Розділ 1. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини

Тема 1. Світова економічна система на сучасному етапі

План:

1. Економічна єдність світу

2. Технологічний розвиток міжнародних виробничих систем

3. Глобалізація економічного розвитку та його рівновага

4. Економічна рівновага.

5. Пропорції світової економіки та їх регулювання.

Міжнародна економіка вивчає економічні процеси, що протікають у сучасному взаємозалежному світі. Оскільки ці процеси в остаточному підсумку базуються на сукупності відносин між країнами – торгових, фінансових, техніко-економічних, – де світова економіка як навчальна дисципліна трансформується в широкому розумінні в дисципліну "міжнародні економіка".

З цих позицій міжнародні економіка – це складова частина економічної теорії, яка застосовується для дослідження сукупності соціально-економічних, техніко-економічних, політико-економічних відносин між державами, що припускають реалізацію конкретних власних цілей країн, а також реалізацію цілей глобального, цивілізаційного масштабу. По своїй сутності це відносини між великими територіально-господарськими комплексами, що функціонують в організаційних рамках окремих держав.

Об'єктивною основою формування і розвитку міжнародних економічних відносин є світове господарство. Його виникнення є закономірним наслідком того, що еволюційний розвиток торкається не тільки національних ринків, але й істотно змінює роль зовнішнього ринку, його функції і роль, причому змінює настільки, що з'являється нова якість – світовий ринок, а потім і світова система господарства, що є безпосереднім продовженням і розвитком системи національних виробництв.

Економічні закони – об'єктивно діючі причинно-наслідкові зв'язки, що обумовлюють взаємозалежність між властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи.

Економічні закони, як і закони природи, носять об'єктивний характер. Однак вони істотно відрізняються від законів природи, оскільки виникають, розвиваються і функціонують у процесі економічної діяльності людей. Крім того, економічні закони розвиваються проходячи у своєму розвитку стадії виникнення, становлення, функціонування і відмирання, тобто економічні закони, на відміну від законів природи, носять історичний характер.

Так, в основі функціонування світового господарства лежать такі загальні економічні закони, як закон вартості, закон попиту та пропозиції, закон продуктивності праці, що підвищується, закон економії часу і т.д.

Вирішальним фактором посилення значення міжнародних економічних відносин для розвитку людської цивілізації на рубежі століть усе більше стає сучасний науково-технічний прогрес (НТП). НТП – це процес безупинного розвитку науки, техніки, технології, удосконалювання предметів праці, форм і методів організації виробництва. У своєму розвитку він охоплює фундаментальні, теоретичні дослідження, прикладні надбання, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння і промислове виробництво, а також упровадження нової техніки і технологій у народне господарство. Головне місце по праву належить відновленню техніки і технології. Значення нової технології в сучасних умовах таке, що в багатьох економічних джерелах вона виділяється, поряд із працею, землею і капіталом у самостійний фактор виробництва.

Якщо ж розглядати вплив НТП на зміст сучасних міжнародних відносин, то, насамперед слід зазначити, що в остаточному підсумку в найбільш загальному виді зміст міжнародної економіки зводиться до дослідження економічних відносин сучасного взаємозалежного світу. Світова економіка, у свою чергу, вивчає способи ощадливого, раціонального використання обмеженого ресурсного потенціалу Землі. Нові технології є джерелом компенсації споживаних людством факторів виробництва.

Генезис економічної єдності світу охоплює три великі періоди, що відповідають трьом епохам у розвитку людських цивілізацій: аграрній, індустріальній та постіндустріальній. На нинішньому етапі формується економічний базис єдиної світової цивілізації. Матеріальні підвалини цього всесвіт­ньо-історичного процесу створюються у сфері виробництва, в умовах і формах економічного життя людства.

Головною детермінантою зближення економічних форм життя народів і держав є новітні ресурси, що модифікують організаційно-господарські способи функціонування економік різних країн.

Глибинною основою даного процесу виступають зміни у власності на засоби виробництва та глобалізація економічних процесів. Bідбувається всебічна соціалізація власності, з одного боку, з іншого — дематеріалізація на базі інформатизації, інтелектуа­лізації виробництва. Здійснюється поступове структурне зближення національних господарств за найважли­вішими загальноекономічними пропорціями, адаптуються їхні га­лузеві та міжгалузеві структури. Відбувається процес вирівню­вання зайнятого населення за структурою його професійно-ос­вітнього складу тощо. Водночас залишається доволі виразним поділ країн світу на центр та периферію.

Процес всебічного зближення у сферах виробництва, науково-технологічної діяльності та послуг зумовлений посиленням дії загальноцивілізаційних законів і закономірностей, що охоплюють також сферу політики, ідеології, культури. Глобальний синтез, який поширюється на всю планету, веде до утворення світової економічної спільності, цілісної міжнародної господарської струк­тури. Серед факторів, що формують економічну єдність світу, треба також відзначити інтернаціоналізацію виробництва й обігу, міжнародну господарську інтеграцію, науково-технічну револю­цію, необхідність спільного вирішення глобальних проблем люд­ства тощо.