Підручник з МЕ

ТЕМА 9. ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

б) портфельні інвестиції; в) міжбанківські кредити та банківські депозити;

г) гранти та міжнародні трансферти.

2.Якщо має місце перерозподіл власності між резидентами та нерезидентами конкретної країни, то це:

а) міграція підприємницького капіталу; б) міжнародний кредит; в) гуманітарна та фінансова допомога.

3.Визначити, площа якої фігури відображає виграш країни А внаслідок міжнародного руху капіталу (рис. 9.9):

а) площа p; б) площа h; в) площа g+k;

г) площа h+g+k.

4.Визначити, площа якої фігури відображає виграш країни В внаслідок міжнародного руху капіталу (рис. 9.9):

а) площа p; б) площа n; в) площа n+p;

г) площа c+m+n.

5.Визначити, чому дорівнює загальний світовий виграш внаслідок міжнародного руху капіталів (рис. 9.9):

а) площа e+c; б) площа h+n; в) площа n+h+p; г) площа n+p.

6.Провідними суб’єктами прямого іноземного інвестування є:

а) фізичні особи; б) національні компанії; в) ТНК;

г) міжнародні валютно-фінансові інститути.

191

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

7. Вкажіть домінуючу в сучасних умовах причину вивозу капіта-

лів:

а) максимізація прибутку у довгостроковому періоді; б) завоювання та утримання стратегічно важливих ринків; в) скорочення попиту на внутрішньому ринку; г) відповідь на загрозу конкуренції;

д) використання дешевих трудових та природних ресурсів інших країн.

8.Визначте, яка форма міжнародних інвестицій дозволяє інвестору отримати контроль над об’єктом інвестування:

а) портфельні інвестиції; б) прямі інвестиції; в) міжнародний кредит;

г) гранти та пільгові кредити.

9.Прямі іноземні інвестиції здійснюють переважно:

а) розвинуті країни; б) країни, що розвиваються;

в) країни з перехідною економікою.

10. До визначальних факторів інвестиційного клімату в будь-якій економіці належать:

а) стан внутрішнього ринку; б) географічне розташування країни та існування в ній природ-

них ресурсів; в) рівень розвитку конкурентних відносин у країні;

г) домінуюча форма власності; д) загальна макроекономічна та політична нестабільність; е) правильно а, б, д; є) правильно а, д.

Вправа 3. Визначте, яке з положень є правильним, а яке — помилковим.

1. Сучасні темпи приросту експорту капіталу в усіх його формах випереджають темпи зростання товарного експорту та ВВП у розвинутих країнах.

192

ТЕМА 9. ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

2.Цільовою функцією прямих іноземних інвестицій є отримання доходу у формі дивідендів чи відсотків.

3.Критеріями, за якими визначають міжнародний статус компанії, є питома вага продажу за межами країни базування, обсяги закордонних активів та їх частка в загальних активах.

4.Експорт та імпорт підприємницького капіталу характеризується винятково позитивними наслідками.

5.Інвестиційний ринок розглядається як сукупність ринків об’єктів реального та фінансового інвестування.

6.Позитивні наслідки діяльності ТНК: притік капіталу; залучення технологій; розвиток виробництва; забезпечення зайнятості.

7.ПІІ сприяють зміцненню зовнішньоекономічних та політичних зв’язків країн, посиленню їхньої взаємозалежності, зростанню добробуту як окремих національних економік, так і міжнародної економіки

вцілому.

8.Дочірня компанія реєструється як самостійна компанія, що має статус юридичної особи з власним балансом.

9.Стратегічні альянси — довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Література до теми 9

1.Киреев А. П. Международная экономика: учеб. пособие для вузов: в 2-х

ч.— М.: Международные отношения, 1997. — Ч. І.– С. 285–318.

2.Солонінко К. С. Міжнародна економіка: навч. посібник / К. С. Солонінко. — К.: Кондор, 2008. — С. 213–234.

3.Світова економіка: підручник / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — С. 132–144.

4.Економічна теорія: підручник / за ред. В. М. Тарасевича. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — С. 557–580.

193

ТЕМА 10.

МІЖНАРОДНЕ ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ

Основні питання для вивчення

10.1. Теорії портфельного інвестування.

10.2. Структура портфельних інвестицій. Основні портфельні інвестори.

10.3. Ринок цінних паперів та його інструменти. 10.4. Міжнародні портфельні інвестиції в Україні.

10.1. Теорії портфельного інвестування

Зародки теорії портфельного інвестування

Дж. Ст. Міль (30–40 рр. ХІХ ст.): вперше почав досліджувати процеси міграції капіталу; за допомогою статистики довів, що капітал як і товари може бути мобільним. Припустив, що в колонії з метрополій експортується надлишкова частина капіталу, яка відповідає за зниження норми прибутку на виробництві внаслідок його «перенасичення» (в термінах сучасної науки — внаслідок дії закону спадаючої граничної продуктивності) або взагалі є не затребуваною.

Марксистська теорія: в основі процесів вивозу капіталу — дія закону тенденції норми прибутку до зниження. К. Маркс доводить, що капітал вивозиться за кордон не тому, що він є зайвим в своїй країні, а тому, що там він може отримати більш високу норму прибутку. В подальшому В. Ленін і Р. Гільфердінг пов’язали процеси експорту капіталу з нерівномірністю розвитку різних країн та регіонів світу і пануванням монополій.

Л. Вальрас закладає передумови аналізу міжнародної інвестиційної та платіжної позиції будь-якої країни. Правило Вальраса: вартість імпорту країни повинна дорівнювати вартості експорту та чистого припливу зарубіжних активів і процентів по них.

194

ТЕМА 10. МІЖНАРОДНЕ ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ

Сучасні теорії

І. Теорії мегата макрорівня

Неокласика: аналізуються причини руху капіталів з позицій теорії факторних переваг. Висновок: капітал в різних формах залишає країну, де його продуктивність є низькою, і прямує до країни з порівняно вищою продуктивністю (Е. Хекшер, Б. Олін, Р. Нурксе, Б. Іверсен).

Неокейнсіанство: досліджуються причини та наслідки міжнародної міграції капіталу, її взаємозв’язок із динамікою сукупного попиту та його окремих елементів (споживчих видатків, інвестицій, державних видатків та чистого експорту), рівня зайнятості та внутрішніх заощаджень. Висновок: рух капіталу з країни визначається станом її платіжного балансу. У разі, якщо її експорт товарів і послуг буде менше за імпорт, капітал залишатиме країну і навпаки (Ф. Махлуп, Є. Домар, Р. Харрод).

Теорії трансформації сучасного фінансового капіталу: досліджується вплив глобалізації та транснаціоналізації на динаміку і структуру світового фінансового капіталу (І. Валерштейн, В. Іноземцев, О. Тоффлер, Л. Туроу, І. Фамінський).

Теорії глобалізації й інтернаціоналізації сучасних фондових ринків

(Ф. Фабоззі, Г. Бірман, Б. Койлі, Р. Розен, Дж. Фрідман та ін.), у т .ч. концепції інтеграції до них ринків цінних паперів України та інших країн СНД ( Мозговий О., Оскольский В., Суторміна В.)

Макротеорії портфельних інвестицій: макроекономічний аналіз рівня прибутковості цінних паперів, міри політичного і комерційного ризику (Г. Мейер, Р. Кевіс, А. Юасей, Р. Кенен та ін.); аналіз стану фінансових ринків та їх впливу на політику прийняття рішень в галузі видатків, зайнятості, виробництва і цін (Дж. Тобін, Нобелівська премія, 1981 р.)

Теорії економічного зростання: міжнародні інвестиції розглядаються в контексті валового національного нагромадження та як зовнішній каталізатор економічного підйому (Г. Джонсон, С. Кузнець, Г. Хаберлер, Дж. Хікс). Теорія «втечі» капіталів: досліджуються причини, форми та наслідки легальної та нелегальної втечі капіталів з країни (Д. Каддінгтон, Ч. Кіндлебергер)

Теорії взаємодії іноземних портфельних інвесторів з державою, у .т.ч. оподаткування операцій з цінними паперами ( У. Баффет, Дж. Сорос)

195

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Мікрорівня

«Портфельні теоріі»:

–математичний аналіз оптимізації прибутковості портфелю інвестицій окремого інвестора в умовах невизначеності, ризику і множини альтернатив (Г. Марковіц, Нобелівська премія, 1990 р.);

–аналіз факторів, що впливають на рішення інвестора щодо структури портфелю інвестицій, модель оцінки впливу систематичного та несистематичного ризиків ринку капіталу на динаміку ринкової вартості довгострокових фінансових активів ( Е. Елтон, М. Грубер, Я. Моссін, У. Шарп);

–методи оцінки ринкової вартості первинних та вторинних цінних паперів (Р. Мертон, Ф. Блек, М. Скоулз).

Теорія недосконалої конкуренції на ринку капіталів: аналізуються проблеми асиметричності інформації, недобросовісної поведінки, «помилкового вибору», зловживання монопольними перевагами (Р. Купер, Я. Бгахваті, С. Хаймер).

Теорія мережевих взаємодій суб’єктів фондового ринку (М. Кастельс, В. Кляйн, Р. Патюрель, Х. Тореллі).

Теорії стратегічного управління портфельними інвестиціями: досліджуються альтернативні варіанти поведінки інвестора в залежності від сформованої ними піраміди цілей, поточної ринкової позиції та наявних фінансових ресурсів (П. Дракер, М. Портер, К. Прахалад, Д. Тісс, Г. Хемел).

Теорії рентоорієнтованої поведінки на фондовому ринку (Г. Александер, Дж. Бейлі, О. Івантер, Дж. Туліо, У. Шарп)

10.2.Структура портфельних інвестицій. Основні портфельні інвестори

Портфельні іноземні інвестиції (ПрІІ) — це вкладення капіталу

віноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об’єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків чи спекулятивної курсової різниці.

Головна мета інвестора при портфельному інвестуванні — знайти

вміжнародній економіці варіант розміщення капіталу, який дозволить йому максимізувати прибуток при оптимальному співвідношенні «доходність — ризик — ліквідність».

Порівняльні переваги ПрІІ над прямими:

196

ТЕМА 10. МІЖНАРОДНЕ ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ

–більш висока ліквідність — спроможність досить швидко та без значних фінансових втрат перетворитися в готівкові гроші;

–порівняно легка керованість (мобільність), зумовлена як швидкістю їх реалізаційної спроможності, так і простотою процедури купівлі-продажу.

Порівняльні недоліки:

–високий рівень ризику, який поширюється не лише на доход, а й на весь інвестований капітал.

–більш низький рівень доходності (як правило, дивіденд, навіть по самих прибуткових простих акціях, в розрахунку на 1 грошову одиницю вкладеного капіталу складає лише 40–50% рентабельності прямих інвестицій у реально працюючі компанії);

–відсутність у більшості випадків можливості впливати на рівень доходності цінних паперів та їх ринкову вартість;

–створюють додаткову зовнішню заборгованість країни та її резидентів.

Аналіз структури ПрІІ здійснюється за критеріями:

–за напрямком руху (експорт, імпорт);

–територіально-географічним;

–за суб’єктом інвестування (підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, інституціональні інвестори, приватні особи, державні фінансові установи, міжнародні фінансові організації);

–за інструментами інвестування (цінні папери, що дають право на участь в капіталі (акції), боргові цінні папери, вторинні цінні папери);

–за терміном (короткострокові — до 2-х років, середньострокові — до 10 років, довгострокові — понад 10 років) тощо.

До 80-х років ХХ-го сторіччя частка портфельних інвестицій у структурі валових міжнародних інвестицій була відносно стабільною та становила приблизно 20%. Починаючи з 90-років вона стрімко зростає і лише за два десятиріччя збільшується до 60% (2004 р.). Комп’ютерна революція, створення глобальної інформаційної мережі значно полегшують процеси моніторингу міжнародного ринку цінних паперів, роблять можливим майже миттєве реагування на зміну його кон’юнктури та прискорюють процедуру переказу грошей між країнами та континентами.

197

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Рис. 10.1. Трансформація структури світового фондового ринку за період 1990–2005 рр*.

*Джерело: Рубцов Б.Б. Современные фондовые рынки: Учебное пособие для вузов. — М.:Альпина Бизнес Букс, 2007. — С.76.

Як і у випадку прямих інвестицій, понад 90 % портфельних зарубіжних інвестицій рухається між розвинутими країнами. Причинами цього є: наявність налагодженої інфраструктури фінансового ринку, потенціал якої дозволяє оперативно «обслуговувати» дуже великі потоки капіталу; традиції та гарантії щодо виконання своїх фінансових зобов’язань; стабільність та достатня прозорість податкового законодавства; менша політична ризикованість операцій тощо.

Головними портфельними інвесторами на і посередниками світового фінансового ринку є універсальні та спеціалізовані трансна-

ціональні банки та інституціональні інвестори, операції яких як з боку попиту, так і пропозиції визначають ринкові ціни фінансових інструментів.

Інституціональні інвестори (ІнІн) — це юридичні особи, головною функцією яких є здійснення фінансових операцій:

–інвестиційні компанії — юридичні особи, що діють на ринку цінних паперів за власний рахунок і спеціалізуються на: а) андеррайтингу (випуск та гарантоване розміщення цінних паперів приватних компаній); б) купівлі — продажу цінних паперів дилерами; в) вкладанні власних коштів у цінні папери;

–інвестиційні фонди — юридичні особи, що здійснюють випуск власних акцій з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери та депозити;

–трастові і пенсійні фонди;

198

ТЕМА 10. МІЖНАРОДНЕ ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ

– страхові компанії;

–позичково-ощадні асоціації тощо.

Джерела основного доходу ІнІн:

–дивіденди та відсотки по цінним паперам, що перебувають в їх власності;

–отримання різниці цін купівлі — продажу цінних паперів;

–надання платних послуг клієнтам.

Глобалізація світових ринків також позначилася на інвестиційних фондах і компаніях: протягом останнього десятиріччя їх внутрішні інвестиції за темпами зростання істотно поступаються іноземним активам.

Рис. 10.2. Операції комерційних банків та інституціональних інвесторів на світовому фондовому ринку (% до загальної вартості операцій)

10.3. Ринок цінних паперів та його інструменти

Світовий ринок цінних паперів (РЦП) або фондовий ринок —

сегмент світового ринку капіталів, на якому здійснюються операції з цінними паперами.

199

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Таблиця 10.1

Суб’єкти РЦП та види їх діяльності

Cуб’єкти РЦП:

–емітенти та продавці;

–інвестори (покупці);

–професіонали ринку цінних паперів;

–регулятивні органи

Види діяльності

Цінні папери (ЦП) — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам1.

1 Визначення за Законом України «Про цінні папери та фондову біржу».

200