Принципи та основні угоди сот

Країни –– члени СОТ взаємодіють у рамках недискримінаційної торговельної сис­теми, де кожна країна отримує гарантії справедливого ставлення до її експорту на ринках інших країн, зобов'язуючись забезпечувати такі самі умови для імпорту на своїх власних ринках. Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшогосприяння (РНС), за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, за якого імпорт після сплати всіх митних платежів не може піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку порівняно з вітчизняними товарами.

Основні правила і принципи СОТ відображені в багатосторонніх торговельних угодах, що стосуються торгівлі товарами і послугами, а також торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок і механізму огляду торговельної політики.

Основою правової системи Світової організації торгівлі є три базові угоди, що визначають правила міжнародної торгівлі товарами, послугами та правами інтелектуальної власності:

• Генеральна угода з тарифів та торгівлі;

• Генеральна угода з торгівлі послугами;

• Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Правила торгівлі товарами додатково визначаються угодами, які є обов'язкови­ми до виконання всіма країнами — членами СОТ:

• Угода про сільське господарство;

• Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

• Угода про технічні бар'єри в торгівлі;

• Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи;

• Угода про антидемпінгові мита;

• Угода про оцінку товарів для митних цілей;

• Угода про передвідвантажувальну інспекцію;

• Угода про правила визначення походження;

• Угода про процедури ліцензування імпорту;

• Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

• Угода про захисні заходи.

Для розв'язання суперечок, що виникають між країнами у разі невиконання вимог угод СОТ, створено спеціальний орган, що діє відповідно до Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок.

Для постійного моніторингу стану дотримання вимог угод країнами - членами СОТ запроваджено механізм огляду торговельної політики, яким передбачено подання регулярних звітів країнами - членами СОТ про стан торговельного режиму.

Правила торгівлі товарами

Генеральна угода з тарифів і торгівлі у новій редакції 1994 р. є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами. Цю угоду доповнюють угоди, що стосуються сектору сільського господарства, а також окремих сфер, наприклад, державної торгівлі, стандартів, субсидій, антидемпінгових заходів.

Крім застосування РНС і національного режиму, більш вільний доступ на ринок

забезпечується також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту (квот) на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також забезпечує гласність і прозорість торговельних режимів країн-учасниць.

Сферою регулювання Угоди про сільське господарство є торгівля первинною сільськогосподарською продукцією і товарами, що є результатом її переробки. Угода визначає три основні сфери, щодо яких члени СОТ беруть на себе зобов'язання: доступ до внутрішнього ринку, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії. Зокрема, застосування нетарифних заходів як методу регулювання торгівлі має бути виключено, а всім нетарифним бар'єрам має бути визначено тарифний еквівалент. Угода вимагає від країн прийняття зобов'язання щодо скорочення внутрішньої підтримки сільського господарства у тій частині, що справляє негативний вплив на торгівлю (наприклад, експортні субсидії).