4.4. Машинізовані форми поточного утримання колії

4.4.1. Традиційні методи поточного утримання колії з застосуванням засобів малої механізації при високій інтенсифікації перевізного процесу, коли інтервали між поїздами скорочуються до 8-12 хв., стають практично неможливими.

У цих умовах необхідно застосовувати машинізовані форми поточного утримання колії, що засновані на використанні розроблених в останні роки машин, які дозволяють істотно підвищити продуктивність праці з поточного утримання колії.

Це, у першу чергу, виправочно-підбивочно-рихтувальні машини ВПР і ВПРС, машини для змащення та закріплення закладних і клемних болтів КМГ і КБМ, машини для опорядження баластної призми УБРМ, SSP, баластоущільнувальна машина БУМ, динамічні стабілізатори ДСП, DGS, вакуумний навантажувач баласту ВНБ, дрезина з грейферною головкою АВД, машина для очищення рейок і скріплень від бруду і мазуту РОМ, поливальний поїзд для знищення трави та ін.

В умовах меншої інтенсивності перевізного процесу вибір механізованої чи машинізованої форми поточного утримання колії повинен здійснюватися на підставі техніко-економічних розрахунків.

4.4.2. Із застосуванням колійних машин виконуються планово-попереджувальні роботи з утримання колії.

Невідкладні роботи, а також роботи, що ще не машинізовані, виконуються з застосуванням механізмів та інструментів.

Планово-попереджувальні роботи розділяються на комплексні та самостійні. Комплексні роботи виконуються на ділянці в суворій технологічній послідовності по всьому їхньому переліку.

До самостійних відносяться роботи, необхідність виконання яких виникає в період між комплексними роботами. Наприклад, рихтування колії, змащення та закріплення закладних і клемних болтів.

Планово-попереджувальні роботи можуть виконуватися суцільно чи вибірково.

4.4.3. Періодичність виконання планово-попереджувальних робіт із застосуванням машин встановлюється залежно від конкретних умов експлуатації колії.

4.4.4. На машинізованих дистанціях колії можуть застосовуватись три структурні форми поточного утримання колії.

При формі 1М колійні машини закріплюються за базовими підприємствами (дорожні центри механізації, колійні машинні станції або дистанції колії), на які покладаються обов'язки з забезпечення машинами прикріплених дистанцій колії. При цій формі (безоколотковій) дистанцію поділяють на 3-4 дільниці на чолі зі старшим шляховим майстром. У свою чергу, кожна дільниця поділяється на 10-12 робочих відділень, на кожному з яких створюється дільнича бригада чисельністю 3-4 чоловіки на чолі з бригадиром колії. Бригадир відповідає за своєчасний огляд колії, виявлення й усунення несправностей, що загрожують безпеці руху поїздів, і планування роботи бригади. Мала бригада виконує посильні для неї невідкладні роботи. Крім того, для виконання більш трудомістких невідкладних робіт на дільниці створюються одна чи дві експлуатаційні бригади чисельністю 6-8 чоловік на чолі з бригадиром колії, що відповідає за виконання робіт, безпеку руху поїздів і техніку безпеки при виконанні робіт. Керує всіма дільничими експлуатаційними бригадами старший шляховий майстер.

Для виконання планово-попереджувальних робіт, переважно за допомогою машин, у межах дільниці створюється укрупнена машинізована бригада чисельністю 15-20 чол. на чолі зі шляховим майстром і двома бригадирами колії. При недостатній кількості монтерів колії для створення машинізованої бригади в межах дільниці вона може створюватися для декількох дільниць чи тільки в межах дистанції.

Начальник дільниці здійснює загальне керівництво поточним утриманням колії в її межах, несе відповідальність за безпеку руху поїздів, техніку безпеки, стан колії і споруд на дільниці.

При формі 2М колійні машини виділяються машинізованій дистанції колії, що здійснює утримання колії у своїх межах. У цьому випадку дистанція колії поділяється на 3-5 дільниць, кожна з яких поділяється на 3-4 околотки, поділені у свою чергу на 3-4 робочі відділення. На кожному відділенні створюється околоткова бригада чисельністю 5-7 чол. на чолі з бригадиром колії, що виконує всі невідкладні роботи в межах відділення.

Для виконання планово-попереджувальних робіт, аналогічно формі 1М, на кожній дільниці створюється укрупнена бригада чисельністю 15-20 чол. на чолі зі шляховим майстром і двома бригадирами колії. При недостатній кількості монтерів колії для створення машинізованої бригади в межах дільниці вона може створюватись для декількох дільниць чи тільки в межах дистанції.

Можливим варіантом є збільшення складу збільшених машинізованих бригад за рахунок частини амортизаційних відрахувань на комплексно-оздоровчий ремонт колії. У цьому випадку збільшена бригада виконує в межах дільниці також комплексно-оздоровчий ремонт колії.

У перехідний період від механізованих форм поточного утримання колії до машинізованого дозволяється застосовувати перехідну форму. При цій формі на дистанції колії наявні межі околотків і робочих відділень зберігаються, але 3-5 околотків об’єднуються в дільницю, на якій організовується одна чи дві укрупнені бригади для виконання планово-попереджувальних робіт на перегонах і станціях. Для організації зазначених бригад чисельність існуючих околоткових бригад зменшується на відповідну кількість монтерів колії. Можна в перехідний період організовувати дистанційні укрупнені машинізовані бригади для виконання планово-попереджувальних робіт на всієї дистанції.

4.4.5. При машинізованих формах поточного утримання колії базове підприємство чи машинізована дистанція колії оснащаються комплексами машин, що на колії з клемно-болтовим проміжним скріпленням складаються з ВПР, КМГ чи інших типів моторних гайковертів (ведуча машина), УБРМ (універсальна баластнорозподільна машина), БУМ (балластоущільнювальна машина), а на колії з костильним скріпленням – із ВПР (ведуча машина), МДК (машина для суцільної добивки костилів), УБРМ, БУМ, МШЕ (машина для постановки шпал за епюрою). Потреба в комплексах машин визначається через машину ВПР.

Для обслуговування стрілочних переводів комплекси машин формуються аналогічно, але замість машин ВПР у них передбачаються машини ВПРС, по яких визначається кількість комплексів машин.

Визначення потреби машин ВПР на 100 км головної колії та машин ВПРС на 100 км станційних колій чи на 100 стрілочних переводів обчислюється залежно від середньовиваженої вантажонапруженості на ділянках, що обслуговуються дистанцією колії: для Львівської, Придніпровської й Одеської залізниць за даними табл. 4.1, а для Південної, Донецької і Південно-Західної залізниць за даними табл. 4.1, збільшеними у 1,125 рази.

Таблиця 4.1