прибутку, зміцнення позицій на світовому ринку, а отже, й розширення масштабів господарської діяльності, посилення конкуренції. У сучасних умовах найбільші транснаціональні корпорації планують свою діяльність у світовому масштабі. Глобальний маркетинг, який ґрунтується на такому підході, призводить до зростаючого міжнародного переплетіння економічних, соціальних і політичних структур. Ці процеси значно змінюють умови міжнародної діяльності її суб’єктів, деформують відповідний ринок. Так, значна частка світової торгівлі є внутрішньофірмовим постачанням таких корпорацій за внутрішньофірмовими, трансфертними цінами.

Особливе місце у міжнародній економічній діяльності належить «Великій сімці», утвореній у середині 70-х рр. керівниками США, Японії, ФРН, Великої Британії, Франції, Італії і Канади для координації економічної політики провідних західних країн.

Підприємницькі міжнародні організації беруть участь у міжнародній економічній діяльності на приватній основі. Найвпливовішою у міжнародній діяльності є Тристороння комісія, створена в 1973 р. Вона об’єднує приблизно 300 представників бізнесу із США, Захід-

60