1. 2. Поняття громадської думки

Громадська думка – це єдині за змістом судження, присвячені фактам соціального життя, колективної діяльності та діяльності особистостей. Вона може формуватися стихійно або свідомо, набуваючи при цьому функції оцінки щодо предмета, відносно якого виникла. Громадська думка – форма масової свідомості, в якій виявляється ставлення (приховане або явне) різних груп людей до подій життя, які зачіпають їхні інтереси і потреби. Громадська думка виражається публічно і впливає на функціонування суспільства та його політичної системи. Саме можливість голосного, публічного висловлення населення щодо злободенних проблем суспільного життя і вплив цієї позиції на суспільні відносини відображає суть громадської думки як особливого соціального інституту. При цьому громадська думка являє собою сукупність індивідуальних думок з конкретного питання, яке торкається групи людей.¹⁷

Громадська думка існувала в усі історичні епохи, а сам термін, що позначає цей унікальний феномен суспільного життя людства, з'явився в Англії у XII в. За деякими даними, виникнення терміна "громадська думка" пов'язане з ім'ям англійського державного і громадського діяча, письменника Дж. Солсбері, який використовував його для позначення моральної підтримки парламенту з боку населення країни. Тоді термін "громадська думка" представляв буквальний переклад поєднання двох слів "Public Opinion". З Англії цей вираз проник в інші країни і з кінця XVIII ст. став загальноприйнятим.¹⁸

Стихійні судження пов'язані з усною інформацією різноманітного характеру та чутками. Громадська думка підтримує та відображає соціально-економічний устрій суспільства, пануючу ідеологію і ґрунтується на засадах масової інформації. Певна громадська думка стосовно економічних питань, проблем міжнародної політики, а також діяльності, та життя групи або окремої особистості складається у більшості людей. Громадська думка може охоплювати як дуже велику кількість населення: державу, континент, навіть увесь світ, так і невелике коло людей: колектив університету, школи, підприємства чи мешканців області, міста, села.

В усі часи громадська думка мала велике значення і для окремих особистостей, і для суспільства. Саме тому спроби впливу на неї можна вважати закономірними.¹⁹ Так сфромувалися спроби маніпулювання громадською думкою – це програмування суджень і спрямувань мас, їх настрою і навіть психічних станів з метою забезпечити саме ту поведінку, яка необхідна тим, хто володіє засобами маніпуляції. Маніпулятивна стратегія впливу стала обов'язковою частиною технологій влади.²⁰ Під впливом громадської думки можуть різко змінюватися уподобання людини та сфера її спілкування.

1.3. Джерела та методи їх дослідження

Джерельну базу роботи становлять насамперед матеріали усної історії. Це записані свідчення, інтерв’ю з шістьма представницями різних професій і роду занять (домогосподаркою, студенткою, феміністкою, бізневумен, політиком і водієм). Усна історія дозволяє відтворювати не просто факти чи події, вона дає змогу вловити суб’єктивний досвід людини щодо певних макропроцесів у суспільстві.

У роботі використано відеоматеріали, зокрема відео з телепередачі «ТСН Особливе» за 8 березня 2012 року, де йдеться про те що ООН проводило опитування жінок на предмет їх професії, побутового життя, сімейного життя, мрій, сподівань та планів на майбутнє, для того щоб сформувати цілісний образ української жінки.

Важливим джерелом для дослідження даної теми є засоби масової інформації, зокрема газети «Українська правда», «Комсомольська правда», «Аргументы и факты»; жіночі журнали «Cosmopoliten», «Elle», «Женские истории», програми теле-радіо передач для жінок «Поради» тощо.

Особливу частину джерел становлять сучасні літературні твори українських авторок. Зокрема, для аналізу в роботі були використані твори Ірени Карпи, Люко Дашвар, Ємми Андієвської, Соломії Павличко, Оксани Забужко, Євгенії Кононенко. У дослідженні також були використані образотворчі джерела – твори сучасних українських мисткинь.

Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукового об’єктивного підходу до висвітлення теми, системності, діалектичного розуміння історичного процесу. Відповідно до мети і завдань дипломної роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи дослідження.

Структурно-системний метод дав можливість вивчати об’єкт дослідження з усіма його основними рисами як єдине ціле. Історико-порівняльний метод вивчення різних поглядів на образ жінки в сучасній громадській думці дозволив вказати на особливості процесу формування досліджуваного об’єкту.

Історіографічний аналіз, що дозволив об’єднати різні описувані образи жінок в єдину думку, метод синтезу, який дає змогу проаналізувати проблему цілісно та багатовимірно. Описовий метод дав змогу вивчити національно-індивідуальний характер жінок – представниць різних суспільних категорій, а індуктивний метод, структурно-функціональний підхід, типологізація, факторний і компонентний аналіз допомогли перейти від простої констатації подій і явищ до глибшого розкриття понять щодо формування сучасного образу жінки.

У дослідженні одночасно використано метод розуміння і метод пояснення, поєднання яких дає змогу подолати обмеженість історичної описовості та формалізм структурно-функціоналістських методів, випрацювати аналітичні способи пізнання явищ ідеологічного розвитку суспільства.