Концепції економічної динаміки

Спрямованість економічного розвитку, його дина­міка розглядаються в широкому та вузькому значенні. Широке тлумачення передбачає аналіз руху соціальних систем у просторі й часі, їх суспільно-історичного розвитку. Вузьке розуміння сто­сується власне економічної складової й закономірностей суто господарської динаміки.

Існує три головні підходи стосовно динаміки соціально-еко­номічних систем у їхній історичній тяглості, ретро- і перс­пективі.

1. Прогресивно-поступальний шлях розвитку. Його суть полягає в ускладненні соціальних систем, у зміні періодів революційного та еволюційного розвитку, в якісному вдосконаленні одних елементів та відмиранні інших. У цілому ці системи змінюються й розвиваються в односпрямовано му прогресивному напрямі, що прийнято називати «стрілою роз­витку»

2. Інший підхід акцентує цик­лічний характер руху соціальних систем. Дане трактування вихо­дить із того, що поряд з поступально-прогресивним розвитком відбувається і зворотний рух не лише окремих елементів, а й цілих систем, що переживають стадії стагнації й занепаду, повернення до вихідного рівня. Розвиток постає як більш-менш однотипні цикли, що їх мають пройти окремі цивілізації, етноси та держави. Інтегральна динаміка такого розвитку подібна до великого кола, орбіта якого визначає місце і роль тих чи інших соціальних утво­рень.

3. Третій підхід намагається подолати обмеженості перших двох, розв'язати суперечності, що закладені в них. Розвиток постає як хвилеподібна структура з безліччю переходів та критичних пово­ротних «міток біфуркацій», у яких подальша еволюція часто-густо є невизначеною, стохастичною, не детермінованою, як у перших двох випадках, що й становить головну, на наш погляд, «таєм­ницю» розвитку, зумовлює непередбачуваність, нелінійність, уне­можливленість у зв'язку з цим соціального проектування на від­міну від техніко-технологічного тощо. Якраз такий період пе­реживають нині колишні соціалістичні країни й Україна зокрема. Багатоманітність, різноспрямованість, різноякісність внутрішніх і зовнішніх факторів і чинників, що впливають на майбутній вибір, надзвичайно ускладнюють відповідь стосовно того, якою ж буде остаточна модель соціально-економічного розвитку країни у XXI ст.

Зупинімось на факторах економічної динаміки у вузькому зна­ченні, яка зрештою великою (якщо не вирішальною) мірою впли­ває на еволюцію всієї соціальної системи. На відміну від інтеграль­ної глобальної соціальної еволюції економічний розвиток від­бувається циклічно: фази зростання виробництва поступаються місцем спадам, кризам, депресіям, антирозвиткові. Головною проблемою є, очевидно, структуризація факторів, що зумовлюють тривалість циклів та характер їхнього перебігу.

Нагадаймо, що кожний економічний цикл розпочинається з найнижчої мітки (підошви) економічної активності, проходить фазу зростання, досягаючи найвищої позначки (піка) циклу. По­тім знову настає стадія спаду аж до досягнення наступної най­нижчої мітки. Повний економічний цикл охоплює, таким чином, період господарської динаміки від однієї низької мітки до іншої. За тривалістю протікання розрізняють такі головні види еко­номічних циклів:

• однорічні, зумовлені сезонними коливаннями;

• З—5-річні цикли Кітчіна—Крума;

• 7—11-річні цикли Жуглара, або класичні чи інвестиційні цикли;

• 17—18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця);

• 45—60-річні цикли Кондратьєва;

• вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років.

Дуже важливо бодай відносно оцінити вплив головних фак­торів на природу тих чи інших циклів, з одного боку, та характер і детермінізм їхнього перебігу, з іншого. Економічні цикли мають універсальні риси й ознаки, що, проте, не обумовлює однаковості їх протікання в різних країнах, які відрізняються одна від одної рівнем розвитку, ступенем відкритості, обсягом внутрішнього ринку, забезпеченістю різноманітними ресурсами тощо. Останнім часом надзвичайно важливого значення набуває участь країни у світогосподарських процесах, особливо у світових фінансових, валютних та товарних ринках, ринках технологій та іншої інтелек­туальної продукції.

Сучасна інтерпретація імпульсів чи шоків, що впливають на економічну динаміку, полягає в такому. Вирізняють три головні типи турбуленції, що відбиваються на економічному розвитку. По-перше, шоки пропозиції, спрямовані насамперед на виробничо-технічний бік економічної системи. Сюди належать технологічні нововведення, кліматичні зміни, природні явища, отримання доступу до нових джерел сировини, коливання світових цін на головні види природних ресурсів. По-друге, політичні шоки, по­в'язані з дією урядів, розробкою і реалізацією макроекономічної політики, що впливає переважно на попит шляхом регулювання грошової маси, обмінного курсу, фіскальної політики. Нарешті, по-третє, шоки в попиті приватного сектора на рівні фірм, під­приємств та домашніх господарств можуть бути спровоковані ін­вестиційними змінами, коливаннями споживчого попиту, інфля­ційними очікуваннями тощо. Всі три види шоків можуть мати як внутрішні, так і зовнішні коріння і джерела.

Яскравим прикладом зовнішніх шоків є поведінка портфель­них інвесторів у Мексиці (1994 р), в країнах Південно-Східної Азії (1997 р.), в Росії та в Бразилії (1998 р.). Масовий відплив капіталів спричинив серйозні й глибокі фінансово-економічні кризи в цих країнах. Ці та інші події у світовому господарстві зумовлюють необхідність розробки в Україні випереджувальної економічної політики, спроможної нейтралізувати чи принаймні пом'якшити негативну дію міжнародних фінансових флуктуацій.

За підрахунками лауреата Нобелівської премії Р. Солоу, зрос­тання валової продукції в США за період з 1909 по 1949 р. було забезпечено на 12,5 % за рахунок підвищення капіталоозброєності праці і на 87,5 % — за рахунок технологічних змін.

. На основі технічних нововведень створено концепцію реального бізнес-циклу. Її суть полягає в тому, що технічні й технологічні зміни спри­чиняють в економіці реакцію, порівнянну з зовнішніми шоками, що викликають певну ланцюгову реакцію. Умовою реалізації ін­новацій є досконала конкуренція, яка забезпечує розвиток так званого шоку пропозиції.