3.3. Ділова жінка

Одним з стереотипних образів жінки у сучасній громадській думці є образ так званої «ділової жінки» або «bisseness women». Інтернет і засоби масової інформації рясніють матеріалами про цей образ. Але ніхто не вкладає в нього справді серьойзні смислові навантаження. При введені в пошуковій мережі слів ділова жінка – результати «про стосунки і зваблення», «ділова жінка – здоров’я і краса», «аксесуари для ділової жінки» - тобто це лише справді образ. Стиль поведінки який може вибрати для себе сучасна жінка.

З об'єктивних причин в нашій країні бізнес-леді з'явилися лише на початку дев'яностих років двадцятого століття, тоді, коли з'явилося саме поняття «бізнес». Це дуже активні представниці слабкої статі, що домагаються нарівні з чоловіками успіху в політиці та бізнесі (а в багатьох випадках йдуть набагато вище і далі). Наш час відкриває нові можливості для жінок: в сфері політики, культури, бізнесу. Якщо колись словосполучення “ділова жінка” дивувало б слух, то сьогодні це вже буденна фраза, яка доводить, що і жінки не гірше за чоловіків, можуть займатися комерційною, суспільною та політичною діяльності.

Водночас у свідомості суспільства існують стереотипи, які заважають реалізації ідеї гендерної рівності в діловій сфері. Серед них можемо виділити такі: небажання чоловіків допускати в діловий світ жінок; перешкоди кар’єрному зростанню за гендерним принципом; сприйняття жінки, яка займає керівну посаду, чоловіками- менеджерами як конкурента; скептичне ставлення чоловіків-адміністраторів до жінок-менеджерів; надання переваги підлеглими чоловікові в ролі боса; засудження жінки-менеджера зі сторони близьких, друзів та інших жінок; наявність гендерних конфліктів в організації, які викликані тим, що чоловіки-підлеглі не визнають за жінкою права керувати, оскільки вона жінка; більші можливості у чоловіків знайти добре оплачувану роботу; нав’язування жінкам мускулінного ділового стилю; наявність сексуальних домагань на роботі з боку чоловіків щодо жінки та ін.

Існують також проблеми з визначенням, а особливо з реалізацією на практиці, етикету взаємин чоловіків та жінок в сфері ділових відносин. Взаємини чоловіка і жінки в службовій обстановці – особлива сфера, дуже складна для формування відповідних принципів формування цих відносин. Головне в діловій субординації – посада або належність до більш високого посадового рівня. Але належність до тієї чи іншої статі відіграє значну роль в побудові ділових стосунків, кар’єрному зростанні, службовій поведінці і конкретних вчинках. Для чоловіків притаманним є розрахунок, зіставлення фактів, логічний аналіз і раціональний підхід. У жінок своя жіноча логіка, яка відрізняється інтуїцією, ситуаційністю, асоціативністю.

Чоловіки цінують у собі ділові якості, інтелект, мужність. Для жінок важливим є позитивна оцінка їх зовнішності, жіночості, емоційності. Оскільки жінки більш емоційні, ніж чоловіки, вони частіше бувають “конфліктоносіями”. До конфліктності також приводять максималістські судження жінок, що теж проявляються частіше, ніж у чоловіків.З іншого боку, наведені властивості жінок дозволяють їм краще розуміти інших людей, проявляти до них співчуття. Жінки більш уважні до дрібниць, деталей, але узагальнення, висновки – не завжди їх сфера. Відмінністю також є те, що у чоловіків, краще ніж у жінок, розвинута просторова уява.⁷⁷

Українська дослідниця Т.Журженко розглядає Ділову Жінку (buisnesswoman) як самостійний тип ідентичности, визначаючи її особливі українські риси. Головна з них полягає в тому, що внаслідок стереотипного сприймання ґендерних ролей жінку-підприємця розглядають радше як годувальницю і заробітчанку, що силою економічних обставин тимчасово змушена займатись бізнесом, а за сприятливих умов могла б повернутись до традиційного розподілу ґендерних ролей. Крім того, передбачається, що така Ділова Жінка не присвячує себе цілковито кар’єрі, а завжди зберігає рівновагу між своїми професійними функціями і материнськими обов’язками. І ще однією прикметою образу Ділової Жінки є трансляція образу Берегині у суспільну сферу, тобто приписування їй особливих функцій хранителя моральних норм у середовищі підприємців.

Проте опанування ролі Ділової Жінки та досягнення успіху у професійній кар’єрі – нелегке завдання для жінки, оскільки попри економічну конкуренцію та бюрократичні перешкоди їй доводиться долати ґендерні стереотипи та проривати бар’єри чоловічої кланової замкнутости у царині великого бізнесу і політики. Через фактично обмежений доступ до джерел фінансування (тобто отримання достатнього стартового капіталу) і труднощі здобуття фахової освіти (особливо перекваліфікації), жінки витіснені у царину дрібного підприємництва й тіньової економічної діяльности. Жіноче підприємництво зосереджується головно у марґінальних видах економічної активности, насамперед у човниковому бізнесі та ринковій торгівлі, що вирізняються важкими умовами праці, незначними доходами та низьким престижем. Болісна та деструктивна співприсутність в одному й тому ж полі свідомости успішної жінки консервативних ґендерних стереотипів та сучасних ідей ґендерної рівности спричиняє рольовий конфлікт (комплекс суб’єктивних негативних переживань жінки з приводу труднощів узгодження виконання ролей у професійній та сімейній сферах). Розв’язання цього конфлікту – вибір між кар’єрою та сім’єю – найчастіше відбувається на користь останньої – цей суто жіночий феномен у соціальній психології називають “відмовою жінки від кар’єри”.⁷⁸

Як свідчать дослідження, більшість жінок (61%) вважає себе нездатними до успішної підприємницької діяльності, що є наслідком диференційної ґендерної соціалізації, в процесі якої дівчатка не знайшли для себе відповідних рольових моделей для ідентифікації. Фактично, поданий образ мало відрізняється від радянського взірця “працюючої матері”, тоді як знаний на Заході образ Ділової Жінки-Індивідуалістки поки що не функціонує в українському суспільстві як повноцінна модель. Як слушно зазначає В.Суковата, в українському суспільстві “досі не сформований позитивний образ “ділової” жінки, (...) відсутня модель “успішної жінки”, яка б не перекривалась парадигмою вдалого заміжжя” ⁷⁹

Такі матеріали є позитивним зрушенням на шляху до досягнення гендерної рівності в сучаснмоу українському суспільстві. Але прикрим є той факт, що при змалюванні жінки-політика, жінки-керівника українські журналісти продовжують наслідувати усталений стереотип «жінка – слабка стать», порушуючи тим самим гедерну рівність. Мар’яна Рубчак з цього приводу зазначає: «більшість українок ще не усвідомила, що їхня ідентичність реконструюється в рамках чоловічих моделей влади задля того, аби посилити привілейовану чоловічу систему вартостей. Їхнє широке прийняття підлеглих ролей… засвідчує дієвість подібної соціалізації» Візьмімо до уваги, наприклад, статтю під назвою «Жіноче обличчя успіху має чіткі чоловічі риси»⁸⁰.

Сьогодні досить часто при змалюванні жінки–політика нівелюються її досягнення у політичній сфері, натомість звертається увага на її жіночі особистісні риси. Доказом цього може бути цілий спектр образів, що приписувалися на сторінках періодики досить популярному в останні роки в Україні політику-жінці Юлії Тимошенко. Її називали по-різному: Залізна Леді, Амазонка, Принцеса-Воїн, Революційна Принцеса, Залізний Ангел, Самурай у Спідниці, Українська Маріанна – і це ще далеко не повний перелік. Журналісти оцінюють при цьому якусь одну із якостей особистості, причому, як правило, акцент роблять не на її досягненнях та ролі в суспільному житті держави, а на якихось елементах зовнішності або поведінки: «Жінка з косою».

Інколи журналісти намагаються привернути увагу читача до і без того популярного іміджу жінки-політика, акцентуючи увагу навіть на її сексуальності: «Тимошенко — серед найсексуальніших жінок-політиків світу» (Волинь. – 2009. – 7 квітня). У статті «Юлія Тимошенко — жінка на мільйон доларів?», читаємо: «Юлія Тимошенко — напевно, «найбідніша» людина в світі серед тих, хто у повсякденному житті носить одяг «Луї Віттон». Ця фірма зараз є суперпопулярною серед еліти Заходу. А у декларації Тимошенко — нещасні 65 тисяч гривень річного доходу, хоча виглядає вона як успішна спадкоємиця мільйонного бізнесу». Або ще такий приклад: 22 листопада 2007 р. у амс-медіа з’являється стаття під заголовком «Тарас Чорновіл: «Чи красива Юлія Тимошенко як жінка…».

У діловому житті жінка стикається з тим, що практично всі норми, прийняті у суспільстві, – чоловічі. Чоловіки, які займають керівні становища, підсвідомо вважають, що бути діловою людиною – значить бути чоловіком. На цій основі і формується “скляна стеля” – перешкода, яка не дає жінці просуватися по службі у відповідності зі своїми здібностями. Вже при прийомі на роботу жінка відчуває дискримінацію. Наприклад, чоловікам зовсім не обов’язково повідомляти наймачеві свій сімейний стан і ступінь зайнятості сімейними справами, жінок докладно розпитують про сім’ї, дітей і про те, хто про них піклується, коли вони хворіють.

Професійна роль жінки може негативно впливати на інші сторони її життя (коханої, нареченої, дружини і приятельки). На тлі традиційних жіночих ролей професіоналізм є швидше негативним, ніж позитивним чинником. Жінку, яка ставить професійні інтереси вище кухні, зневажливо іменують “синьою панчохою”. Це зневага формує у неї “боязнь успіху” і “страх відторгнення” – особливі переживання жінки, що вирішила заявити про свою компетентність та кар’єрні амбіції і вимушеної боротися і з опором оточуючих, і тиском традицій. Психологічно метання між цими ролями небезпечні для жінки внутрішніми і зовнішніми конфліктами – її емоційність, готовність допомогти і здатність до співпереживання стикаються з прагненням до успіху і необхідністю конкуренції.

У покарання за те, що жінки хочуть у ділових відносинах бути такими ж, як чоловіки, ті не сприймають їх як жінок, вважаючи, що в прагненні до професійного самоствердження вони втрачають жіночу сутність. Услід за чоловіками і багато жінок (особливо ті, хто не цікавиться роботою або не добився в ній успіхів) теж ставляться до успішних жінок насторожено, вважаючи за краще голосувати за політиків-чоловіків, працювати під керівництвом боса-чоловіки і користуватися послугами адвоката і лікаря – чоловіків. Така позиція пов’язана з усвідомленням подібності між начальником і собою і небажанням визнавати глибинні розбіжності – в професіоналізмі, працездатності та інтелекті. У результаті жінкам-професіоналам навіть жінки відмовляють у жіночності, вважаючи, що якщо вона майстер своєї справи, то це – “мужик у спідниці”, прирівнюючи професійні досягнення до втрати жіночності.

Володіючи високим почуттям відповідальності, жінки демонструють меншу спрямованість до командних висот. Якщо більшість чоловіків віддають перевагу командному стилю управління, заснованому на наказах, зверненні до особистих інтересів, прийняття раціональних рішень та заохочення, то жінки воліють співпрацювати, прагнуть мотивувати підлеглих, делегуючи їм повноваження, пов’язані з цілями та інтересами організації. Для них характерна орієнтація не на цілі, а на процес, що визначає відсутність владолюбства. Тому жінки-начальники, які задоволені роботою і відчувають, що до них добре ставляться, створюють набагато менше проблем з керівництвом на своєму рівні, ніж начальники-чоловіки.

До безсумнівних достоїнств, що підвищує професійні можливості жінок, слід віднести силу жіночої інтуїції. Жінки більш уважні до емоційних аспектів міжособистісних відносин і свого внутрішнього світу. Така чутливість дозволяє їм синтезувати великі обсяги інформації низької якості, так сказати “витягувати значущі сигнали з-під шуму”. Саме такі сигнали і виступають як підказки рішенню.

Інша відмінність жінок – цілісне сприйняття – здатність бачити все поле проблеми одномоментно, а окремі аргументи – паралельно. Ця перевага дозволяє їм при аналізі ситуації бачити її в цілому, незважаючи на істотні інформаційні лакуни. Іншою стороною такої переваги є можливість у розмові “перестрибувати” з одного на інше, не втрачаючи при цьому нитки бесіди. Ця здатність зазвичай незрозуміла чоловікам і дратує їх, вселяючи їм страх перед хаосом жіночих думок, оскільки більшість з них сприймаютьподії тільки послідовно⁸¹.

З одного боку, важливе значення в образі ділової жінки має зовнішній вигляд: привабливість, вміла самопрезентація, ефективні комунікації. Причому, відзначають те, що образи ділових жінок в сприйнятті аудиторії повинні бути несиметричні. Для опитуваних важливі моральні якості ділових жінок, що має відрізняти їх образ від способу чоловіків. Це є наслідком поширення все тих же стереотипів про менший потенціал у жінок, обумовленому природними факторами. Ключовими характеристиками все ж є розум, цілеспрямованість, уміння приймати рішення, інтуїція. З іншого боку, виділені критерії викликають досить негативну реакцію з боку феміністських налаштованих ділових жінок. Вони розглядають їх як ущемлення прав жінок⁸².