Висновки

Виокремлення в історіографії як напряму досліджень «жіночих студій», що вже виробили певні правила для написання «її – історії» поступово змінює громадську думку в сучасній Україні. Питання про роль і місце жінок в історичних процесах розглядається не лише з точки зору політичної або ж подійної історії, головними творцями і дійовими особами в якій є чоловіки, але й у різних площинах, які визначають зміст повсякденного життя і дозволяють простежити як традиційні сфери самореалізації жінки, так і її вплив на макроісторичні процеси.

У даній роботі формування образу жінки у громадській думці сучасної України розглядається через сфери його конструювання – в історичній пам’яті жінка висвітлються як господиня, мати – берегиня, охорониця роду людського. З часів зародження матріархату, існування козацьких зимівників, де весь побут тримався на дружинах козаків, до Української революції – жінка несе в собі образ хранительки домашнього вогнища. Ситуація змінюється внаслідокз участю жінок у військових і політичних процесах – з утворенням перших жіночих товариств і організацій та участю жінок в УПА.

Щодо правового поля – жінки нарівні з чоловіками мають всі політичні, економічні, соціальні права. Це забезпечено Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (остання редакція від 6 жовтня 1999 року). Утім, законодавчі гарантії в Україні все ще розходяться з практикою реального життя, через що жінки нерідко відчувають певне обмеження у своїх правах і можливостях самореалізації порівняно з чоловіками.

Потужним рушієм та інструментом маніпулювання громадською думкою є засоби масової інформації. Журналістські та рекламні матеріали, опубліковані на сторінках україномовної преси, орієнтують сучасну жінку на наслідування поведінки та якостей жінки-Берегині (продовжувачка роду, хранителька домашнього вогнища, домогосподарка, опiкунка дітей, чоловіка), жінки-Барбі (жорсткі еталони зовнішньої краси), жінки-феміністки (цілеспрямованої незалежної особистості, непідвладної чоловікові, зі своїми унікальними якостями та вміннями), ділової жінки (також цілеспрямованої особистості, яка відзначається красою, розумом, владністю характеру, м’якими рисами жінки та твердим характером чоловіка).

Щодо орієнтування жінки в професійних середовищах, то через доступність і відкритість вищої освіти жінки отримали право претендувати на так звані «чоловічі професії». Чимало жінок працюють інженерії, технічних професіях. Водночас можна говорити про певну дискримінацію жінок на робочих місцях – нерідко при виборі на вакантне місце радше віддадуть посаду – чоловіку – оскільки він, за усталеною громадською думкою, є більш організованим, швидким. Утім, спостерігаються й певні ознаки подолання цього стереотипу.

Наступною сферою конструювання жіночих образів є література і мистецтво – тут різниці у творчих намагання не спостерігаються. За висловлюванням одного з колекціонерів, власника галереї – мистецтво не має статті. Тому жінки вільно себе виражають у мистецькій і літературній роботі.

Щодо повсякдених практик – побуту, сім’ї, дозвіллі, хобі, соціального життя – жінка в сім’ї сприймається і досі як господарка, вся робота по дому вважається її прямим обов’язком. Але з розвитком постіндустріального суспільства спостерігається розподіл хатніх обов’язків. Дозвілля і хобі – це особиста справа і сприймається в громадській думці як позитивне явище. Виділяють типові стереотипні сфери дозвілля жінок – салони краси, басейни, тренажерні зали, основною метою відвідування яких вважається покращення зовнішнього вигляду жінки.

У сучасній громадській думці України досі побутують стереотипні образи жінок, такі як: Берегиня – хранителька сім’ї, вихователька дітей, господиня дому, Барбі – образ що підтримується і мотивується особливим видом преси – жіночими журналами – красива нафарбована, доглянута жінка метою життя якої є боротьба за чоловіка і в підсумку його утримання. Образ Ділової жінки асоціюється у громадській думці з невдахою в особистому житті, яка має свій невеликий бізнес. Цей образ є негативним, сприймається як нетривалий період в житті жінки для заробляння грошей. Жінці не відводиться сфера великого бізнесу – володіння корпораціями, заводами, промисловими об’єктами, який вважається чоловічою прерогативою.

Найбільш негативним у суспільній думці є образ жінки – Феміністки. Незрозумілим для загалу є те, що спонукає йти жінку на демонстрації, вступати в організації за права жінок. До того ж у громадськості є стереотип української жінки-феміністки – учасниць руху Femen, а їхня діяльність не вносить позитивних змін до формування цього образу.

У сучасній Україні виділяють чотири типи жіночих організацій – організації традиційного типу – залишки перших товариств, їх модернізовані осередки мають широкий спектр діяльності що через просвітницьку, меценатську роботу допомагають жінкам-одиначкам, вдовам, а також займаються боротьбою за права жінок. Другий тип – організації ділових жінок, що спрямовані на підтримку жінки в розвитку власного бізнесу, допомога в юридичних питаннях. Соціально-орієнтовані жіночі товариства допомагають дітям-сиротам, проводять громадські акції проти поширення дитячої безпритульності, ініціють збір коштів на лікування хворих дітей і матерів, проводять акції щодо підтримки вагітних жінок і зменшення кількості абортів. Феміністичні об’єднання жінок ведуть боротьбу проти дискримінації жінок у різних сферах життя. Українські жіночі товариства ведуть активну підтримки з боку всесвітніх жіночих громадських організацій.

Проведене з застосуваням методик усної історії інтерв’ювання сучасних жінок з різним життєвим досвідом і сферою зайнятості дозволило зробити висновок, що в сучасній громадській думці жінки сприймаються як «друга стать» – їм украй тяжко подолати суспільний погляд на те специфічні сфери чоловічого і жіночого, щоб реалізувати себе у громадській чи професійні сфері, вони пройшли великий шлях від насмішок до визнання. Певні жінки і не думають про стереотипність суспільної думки – мріють лише про гарну сім’ю, засоби догляду за собою – а самовизначення, кар’єру надалі вважають чоловічою сферою.

Про законсервованість і застарілість сучасної громадської думки щодо образу жінки свідчить як засоби масової інформації, побутове і професійне життя, розвиток жінки в різних суспільних сіерах підтримується ідеологемою «чоловік завжди правий», або ж «це чоловіча справа». На 2013 у громадській думці України фактично немлжливо виокремити позитивний образ жінки – політика, або жінки – бізнесвумен, чи не всі вони не розглядаються громадською думкою як позитивні і лишаються непомітними.

Цю ситуацію може змінити цілеспрямована політика держави щодо жінок, всіляка підтримка з боку жіночих організацій, і звісно – зміна свідомості конкретної жінки, що не захоче обмежувати своє життя сферою дому й вузького світу найближчих, а намагатиметься реалізувати себе також у суспільстві.