Антибіотики

Антибіотики (anti - проти, bios - життя) протимікробні засоби, що являють собою продукти обміну мікробів, вищих організмів і рослин, які пригнічують життєдіяльність або згубно діють на патогенні мікроорганізми. Виробляються вони грибами, мікроорганізмами, тваринами і рослинами.

У чистому вигляді антибіотик пеніцилін був виділений із культуральної рідини лише в 1940р. У Радянському Союзі чистий пеніцилін, як продукт життєдіяльності гриба Penicillium crustosum, був одержаний у 1942 р. З.В.Єрмольєвою.

Явища антибіозу були виявлені визначним російським біологом І.І.Мечніковим, який запропонував використовувати молочнокислі бактерії для пригнічення патогенної мікрофлори кишечнику. У 1871 р. В.О. Манассеїн виявив антибіотичні властивості зеленої плісені, а О.Г.Полотебнов і А.В.Лебединський практично довели лікувальні властивості грибка плісені і вивчили умови його культивування. Видатний радянський вчений М.Ф.Гамалія у 1886 р. відкрив антибіотичні властивості тканин тваринного походження. У1928 р. А.Флемінг виявив антимікробну дію неочищеного пеніциліну.

Антибіотики одержують шляхом культивування мікроорганізмів -продуцентів, а також синтетичним і напівсинтетичним шляхом. Біологічна активність їх виражається в одиницях дії (ОД), а призначають тваринам як у вагових одиницях, так і в одиницях дії.

На мікробів антибіотики діють бактеріостатично і рідше бактерицидно. За антимікробною активністю антибіотики поділяють на препарати з широким і вузьким діапазоном дії. Препарати з широким діапазоном діють на грампозитивні і грамнегативні бактерії, рикетсії, великі віруси, з вузьким - на грампозитивні або грамнегативні мікроби.

До антибіотиків широкого діапазону дії належать тетрацикліни, стрептоміцини, неоміцини, левоміцетин, канаміцин, а також ампіцилін;

до антибіотиків вузького діапазону дії - пеніцилін, еритроміцин, олеандоміцин, які діють переважно на грампозитивну мікрофлору, та паліміксини, що діють на грамнегативну. Деякі антибіотики (ністатин, леворин та ін.) активні проти грибків і не діють на бактерії.

Антимікробна дія антибіотиків виявляється в тому, що вони порушують синтез білка в рибосомах мікроорганізмів (стрептоміцину сульфат, неоміцину сульфат, мономіцин, тетрацикліни, канаміцин, левоміцетин, синтоміцин, еритроміцин, олеандоміцину фосфат тощо) або синтез бактерійної стінки (пеніцилін, циклосерин), а також структури клітинних мембран (граміцидин, поліміксину M сульфат, ністатин, леворин).

Застосовують антибіотики як окремо, так і в комбінації з іншими антибіотиками, сульфаніламідними препаратами, вітамінами, нітрофуранами, мікроелементами та іншими препаратами з лікувальною і профілактичною метою. Крім того, деякі антибіотики стимулюють ріст і продуктивність тварин.

Внаслідок нераціонального використання антибіотиків можлива поява стійкості мікробів і побічної дії. До небажаних явищ побічної дії, що можуть виникати при тривалому застосуванні, слід віднести гіповітамінози, алергічні реакції, дисбактеріоз та деякі інші. Дисбактеріоз часто призводить до розвитку кандидамікозу і стафілококового ентериту. Кандидамікоз виникає внаслідок пригнічення антибіотиками звичайної мікрофлори організму (сапрофітної) і створення сприятливих умов для розвитку дріжджового грибка.

Щоб запобігти звиканню мікробів і появі побічної дії, слід додержувати основних принципів раціональної хіміотерапії антибіотиками: застосовувати препарати на початку розвитку хвороби та при наявності чутливих до них мікробів; не застосовувати той самий антибіотик протягом тривалого періоду, чітко додержувати доз та не застосовувати тих самих антибіотиків зовні і парентерально, комбінувати введення антибіотиків з іншими засобами, особливо з вітамінами тощо.

Антибіотики діють в організмі протягом 7...10 годин, а це потребує частого введення їх в організм. Останнім часом широко використовують антибіотики пролонгованої (подовженої) дії (біцилін, дибіоміцин, дитетрациклін) або призначають з препаратами, які затримують всмоктування (розчин новокаїну) або виділення антибіотика з організму (екмолін). Виділяються вони з організму нирками та кишечником, у лактуючих тварин - з молоком.

Антибіотики застосовують зовні у формі присипок, мазей, розчинів для лікування місцевих запальних процесів, інфікованих ран, виразок; всередину і парентерально. Середня тривалість безперервного курсу застосування антибіотиків з лікувальною метою - сім діб, з лікувально-профілактичною - десять діб.

Перед забоєм тварин на м'ясо застосування антибіотиків слід припинити за 3...10 діб залежно від препарату, а деяких препаратів пролонгованої дії навіть за 25 (дитетрациклін) та 30 (дибіоміцин) діб. М'ясо забитих тварин, які одержували антибіотики, використовується лише після знешкодження проварюванням. Молоко від тварин, що лікувалися антибіотиками, забороняється використовувати для харчових цілей від 12 годин до п'яти діб. Його використовують для підгодівлі тварин.