Лекція №8

Тема 3.3: споживча кооперація україни між першою і другою світовими війнами ( 1921 – 1939 рр. ) план

1. Споживча кооперація в період непу.

2. Споживча кооперація УРСР в 30-х роках ХХ ст.

3. Споживча кооперація у Західній Україні в міжвоєнний період.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аліман М.В., Бабенко С.Г., Гелей С.Д. та ін. Історія споживчої кооперації України / Укоопспілка, Львівська комерційна академія .- Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1996, с. 188 - 267.

2. Бабенко С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А. та ін. Історія кооперативного руху: Підручник для кооперативних вузів / Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1995.с.281- 326.

3. Бабенко С.Г та ін. Основи кооперації - К.:2004.

4. Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1,2. – Львів : Видавництво “Укоопосвіта”, Львівська комерційна академія, 1999.

СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПУ

На початок 1921 р. реалії самого життя примусили визнати біль­шовиків на чолі з В. І. Леніним, що «воєнний комунізм» не став політи­кою, яка б відповідала інтересам багатомільйонного населення. Постій­не погіршення господарського і, насамперед, продовольчого становища сигналізувало про те, що політику треба змінювати. На X з'їзді РКП(б) у березні 1921 р. проголошено нова економічна політика (неп), яка озна­чала розрив із недавнім минулим і стала свого роду революцією в еко­номічному мислені, крутим поворотом на господарському фронті. Вве­дення нової економічної політики пов'язувалось із проблемою зміцнен­ня економічного союзу робітничого класу та селянства, покращення їх матеріального становища. Зміцнити союз промисловості та землероб­ства, міста та села повинна була кооперація як основна ланка товароп­ровідної мережі на селі.

У статті «Про кооперацію» опублікованій у травні 1923 р., В. І. Ленін ототожнював кооперацію з ринковим соціалізмом, від­мовляючись від попереднього погляду на кооперацію, від уявлень про несумісність товарно-грошових відносин і ринку з соціалізмом. Вож­дем більшовиків було зроблено фундаментальний висновок про те, що лад цивілізованих кооператорів при суспільній власності на засоби ви­робництва і є соціалізмом. Новий погляд на кооперацію значно приско­рив її розвиток.

В Україні перехід до непу розпочався майже відразу після прийнят­тя партійних рішень у Москві. Надзвичайна сесія Всеукраїнського ЦВК 27 березня 1921 р. прийняла закон про заміну розкладки податком. РНК УСРР 29 березня 1921 р. затвердила декрет про норми й розміри цього податку. Селяни, які виконали продрозкладку з урожаю 1920 р., могли вільно продавати лишки своєї продукції, тобто продподаток був спрямований на розвиток торговельних зв'язків, посилення ролі ринку. Аграрні перетворення стали основою масового кооперативного будів­ництва в Україні у період непу.

Перша Всеукраїнська нарада КП(б)У в травні 1921 р. прийняла спеціальну резолюцію «Про кооперацію». VI конференція КП(б)У в лип­ні цього ж року прийняла постанову «Про товарообмін та кооперацію». В січні 1925 р. пленум ЦК(б)У прийняв резолюцію «Про торговельну по­літику і кооперацію». Важливе значення для розвитку споживчої коопе­рації України в 20-ті роки мали також рішення державних органів, се­ред них постанова ВУЦВК від 19 квітня 1922 р. «Про союзну мережу спо­живчої кооперації на Україні»На той час споживча кооперація стала дійсно масовою організаці­єю. В початковий період непу (1921-1923) зберігалась обов'язкова при­писка та обов'язкове членство населення в єдиних споживчих товарис­твах. Обов'язкова приписка громадян до ЄСТ була викликана тим, що зразу після переходу до непу неможливо було відмінити нормальний розподіл продуктів і деякий час продукти продовжували розподіляти у вигляді натурального пайка через кооперацію Півтора року після вве­дення непу ще існувала карткова система забезпечення для деякої час­тини пайовиків, переважно для робітників. У містах та населених пун­ктах, незалежно від їх розміру, не могло бути більше одного товариства. ЄСТ розподіляли продукти харчування та широкого вжитку, які відпус­кала держава населенню.

Споживчій кооперації потрібно було звільнитись від тих особливос­тей в її організаційній побудові і характері господарської діяльності, які були викликані політикою «воєнного комунізму» і перебудуватися відпо­відно до умов непу.

Перебудова споживчої кооперації України проходила в 3 етапи: 1 етап (січень 1920-березень 1921 рр.) — створення вищої ланки — Вукоопспілки та губспілок; 2 етап (березень 1921 — грудень 1922 рр.) — за­вершення організаційно-господарської перебудови кооперативного апарату середньої та нижньої ланки; 3 етап (січень 1923 — жовтень 1924 рр.) — удосконалення організаційно-господарського управління всієї системи споживчої кооперації.

Всеукраїнська спілка споживчих кооперативних організацій (Вукоопспілка ВУКС) — вища ланка системи споживчої кооперації України. Вукоопспілка була створена в 1920 р. на підставі тимчасового положен­ня Кооперативного комітету України від 15 березня 1920 р., декрету РНК УСРР від 10 липня та положення того ж комітету від 13 жовтня.

Тимчасове правління Вукоопспілки було створено за погодженням Української спілки робітничих споживчих кооператорів (Уробсекція), Південного управління Центрального споживчого товариства Росії (Центросоюз), Споживчого товариства Південної Росії (ПОЮР) і Дніп­ровської спілки споживчих товариств (Дніпросоюз). До управління та­кож ввійшли представники Раднаркому і Наркомпроду УРСР.

Вищим керівним органом ВУКС був з'їзд уповноважених від усіх кооперативних організацій споживчої кооперації. Місцем перебування центрального апарату ВУКС до 1934 р. був Харків.

Трагічним для кооперативних організацій було те, що партійні та державні органи вдавалися до репресій проти української кооперативної інтелігенції. Першим політичним процесом на Україні ще в 20-ті роки була «справа українських есерів». У травні 1921 р. Верховний На­дзвичайний трибунал України почав слухання «справи». Серед звинувачених були і кооператори, зокрема У. М. Часник (колишній член ЦК партії українських есерів). Його засуджено до 10 років концентрацій­ них таборів, але потім термін ув'язнення скоротили до 5 років.

У 1922 р. по всій країні почався наступ на капіталістичні елементи, рух за перегляд кадрів кооперативного апарату. Це стосувалося і споживчої кооперації. В ряді випадків використовували адміністративні засоби в боротьбі з «антирадянськими елементами» в кооперації. У 1922 р. з кооперативного апарату Одещини було звільнено з роботи 19 кооператорів, в тому числі 4 меншовиків, 2 есерів, 3 петлюрівців, 2 кадетів, З монархістів, 3 1923 р. почався перегляд інструкторського корпусу спо­живчої. Звільняли, перш за все інструкторів-кооператорів, які колись були есерами, меншовиками, представниками інших політичних пар­тій і течій. Звільняли і інструкторів-комуністів, які не виправдали себе або становили політичну опозицію.

На 1січня 1921 р. кооперативна мережа споживчої кооперації виглядала так: ВУКС — губспілка — районне відділення (райфілія) губспілки — Єдине споживче товариство (ЄСТ).

п/п Губспілки Райвідділення ЄСТ

1. Волинська 2 434

2. Донецька 15 625

3. Катеринославська 6 194

4. Запорізька 3 168

1 етап перебудови споживчої кооперації України закінчився в бе­резні 1921 р. На цей час існували Вукоопспілки, 12 губспілок, 105 райвідділень (райфілій) губспілок, 4548 ЄСТ.

2 етап перебудови споживчої кооперації України здійснювався про­тягом двох періодів: перший період (березень-жовтень 1921 р.) та дру­гий період (жовтень 1921 — грудень 1922 рр.)- Другий етап перебудови споживчої кооперації проходив надзвичайно інтенсивно. В жовтні 1921 р. (тобто в кінці першого періоду цього етапу перебудови спожив­чої кооперації) в складі 12 губспілок України було 105 районних відді­лень, 4716 ЄСТ, 9694 розподільчих пункти, які обслуговували 27078210 осіб. 3 жовтня 1921 р. почався 2 період перебудови споживчої коопера­ції України.

В кінці 1921-1922 рр. апарат Вукоопспілки був значно удос­коналений. В міру того, як ускладнювалась робота спо­живчої кооперації, йшло розмежування різних видів кооперативної ро­боти, внаслідок чого із споживчої кооперації, із її автономної сіль­ськогосподарської секції виділяється в 1922 р. у самостійну сільсько­господарську кооперацію «Сільський господар», а із кустарно-промис­лового відділу — кустарнопромислова кооперація. Одночасно потрібно було реорганізувати громіздкий апарат губспілок та наблизити його до населення і споживчих товариств.

Другий період 2 етапу перебудови споживчої кооперації ознамену­вався проведенням крупної реформи — реорганізацією губспілок у рай­спілки. Декрет РНК УСРР від 19 квітня «Про союзну мережу споживчої кооперації в Україні» ліквідував губспілки та й райвідділення і встанов­лював замість них райспілки. Реформа проводилася з метою спрощен­ня кооперативного апарату, надання йому більшої гнучкості шляхом зменшення союзних щаблів. До жовтня 1922 р. замість 12 губспілок бу­ло створено 46 райспілок (45 райспілок та Донецький Союздонбасейн). В Донецькій губернії збереглася стара схема, тобто Донецька губспілка — Союздонбасейн.

У грудні 1922 р. зборами уповноважених ВУКС був підтриманий курс переходу на 3-ланкову систему організаційної побудови споживчої кооперації: Вукоопспілка — райспілка — Єдине спожив­че товариство (ЄСТ). Створені в ході перебудови райспілки стали серед­ньою ланкою в системі споживчої кооперації України. Виявлялася увага до низових споживчих товариств: міських та сільських. На початку в споживчій кооперації зберігався принцип обов'язкового вступу громадян віком 14 років у Єдині споживчі това­риства. В кінці 1921 р. ВУКС прийняла рішення про створення в сере­дині ЄСТ добровільних об'єднань. Добровільні споживчі товариства (ДСТ) створювалися на підприємствах і в установах із числом членів не менше 300. Ці об'єднання існували за рахунок вступної плати та пайо­вих внесків. На 1 січня 1922 р. в Україні було 609 добровільних спожив­чих товариств. Всього ж на 1 січня 1922 р. в Україні налічувалося 5213 ЄСТ, в тому числі в селах 4934 (94,9 відсотків].

На заключному 3 етапі перебудови споживчої кооперації особливо бралося до уваги удосконалення всього кооперативного апарату. Важ­ливим рубежем у виконанні поставлених задач став 1923 р. В 1924 р. при Вукоопспілці створено спеціальне кооперативне товариство експлуатації цукрових заводів «Українцукор» та спеціальне товариство по вивозу продуктів птахівниц­тва «Кооптах». У 1925 р. із ВУКС виділяється самостійна житлова коо­перація. В цей період Вукоопспілка мала 4 бази збуту (Харківську, Київ­ську, Одеську, Ростовську), 2 заготівельні контори (Закавказько-пер­ську та Ленінградську). Крім того, до складу ВУКС входила Московська контора, функції якої були надзвичайно широкими як щодо збуту, так і щодо заготівлі. ВУКС мала свої представництва за кордоном (Берлін. Париж, Лондон) На 3 етапі перебудови споживчої кооперації організовуються ін­тегральні кооперативи, їх виникнення пояснюється тим, що виділені із системи споживчої кооперації сільськогосподарська та кредитна коо­перації не мали на селі нових кооперативів і грошей для їх організації. Споживча кооперація запропонувала тимчасове створення інтеґральних кооперативів за погодженням із іншими видами кооперації. 1нтеґральні кооперативи були ліквідовані в селі у 1925 р., коли село було забезпечене достатньою кількістю постачально-збутових та кредитних товариств.

У зв'язку з перебудовою споживчої кооперації ускладнювалося пи­тання про взаємовідносини робітничої та загальногромадської коопе­рації. До 1921 р. в складі На початку 20-х років доводилось вирішувати складне завдання поєднання кооперативного будівництва з національною політикою. Кооперативне будівництво проводилось аналогічно до державного.

До мо­менту утворення СРСР у 1922 р. відносини між республіками будува­лись на основі договірної федерації, при якій уряд РСФСР одночасно виконував роль союзного уряду. Центроспілка об'єднувала і скеровува­ла діяльність всіх споживчих товариств України через ВУКС. На всеро­сійських зборах уповноважених у Раді Центроспілки споживча кооперація України брала участь на однакових правах із кооперативами інших частин РСФСР.