15. Суть основних напрямів та механізмів валютного регулювання. Поняття валютної політики.

Валютне регулювання це д-сть д-ви та уповноважених нею органів спрямованою на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених відповіядним законодавством. 1. Національний банк України є головним органом валютного контролю, що: здійснює державну валютну політику, разом з Кабміном складає Платіжний баланс України, контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю тощо. 2. Уповноважені банки - здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. 3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. 4. Міністерство зв’язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. 5. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Форми валютного контролю: 1. проведення дисконтної політики – управління %-ставкою НБУ, 2. проведення девізної політики – купівля-продаж НБУ іноз. валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продаж або купівлю золота з метою бажаного впливу на кон’юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень. 3. диверсифікація валютних резервів – дає змогу зменшити збитки від власного знецінення тих або інших валют. 4. отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах. Державну валютну політику можна поділити на 2 частини: 1. поточна – полягає в організації повсякденного регулювання поточної валютної кон’юнктури, 2. перспективна – здійснення довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь д-ви в міжн. угодах.

16.Необхідність та суть кредиту

Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини} Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною передумовою існування кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею.' Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою – гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах.

17.Форми та види кредиту: загальна характеристика

В залежності від об’єкту кред розрізняють грошову та товарну форму

- товарна – кред віднос виникають між продавцями та покупцями за умов отримання товару чи послуги покупцем з відстроченням платежу

- грошова – виникає тоді коли кошти використовуютьс я не як простий посередник в обміні а як гроші задля отримання прибутку

Види кредиту

За суб’єктами кредитних відносин розрізняють наступні види кредиту:

- комерційний – товарна форма кред що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари та послуги

- банківський - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками.

- споживчий кредит, який надається лише в національній валюті фіз. Особам, резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово

- іпотечний - це особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерухомого майна — землі, виробничих або житлових будівель тощо.

- державний це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами — юридичні або фізичні особи.

- міжнародний

За строками користування кредити поділяються на:

• Стокові (короткострокові, середньострокові, довгострокові)

• До запитання

• Прострочені

• Відстрочені

За методами надання:

• надані у разовому порядку

• відповідно до відкритої кредитної лінії

• гарантовані

За характером і способами сплати відсотків:

• з фіксованою відсотковою ставкою

• з плаваючою відсотковою ставкою

• сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит)

В залежності від кількості кредиторів:

- Надані одним банком

- Консорціумні

- Паралельні

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення, то незабезпеченими або бланковими.