6.2.2. Перевірка стійкості верхньої частини колони у площині дії згинаючого моменту, що співпадає із площиною колони.

Алгоритм розрахунку:

1. Обчислюємо фактичні геометричні характеристики прийнятого перерізу колони:

.

.

.

.

.

2. Обчислюємо фактичну гнучкість колони у її площині:

(більш точне граничне значення гнучкості визначається у відповідності до вимог п.6.15*, табл.19, СНиП).

.

3. Обчислюємо відносний ексцентриситет через момент опору:

.

4. Уточнюємо коефіцієнт впливу форми перерізу за табл.73 СНиП. Для цього визначаємо співвідношення:

Відповідно до табл.73 також маємо випадок та .

Для цього випадку за табл. при маємо

а при маємо .

При за інтерполяцією знаходимо відповідне значення коефіцієнту впливу форми перерізу:

.

5. Визначаємо приведений відносний ексцентриситет:

.

6. Перевіряємо стійкість верхньої частини колони в площині дії моменту (в площині рами, в площині колони).

За табл.74 СНиП визначаємо коефіцієнт в залежності від значень та :

Відповідно до п.5.27* стійкість перевіряємо за формулою:

-стійкість верхньої частини колони в площині колони забезпечена.

7. Перевіряємо місцеву стійкість стінки з урахуванням нових значень гнучкості та розрахункового опору сталі .

Із табл. 27* при та при знаходимо:

Перевіримо місцеву стійкість стінки:

- місцева стійкість стінки забезпечена.

8. Перевіряємо місцеву стійкість полиці. Звіс полиці буде:

.

- місцева стійкість полиці забезпечена.

6.2.3. Перевірка стійкості верхньої частини колони із її площини.

Відповідно до п.5.30 СНиП необхідно виконати перевірку стійкості із площини дії моменту (із площини колони). Має випадок . Перевірку виконують за формулою:

Вихідні дані: Розрахункові зусилля маємо із попереднього розрахунку:

, - маємо в перерізі 1-1 для комбінації навантажень № 9.

Для тієї ж комбінації навантажень № 9 в перерізі 2-2 маємо:

, .

Алгоритм розрахунку:

1. Відповідно до п.5.31 (СНиП) для стержнів з шарнірно-опертими кінцями, закріпленими від зміщення перпендикулярно площині дії моменту, за розрахунковий згинаючий момент необхідно приймати максимальний момент у межах середньої третини розрахункової довжини колони (рис. 6.4):

Рис. 6.4 – До визначення розрахункового значення моменту

2. Визначаємо відносний ексцентриситет через абсолютний:

;

де

- радіус ядра перерізу .

Оскільки у нас , то відповідно до п.5.31 СНиП маємо випадок і коефіцієнт визначаємо за формулою:

, де , .

При цьому, при обчисленні коефіцієнта треба приймати , а при обчисленні коефіцієнта треба приймати .

При обчисленні коефіцієнта приймаємо коефіцієнти та за табл.10 (СНиП)

Коефіцієнт залежить від значення :

якщо , то ;

якщо , то .

Коефіцієнт залежить від умови:

якщо , то

якщо , то .

Тут позначено: - погранична гнучкість між пружньою (Ейлер) та пружньо-пластичною (Ясинський) стадіями роботи сталі в елементі при поздовжньому згині в результаті втрати стійкості.

. У нас , тому , де

- значення при (п.5.3, ф(8), (9), (10))

, за ф. (9)

- значення при (п.5.3, ф(8), (9), (10))

, за ф. (9)

.

Знаючи всі величини, обчислюємо коефіцієнт .

При обчисленні коефіцієнта приймаємо . Коефіцієнт обчислюємо за додатком 7 СНиП (стр.85). Відповідно до дод.7, попередньо знаходимо:

,

Рис. 6.5 – До визначення розміру h₀

де - відстань між осями поясів

.

За табл.77 СНиП при при двох і більше закріпленнях стиснутого поясу та при довільному навантаженні поясу знаходимо:

.

За формулою (174) СНиП:

,

Випадки:

Якщо , то

Якщо , то , але не більше 1!

У нас , то , значить приймаємо .

Тепер визначимо :

і

Перевіряємо стійкість верхньої частини колони із площини дії моменту (із площини колони):

- стійкість верхньої частини колони із площини дії моменту (із площини колони) забезпечена!