- •3. Загальні теоретичні положення функцій грошей. Співвідношення функцій міри вартості та засобу обігу. Поєднання функцій нагромадження та засобу платежу.
- •6. Швидкість обігу грошей: поняття, фактори, що визначають швидкість обігу, вплив її на масу і сталість купівельної спроможності.
- •7. Закон грошового обігу, його суть, вимоги й наслідки порушення. Рівняння обміну і.Фішера та формула закону кількості грошей к.Маркса.
- •8. Економічна суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі. Основоположні елементи грошової системи.
- •9. Основні типи грошових систем, їх еволюційний розвиток. Особливості функціонування паперово-кредитної системи.
- •10. Економічна природа попиту на гроші та фактори, його визначають. Трансакційний попит на гроші та попит на гроші з боку активів. Крива попиту на гроші.
- •11. Формування пропозиції на грошовому ринку. Основні суб’єкти, що визначають обсяг пропозиції. Грошовий мультиплікатор та чинники, що його визначають.
- •13. Поняття національної та світової валютних систем, їхні основні елементи. Еволюція світової системи.
- •14. Основні ознаки і суть конвертованості валют. Критерії повної конвертованості і часткової конвертованості. Внутрішня і зовнішня конвертованість валют.
- •15. Суть основних напрямів та механізмів валютного регулювання. Поняття валютної політики.
- •16.Необхідність та суть кредиту
- •18.Грошові, фінансові та кредитні відносини в системі економічних відносин: спільне та відмінне, взаємозв’язок і взаємозалежність
- •19.Основні теорії кредиту: натуралістична і капіталотворча, їх суть.
- •20.Роль кредиту в розвитку національної економіки.
- •21.Поняття комерційного кредиту, його суб’єкти та об’єкт.
- •22.Суть та особливості банківського кредиту. Джерела формування банківських кредитних ресурсів.
- •23.Суть споживчого кредиту. Обєкти та суб’єкти споживчого кредиту.
- •24.Сутність та особливості іпотечного кредиту.
- •25. Економічна природа лізингового кредиту. Об’єкти та суб’єкти лізингу.
- •26.Поняття міжнародного кредиту. Суб’єкти міжнародних кредитних відносин.
- •Іноземні кредити в еконотіці України
- •27.Поняття кредитної системи. Інституціональна і функціональна форми кредитної системи.
- •28.Центральний банк країни: правовий статус та організаційна структура
- •29.Небанківські фінансово-кредитні інститути, їх види та операції.
- •30.Технологія банківського кредитування, стадії кредитного процесу
13. Поняття національної та світової валютних систем, їхні основні елементи. Еволюція світової системи.
Національна валютна система – сукупність форм і інструментів організації валютних відносин у даній країні і з іншими країнами та міжнародними економічними й політичними структурами. Світова валютна система - це організаційна форма грошово-кредитних відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового ринку, закріплена міждержавними угодами й обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств. Складовими ланками світової валютної системи є: міжнародні засоби обігу і платежу, міжнародні ліквідні ресурси (валюта, золото та інші платіжні засоби), механізм регулювання валютних паритетів і курсів; міжнародні валютні ринки і ринки золота; система міжнародного кредитування й міждержавних розрахунків; відповідні інфраструктурні ланки і т.ін. Світова валютна система склалася ще в 19 сторіччі у вигляді «золотого стандарту», при якому міжнародними грішми було золото. На Генуезькій конференції в 1922 році укладено міжнародну угоду, яка документально оформила світову валютну систему, ввівши золодевізний стандарт, який передбачив обмін провідних валют на золото за фіксованим співвідношенням. У 1944 році зародилась Бреттон-Вудська валютна система (золото-доларовий стандарт) у відповідності з угодою, яку було укладено у місті Бреттон-Вудсі. Ця система офіційно проіснувала до 1978 року, а реально - перестала існувати уже в 1971 році). Становлення національних економік призвело до становлення національних валют, і їхнє функціонування вже не вписувалось у рамки золото-доларового стандарту, тому на початку 70-х років ця система почала розвалюватись. Результатом попередніх процесів було створення Ямайської валютної системи (багатовалютного ринкового стандарту), яка вступила в силу в 1978 році, у відповідності з ухвалою Кінгтонської конференції, яка відбулась у 1976 році.
14. Основні ознаки і суть конвертованості валют. Критерії повної конвертованості і часткової конвертованості. Внутрішня і зовнішня конвертованість валют.
За режимом використання валюти поділяються на: неконвертовані; конвертовані.
Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. Такими звичайно є валюти слаборозвинутих країн чи країн, які переживають глибоку і хронічну економічну і фінансову кризу. Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість — надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти. Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо. Ці зусилля повинні створити такі передумови запровадження конвертованості валюти: зниження інфляції до помірного рівня, за якого національні гроші починають задовільно виконувати всі функції, особливо функцію накопичення вартості. Інакше резиденти будуть постійно переводити свої заощадження у вільно конвертовану іноземну валюту, що провокуватиме надмірний попит на цю валюту і знецінення національної; формування ринкового механізму ціноутворення, за якого ціни будуть вільно реагувати на зміни в попиті і пропозиції; лібералізація зовнішньоекономічних відносин; накопичення достатнього золотовалютного резерву; відмова від широкомасштабного дотування цін на товари та послуги, створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх економічних суб'єктів.
Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами). Проте не всі ці валюти користуються однаковою довірою на світовому ринку і мають однакову сферу застосування в міжнародних розрахунках. Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших — ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших — ні тощо. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів — внутрішньою.