
- •”Затверджую” Завідувач кафедри інформатики та тзн
- •План-конспект
- •Вступ до лекції
- •1. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження та права
- •1.6. Служба охорони праці
- •Служба охорони праці підприємства
- •Спеціалісти служби охорони праці мають право:
- •1. Забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій.
- •2. Нульовий ризик у діючих технічних системах забезпечити неможливо.
- •Бачення ризику
- •2. Завдання інженерно-технічних працівників щодо забезпечення нешкідливих та безпечних умов праці.
- •Відповідальні посадові особи вирішують конкретні питання з охорони праці:
- •Триступінчатий контроль за охороною праці на підприємстві
- •3. Захист працівників від небезпечних виробничих факторів.
- •Безпека виробничого процесу досягається відповідним обґрунтованим вибором:
- •2. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •Комісія з питань охорони праці підприємства
- •2. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •Роль адміністрації закладу освіти в системі відносин з організації охорони праці. Обов'язки адміністрації щодо організації роботи з охорони праці в закладі освіти.
- •Розробив
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці; безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення з питань охорони праці; перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис;
вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці; порушувати клопотання про заохочення працівників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці.
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦИВІ (УСТАНОВІ)
ДСТУ 2156-93 «Безпека промислових підприємств. Терміни і визначення» (Держстандарт України, Київ, 1994) оперує поруч понять, до складу яких, входить термін «ризик». Серед них «ризик промислового підприємства» і «контроль ризику». Ризик промислового підприємства розшифровується як «імовірність реалізації потенційної небезпеки, що ініціюється промисловим підприємством, і негативних наслідків цієї реалізації». Під контролем ризику розуміють «процедуру вироблення і прийняття рішень по керуванню ризиком, їхньої реалізації і періодичної оцінки ефективності з використанням результатів експертизи ризику в якості одного з джерел вихідних даних». Тим часом, конкретний зміст поняття «керування ризиком» не порозумівається, хоча приводиться трактування таких визначень, як «аналіз ризику», «оцінка ризику» і «експертиза ризику».
Під аналізом ризику розуміють «використання доступної інформації для ідентифікації потенційної небезпеки, ініційовану промисловим підприємством, і визначення відповідного їй ризику (показники безпеки виробничого персоналу, населення регіону; екологічні показники)».
Під оцінкою ризику розуміють процедуру, коли його «значення в явному чи неявному виді включають у процес прийняття рішень з метою виявлення можливих варіантів забезпечення безпеки промислових підприємств».
Сама ж експертиза ризиків трактується як сполучення процедур аналізу й оцінки ризиків.
Традиційна техніка безпеки ґрунтується на засадах абсолютної безпеки. Однак, незважаючи на гуманність цього принципу, він є неприйнятним, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо. Сьогодні набула поширення концепція прийнятого ризику, суть якої полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, який суспільство може дозволити собі на даний час і який є економічно виправданим.
Збільшення витрат на охорону праці дозволяє значно зменшити величину технічного ризику . Проте зростання витрат на охорону праці та зменшення технічного ризику зменшує витрати на соціальну сферу, внаслідок чого зростає соціально-економічний ризик.
Ризик несприятливих подій (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:
R = n/ N.
За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний:
1) знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня; ………….(10-8)
2) прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;(10-6)
3) гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат; (10-4)
4) надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків. (10-2)
Допустимий ризик є компромісом між рівнем безпеки та можливостями його досягнення.
Концепція прийнятного ризику.
Загальновідомі дві тези: