Питання для самоконтролю

1. Статус та сфера діяльності СОТ

2. Цiлi діяльності та функції СОТ

3. Принципи утворення СОТ

4. Органiзацiйна структура СОТ

5. Основні угоди СОТ

6. Наслiдки приєднання до СОТ для Украiни

7. Вплив членства в СОТ на бiзнес-середовище

8. Стратегiчнi переваги членства в СОТ

9. Реформування полiтики державноi допомоги малому та середньому бизнесу.

Тема 15. Входження освіти і науки України в європейський інформаційний та освітній простір

План:

1. Болонський процес як засіб інтеграції вищої освіти.

2. Основні засади та принципи формування зони європейської вищої освіти.

3. Європейська кредитно-трансферна система.

4. Системи вищої освіти в країнах Європи та Америки.

5. Етапи формування зони європейської вищої освіти.

6. Адаптація європейської системи освіти у вищу освіту України.

7. Запровадження кредитно-модульної системи в Україні.

Європейська кредитно-трансферна система (ECTS) була створена в рамках пілотного проекту, спонсорованого Європейською Комісією протягом 1988-1995 років, для підвищення мобільності студентів та взаємовизнання результатів навчання за кордоном. Слід підкреслити, що Європейський Союз традиційно при­діляє особливу увагу розвиткові міжуніверситетської співпраці як засобу покра­щання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такого співробітництва. Для фі­нансової підтримки міжуніверситетських обмінів викладачами та студентами ЄС фінансує спеціальну програму Erasmus, в рамках якої десятки тисяч студентів щорічно навчаються в університетах інших країн. Досвід програми Erasmus по­казує, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення можливостей для розвитку навчальної та професійної кар'єри.

ECTS надає університетам необхідний інструментарій для того, щоб га­рантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання нав­чальних досягнень студентів закладами вищої освіти шляхом використання за­гальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки - а також забезпечує за­собами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS у своїй основі базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних про­грам і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для сту­дентів).

Основними завданнями, реалізація яких передбачалася в рамках першої фази розвитку Європейської кредитно-трансферної системи, є:

• забезпечення прозорості навчальних програм;

• створення умов для можливості порівняння навчальних програм в різних університетах та різних країнах Європейського Союзу;

• реалізація ECTS як базового інструменту для зарахування навчальних дисциплін, опрацьованих студентами в інших університетах, в базовому навчально­му закладі.

Важливу роль в організації обмінної програми студентів відіграють безпо­середнє спілкування та гнучкість, які необхідні для сприяння взаємовизначеного нав­чання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому контексті підкреслюється роль Координаторів ECTS, оскільки їх основними завданнями є вирішення нав­чальних та адміністративних питань, пов'язаних із відповідними аспектами ECTS.

Основними учасниками, відповідальними за впровадження ECTS в нав­чальному закладі, є: “Координатор ECTS на рівні навчального закладу”, “Коорди­натор ECTS на рівні факультету/кафедри”, “ECTS – консультант (радник)”.

Довідник користувача ECTS ставить завданням для кожного навчального закладу, що планує використання ECTS для широкого кола навчальних програм, введення посади “Координатора ECTS на рівні навчального закладу” та “Коорди­наторів ECTS на рівні кожного факультету чи департаменту”.

Координатори ECTS

Незважаючи на те, що конкретний розподіл обов'язків між координато­рами може мати індивідуальний характер для кожного навчального закладу, в загальному випадку визначаються наступні обов'язки для “Координатора ECTS на рівні навчального закладу”:

• Забезпечення підтримки на рівні керівництва навчального закладу впровадження принципів та механізмів ECTS в контексті системи перезарахування та акумуляції кредитів.

• Загальний нагляд за правильним використанням інструментів ECTS.

• Сумісна із координаторами на рівні факультету відповідальність за координацію підготовки, опублікування та поширення інформаційних пакетів.

• Сумісний контроль за правильністю та єдиним підходом до процесу перезарахування кредитів на всіх факультетах.

Координатор ECTS на рівні факультету/департаменту:

• Є контактною особою між викладачами та студентами факультету та займається академічними та практичними аспектами реалізації ECTS.

• Забезпечує для студентів, що потенційно братимуть участь в обмінних програмах, можливість доступу до інформаційних пакетів партнерських університетів.

• Допомагає студентами правильно заповнювати “Аплікаційні форми” та “Академічні угоди”, а також розуміти вимоги процедур перезарахування.

• Забезпечує якісну підготовку “Опису навчальних досягнень” як для студентів, що направляються в партнерські заклади, так і для тих, що завершили своє навчання за кордоном.

• Може бути членом навчально-методичної комісії факультету, яка приймає рішення про розподіл кредитів між дисциплінами навчальної програми.

ECTS–консультант

ECTS–консультант надає поради університетам та іншим вищим навчаль­ним закладам країни з питань використання ECTS та Додатку до диплому. Він здійснює оглядові візити до університетів країни та за кордоном, надає рекомен­дації щодо підготовки навчального закладу до отримання “Знаку ECTS”, викорис­тання ECTS для акумулювання кредитів та системи навчання впродовж життя. Консультантами ECTS можуть бути представники системи вищої освіти, які мають власний практичний досвід в даній області, здатні надавати фахові практичні по­ради викладачам в додаток до відповідних вказівок з боку міністерств, національ­них агенцій, конференцій ректорів тощо.

Усі ECTS–консультанти є частиною широкої команди промоторів Болон­ського процесу, створеної в кожній із країн для допомоги у впровадженню всіх аспектів Болонського процесу, таких, як забезпечення якості навчання, реформи навчальних програм, взаємовизнання документів про освіту тощо.

Реалізація принципів Болонського процесу, спрямованого на створення до 2010 року загальноєвропейського освітянського та наукового простору ставить перед ECTS нове завдання – перетворення її в систему не лише пере зарахування (трансферу), але й накопичення (акумулювання) кредитів (друга фаза реалізації -ECTS II). В заключному комюніке зустрічі Міністрів вищої освіти країн Європи в Празі у 2001 році відзначено, що що для більшої гнучкості процесу навчання і здобуття кваліфікації необхідно прийняти спільні основи, підтверджені системою кредитів (такою як ECTS або однією із схожих систем), які б забезпечили можливість зарахування і накопичення кредитів. Разом із взаємно визнаними механізмами контролю якості такі заходи полегшать доступ студентів до європейського ринку праці, підвищать сполученість, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої освіти. Уніфікація подібної системи кредитів і додатка до диплома сприятимуть у цьому напрямку.

Розвиток ECTS в напрямку функціонуючої в повному обсязі кредитної акумулюючої системи є процесом, який вже сьогодні відбувається як природна еволюція першої фази ECTS, але стикається із проблемою відсутності повного взаєморозуміння в концептуальних підходах.

На сьогодні багато європейських країн вже адаптували, чи розпочали адаптацію своїх національних чи регіональних кредитних систем та сприйняли шкалу 60 кредитів на рік за основу.

Оскільки використання кредитного оцінювання значно полегшує мобіль­ність студентів, то очевидною є потреба створення всеєвропейської системи тран­сферу та накопичення кредитів, яка б відповідала наступним вимогам: була нена­в'язливою та зберігала регіональну та національну автономію, мала можливості розширення доступу, сприяла вирішенню проблем працевлаштування та підви­щення конкурентоздатносні європейської системи освіти.

В рамках проекту TUNING сформовані та запропоновані до реалізації наступні підходи до створення всеєвропейської акумулюючої системи.

Цілі всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів

Метою створення всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів є:

• Надати можливість студентам (громадянам, працедавцям тощо) Європи отримати глибоке розуміння щодо повного набору та взаємозв'язків між існуючими на національних на регіональних рівнях кваліфікаційними рівнями вищої ос­віти.

• Сприяти забезпеченню доступу, гнучкості, мобільності, співробітництву, прозорості, взаємовизнанню та інтеграції поміж навчальними системами європейсь­ких країн.

• Зберегти різноманітність освітніх програм та методів їх реалізації, і тим самим - академічну автономію на національному, локальному та регіональному рів­нях, а також на рівні окремого навчального закладу.

• Підвищити конкурентноздатність та ефективність європейської системи вищої

освіти.

Суть всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів

В цілому всеєвропейська система трансферу та накопичення кредитів повинна забезпечувати прозорість та взаємозв'язки поміж різними освітніми сис­темами. Тому вона повинна мати такі основні характеристики:

• Можливість застосування для всіх секторів та рівнів вищої освіти.

• Охоплювати всі форми навчання.

• Можливість виходу на ринок праці з різних рівнів.

• Можливість узгодження із іншими, неєвропейськими освітніми системами.

• Сприяти мобільності студентів, громадян та їх кваліфікацій.

• Сприяти використанню навчальних технологій, орієнтованих на студента.

• Дозволяти визнання та зарахування попередньої освіти та попереднього практичного досвіду;

• Уможливлювати інтегрування нових програм та методів навчання;

• Забезпечити чітке визначення рівнів та типів кредитів.

• Зберігати національну та інституційну академічну автономію.

Всеєвропейська система трансферу та накопичення кредитів повинна забезпечити кредитний вимір у всіх типах навчальних програм, а не лише бути системою перезарахування кредитів для студентів стаціонарної форми навчання, як це було в ECTS I.

Кредити у всеєвропейській системі

• Кредити є лише системою для вираження еквівалентності (обсягу) виконуваної навчальної роботи.

• Кредити присвоюються лише за успішні результати навчання.

• Кредити, присвоєні одним навчальним закладом, можуть бути пере зараховані іншим закладом, але остаточне рішення завжди залишається за навчальним закладом, до якого студент звертається із проханням про перезарахування.

• Кредити обчислюються, виходячи із постулату про 60-кредитний вимір одного року навчання, але ця мірка є достатньо наближеною і потребує подальшого уточнення.

• Пов'язання кредитів із компетенціями та результатами навчання полегшує можливість їх порівняння.

• Всезростаюча важливість неформального (практична робота) та неінституційного (життєвий досвід) навчання, які визнаються європейською системою акре­дитації попереднього практичного навчання (APEL), підкреслює важливість поєднання обидвох підходів: часового та основаного на компетенціях.

Кредити та їх рівні

• Кредитні рівні надають інформацію про складність, творчість, наукомісткість та глибину навчання, що уможливлює визначення ступеню виконання нав­чальної програми в межах кваліфікації або рівня навчання.

• Рекомендується, щоб існуючі національні та регіональні кредитні системи надавали пояснення щодо власних визначень рівнів, використовуючи Додаток до диплому, Опис навчальних досягнень та інші інструменти.

Кредити та забезпечення якості

• Важливо поєднати кредити із механізмами забезпечення якості, що підвищує практичну вартісність перших, перетворюючи їх у всеєвропейську “валюту”.

• Для забезпечення якості необхідним є пов'язання кредитів із академічними стандартами, критеріями оцінювання, результатами та методами навчання.

• Довіра до якості кредитів на міжнародному рівні є можливою лише у випадку, коли національні механізми забезпечення якості є строго визначеними, від­критими, прозорими та ефективними.

Таким чином:

• підтримка мобільності та перезарахування кредитів між різними секторами (університетський - не університетський) на національному та міжнародному рівнях;

• підтримка процесів перезарахування кредитів між різними навчальними середовищами (дистанційне навчання, самонавчання, практика);

• вдосконалення прозорості кваліфікацій та рівнів навчання (разом із Додатком до диплому);

• сприяння доступу на ринок праці є основними завданнями другої фази ECTS у світлі реалізації принципів Болонської декларації та створення умов для підвищення конкурентноздатності спільного Єв­ропейського освітнього простору.