20000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000. 2. Правове поле

Міжнародне співробітництво по захисту прав людини здійснило вирішальний вплив на становлення та розвиток інституту захисту прав жінок. Його фундаментальним принципом є рівноправність чоловіка та жінки в усіх сферах суспільного життя. Узагальнюючим міжнародно-правовим актом у цій галузі є конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок.²⁴

Поняття «дискримінація жінок» означає будь-які обмеження за ознаками статі, що спрямоване на послаблення або зводить нанівець визнання, користування та здійснення жінками незалежно від їх сімейного стану на основі рівноправного становища чоловіка та жінки прав та основних свобод в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших галузях. Сучасні цивілізовані держави засуджують дискримінацію жінок в усіх її формах та зобов'язуються проводити політику по її ліквідації. В основу такої політики покладено конституційний принцип рівноправності чоловіка та жінки та встановлені юридичні гарантії захисту прав жінок на рівній з чоловіками основі. Держава зобов’язується забезпечити таке сімейне виховання, що включає в себе розуміння материнства як важливої соціальної функції та визначення спільної відповідальності чоловіка та жінки за дітей. ²⁵

Довгий час жінка не мала рівних з чоловіком політичних прав і не була допущена до участі в управлінні державою. Сучасне розуміння державної політики в цій сфері включає забезпечення права жінки брати участь у виборах та референдумах та обиратися до всіх виборних органів; формулювати і здійснювати державну політику та займати державні пости всіх рівнів, брати участь у діяльності неурядових організацій та асоціацій, що займаються проблемами суспільно-політичного життя країни. На міжнародному рівні жінка має можливість без будь-якої дискримінації представляти країну та брати участь у роботі міжнародних організацій.²⁶

У галузі освіти рівність чоловіка та жінки повинна бути забезпечена однаковими умовами при виборі майбутньої професії чи спеціальності, рівності доступу до освіти, до однакових навчальних програм, іспитів, викладацького складу однакової кваліфікації, шкільних приміщень та обладнання. Жінка повинна мати рівні можливості для отримання освіти та програм, що спрямовані на якнайшвидше скорочення розриву в знаннях між чоловіками та жінками, включаючи інформацію про здоров'я та добробут родини²⁷.

Визнаючи право на працю як невід'ємне право кожної людини, держава повинна створити однакові можливості при прийнятті на роботу чоловіка та жінки, при просуванні, а також на гарантію зайнятості. У трудових відносинах жінка має право на рівну винагороду за працю, включаючи отримання пільг, а також на рівний підхід до оцінки якості роботи.

Жінка має право на соціальне забезпечення, у тому числі у випадку виходу на пенсію, безробіття, хвороби, інвалідності, по старості та в інших випадках, а також право на оплачувану відпустку²⁸; право на охорону здоров'я та безпечні умови праці. Законодавче заборонено звільнення з роботи жінки на підставі вагітності або відпустки по вагітності та пологах, а також будь-яку дискримінацію через сімейний стан при звільненні. Не допускається робота вагітної жінки на небезпечних роботах, а також понаднормові роботи та роботи в нічний час. Держава надає вагітній жінці оплачувану відпустку по вагітності та пологах, а також визначені законом соціальні допомоги у зв'язку з народженням дитини. Для забезпечення можливості батькам поєднувати виконання сімейних обов'язків із трудовою діяльністю та участю у громадському житті держава створює та підтримує мережу закладів по догляду за дітьми²⁹.

Держава забезпечує рівність чоловіка та жінки перед законом. Вони мають однакову цивільну правоздатність та однакові можливості для її реалізації. Забезпечується рівноправність при укладанні договорів та в управлінні майном, отриманні позик та інших форм фінансового кредиту. Держава гарантує рівне ставлення до чоловіка та жінки на всіх етапах судового розгляду³⁰.

У сфері шлюбно-сімейних відносин жінка та чоловік мають рівні права при укладанні шлюбу, право на вільний вибір та на вступ до шлюбу лише за своєї повної та вільної згоди. У період шлюбу та при його розірванні подружжя має рівні права та обов'язки. Подружжя повинно спільно та відповідально вирішувати питання про кількість дітей та періоди між їх народженням. Щодо виховання дітей жінка і чоловік мають рівні права та обов'язки, інтереси дітей є домінуючими у всіх випадках. Заручини та шлюб дитини не мають юридичної сили, держава повинна докладати зусилля для визначення мінімального шлюбного віку та обов'язковості реєстрації актів громадянського стану³¹. Подружжя має рівні особисті права, в тому числі право вибору прізвища, професії, роботи, володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

З метою забезпечення захисту прав жінки на міжнародному рівні в Економічній та Соціальній Раді ООН з 1946 р. діє Комісія із становища жінок. А у зв'язку з прийняттям Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. (Україна з 3 вересня 1981 р. є учасницею цієї Конвенції) – Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок³². Однак необхідність подальшого правового регулювання у сфері захисту прав жінок ще зберігається, бо зберігаються ті причини, що обумовлюють виділення жіночого питання в самостійну проблему.

Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквдацію всіх форм дискримінації щодо жінок визначає дискримінацією щодо жінок будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі (Ст. 1)³³.

У Ст. 2 йде мова про потребу заходів щодо ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, а саме:

1. включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої національні конституції або інше відповідне законодавство, якщо цього ще не було зроблено, та забезпечити за допомогою закону й інших відповідних заходів практичне здійснення цього принципу;

2. вживати відповідних законодавчих та інших заходів, включаючи санкції там, де це необхідно, що забороняють будь-яку дискримінацію щодо жінок;

3. встановити юридичний захист прав жінок на рівній основі з чоловіками та забезпечити за допомогою компетентних національних судів та інших державних установ ефективний захист жінок проти будь-якого акту дискримінації;

4. утримуватися від вчинення будь-яких дискримінаційних актів або дій щодо жінок та гарантувати, що державні органи та установи діятимуть відповідно до цього зобов'язання;

5. вживати всіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок з боку будь-якої особи, організації або підприємства;

6. вживати всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, що являють собою дискримінацію щодо жінок;

7. скасувати всі положення свого кримінального законодавства, що являють собою дискримінацію щодо жінок. ³⁴

У Ст. 3–5 проголошено, що держави, які приймають конвенцію, зобов’язуються вжити необхідних попередніх заходів щодо забезпечення всебічного розвитку та прогресу жінок, з тим щоб гарантувати їм здійснення і користування правами людини та основними свободами на основі рівності з чоловіками, спеціальних заходів, спрямованих на охорону материнства³⁵. За Ст. 6 оголошується припинення всіх видів торгівлі жінками та використання проституції жінок. ³⁶

Ст. 7–9 стосуються політичних і громадянських прав жінки – Стаття 7 проголошує, що вживаються усі відповідні заходи для ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному житті країни і, зокрема, забезпечують жінкам на рівних умовах з чоловіками право:

1. голосувати на всіх виборах і публічних референдумах та бути обраними до всіх публічно виборних органів;

2. брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та займати державні посади, а також здійснювати всі державні функції на всіх рівнях державного управління;

3. брати участь у діяльності неурядових організацій і асоціацій, що займаються проблемами громадського та політичного життя країни.³⁷

У Ст. 8 відзначено, що держави-сторони вживають усіх відповідних заходів, щоб забезпечити жінкам можливість на рівних умовах з чоловіками і без будь-якої дискримінації представляти свої уряди на міжнародному рівні і брати участь у роботі міжнародних організацій. За Ст. 9 жінкам надаються рівні можливості в отриманні громадянства³⁸.

Ст. 10 присвячена рівним можливостям чоловіків і жінок в галузі освіти:

1. однакові умови для орієнтації у виборі професії або спеціальності, для доступу до освіти і одержання дипломів у навчальних закладах усіх категорій як у сільських, так і у міських районах; ця рівність забезпечується в дошкільній, загальній, спеціальній і вищій технічній освіті, а також в усіх видах професійної підготовки;

2. доступ до однакових програм навчання, однакових іспитів, викладацького складу однакової кваліфікації, шкільних приміщень і обладнання рівної якості;

3. усунення будь-якої стереотипної концепції ролі чоловіків і жінок на всіх рівнях і у всіх формах навчання шляхом заохочення спільного навчання та інших видів навчання, що сприятимуть досягненню цієї мети, і, зокрема, шляхом перегляду навчальних посібників та шкільних програм і адаптації методів навчання;

4. однакові можливості одержання стипендій та іншої допомоги на освіту;

5. однакові можливості доступу до програм продовження освіти, включаючи програми поширення грамотності серед дорослих і програми функціональної грамотності, спрямовані, зокрема, на скорочення якомога швидше будь-якого розриву в знаннях чоловіків і жінок;

6. скорочення чисельності дівчат, які не закінчують школи, та розроблення програм для дівчат і жінок, які передчасно залишили школу;

7. однакові можливості активно брати участь у заняттях спортом і фізичною підготовкою;

8. доступ до спеціальної інформації освітнього характеру для сприяння забезпеченню здоров'я і добробуту сімей, включаючи інформацію та консультації про планування розміру сім'ї.

За Ст. 11 держави вживають усіх заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості. Ст. 12 декларує заходи для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі охорони здоров'я. За Ст. 13 сторони вживають усіх заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок в інших сферах соціально-економісного життя³⁹.

У Ст. 14 держави-сторони беруть до уваги особливі проблеми, з якими зустрічаються жінки, які проживають у сільській місцевості, та значну роль, яку вони відіграють у забезпеченні економічного добробуту своїх сімей, в тому числі їх діяльність у нетоварних галузях господарства, та вживають усіх відповідних заходів щодо забезпечення застосування положень цієї Конвенції до жінок, які проживають у сільській місцевості. Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у сільських районах з тим, щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок їх участь у розвитку сільських районів та в одержанні переваг від такого розвитку і, зокрема, забезпечують таким жінкам прав.⁴⁰

За Ст. 15 держави-сторони визнають за жінками рівність з чоловіками перед законом, надають їм однакову громадську правоздатність і однакові можливості її реалізації. Ст. 16 декларує вживання усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок в усіх питаннях, що стосуються шлюбу та сімейних стосунків⁴¹.

У Ст. 17 йдеться про обирання Комітету з ліквідації дискримінації прав жінок. Ст. 18 говорить про обов’язковість подання звітів Генеральному Секретареві ООН. Ст. 19–21 встановлюють правила порядку денного для Комітету. У Ст. 22–24 йдеться про зобов'язання вживати заходів на національному рівні щодо досягнення повної реалізації прав, визнаних у цій Конвенції. Ст. 25–27 говорять про порядок подання справ на розгляд, ратифікацію Конвенції⁴². Ст. 28 і 29 мають рекомендаційний характер щодо вирішення спорів між державами. Ст. 30 говорить про те, якими мовами зберігається Конвенція, і де вона зберігається⁴³.

Однак необхідність подальшого правового регулювання у сфері захисту прав жінок ще зберігається, бо зберігаються ті причини, що обумовлюють виділення жіночого питання в самостійну проблему.