Засоби, що діють переважно на процеси обміну в організмі тварин Вітамінні препарати

Вітаміни - це велика група біологічно активних речовин. Думку про існування речовин, необхідних для харчування, вперше висловив російський вчений М.Л. Лунін (1880 р.), а назву запропонував польський учений К.Функ, який виділив з рисових висівок речовину, що містила азот, і назвав її "життєвий амін" або "вітамін". Як виявилося пізніше, мова йшла про тіамін (вітамін В₁).

Вітаміни беруть участь в обміні речовин як кофактори ферментних систем, тому нестача кожного з них призводить до гальмування інтенсивності відповідної біологічної реакції, а в цілому до порушення фізіологічних функцій. Кожний вітамін виконує тільки йому властиву функцію, тому не може бути замінений іншим.

На відміну від інших органічних поживних речовин характерною особливістю вітамінів є те, що потреба в них визначається надзвичайно малими кількостями.

Основним джерелом вітамінів для тварин є корми. Деякі вітаміни синтезуються в організмі з провітамінів (наприклад, вітаміни Д₂, Д₃) або за участю мікроорганізмів травного каналу (наприклад, вітаміни групи В). Тому нестача вітамінів (гіповітамінози) або відсутність (авітамінози) найчастіше розвиваються при нестачі (відсутності) їх або провітамінів у кормах - це первинний або екзогенний гіповітаміноз.

Вторинний або ендогенний гіповітаміноз розвивається при різкому і тривалому порушенні функцій органів травлення - слизової оболонки, печінки, підшлункової залози, коли утруднюється звільнення вітамінів, особливо з рослинних кормів, і всмоктування, а також при дисбактеріозі при тривалому застосуванні протимікробних засобів (сповільнюється синтез вітамінів мікроорганізмами).

Вітамінні препарати широко використовуються в тваринництві, насамперед для профілактики гіповітамінозів, дещо рідше - для лікування гіпо- та авітамінозів. Дози препаратів, як правило, не набагато перевищують добову потребу тварин у вітамінах. Останнім часом вітамінні препарати все ширше застосовують як лікувальні засоби при захворюваннях, не пов'язаних з гіповітамінозами: при інфекційних захворюваннях, особливо в період реконвалесценції, при різних отруєннях. Дози вітамінів при цьому перевищують фізіологічні.

За фізичними властивостями розрізняють дві групи вітамінів: водорозчинні і жиророзчинні. Водорозчинні в організмі тварин не нагромаджуються і повинні постійно надходити з кормами або синтезуватися, а жиророзчинні можуть нагромаджуватися в тканинах.

Водорозчинні вітаміни та їх препарати. Препарати вітамінів групи в

До вітамінів групи В відносяться: В₁, В₂, В₅, В₆, В₁₂, В₁₅, фолієва кислота, ліпоєва кислота та деякі інші.

Тіамін – Vitaminum В₁

Синонім: аневрин.

Тіамін - продукт рослинного і мікробного синтезу. Багато його в зернових кормах, особливо у висівках, горосі, гречці, жовтку курячих яєць, молоці, м'ясі великої рогатої худоби, дріжджах. Налагоджено промисловий синтез тіаміну і його ефірів.

Біологічна роль тіаміну в організмі складна. Фосфорильований тіамін виконує роль коферменту близько 35 ферментативних реакцій, основними з яких є реакції декарбоксилювання L-кетокислот, особливо піровиноградної, які ведуть до утворення ацетил-КоА та інших карбонових кислот. При нестачі тіаміну в тканинах нагромаджуються кетокислоти, знижується рівень ацетил-КоА, що є причиною різкого порушення трикарбонового окислювального циклу, який відіграє основну роль у забезпеченні тканин енергією АТФ і в синтезі вуглеводів.

В аптеки поступають препарати цього вітаміну у формі драже, таблеток і стерильних розчинів в ампулах. Випускається і новий препарат фосфорильованоготіаміну кокарбоксилаза (вітамін В₁ з фосфором) - високоефективний лікарський засіб при порушенні діяльності серцево-судинної системи.

Вітамін В₁ стимулює процеси утворення складних органічних речовин з поживного матеріалу, який надходить в організм. Бере безпосередню участь в обміні білків і вуглеводів. Має вплив на азотний обмін. При нестачі вітаміну В, відбувається розпад білкових речовин, внаслідок чого організм збіднюється білками. Відсутність або недостатність у кормах вітаміну В, призводить до ураження нервової системи.

Ранні ознаки недостатності вітаміну В₁ - втрата апетиту, м'язова слабкість, зниження ваги, біль по ходу нервових стовбурів, почуття оніміння. У тяжких випадках розвивається множинне запалення нервів. На цій стадії розвитку хвороба отримала назву харчового поліневриту. Гіповітаміноз В₁ частіше спостерігається в молодняку тварин і птиці, коли в них недостатньо функціонує мікрофлора травного каналу. Дорослі жуйні повністю забезпечуються ендогенним вітаміном; коні, свині, птиця і хутрові звірі - частково, що зумовлює необхідність постійного надходження його з кормами.

Дози всередину: поросятам - 0,025...0,04 г; норкам - 0,005...0,01; курчатам - 0,003...0,004 г. Підшкірно або внутрішньом'язово: коням, коровам – 0,2...0,5 г, вівцям, свиням - 0,005; телятам – 0,05...0,1; курчатам - 0,001 ...0,002; собакам - 0,001...0,01 г.