54. Інноваційне відтворення потенціалу підприємства.

Визначальним чинником конкурентоспроможності підприємств на сучасному етапі розвитку світової економіки є науково-технічний прогрес, який на практиці втілюється у вигляді інновацій. Проте, згідно з даними Держкомстату, кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації, зменшилась з 14,3% у 2001 р. до 11,5% у 2010 р., а питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції скоротилась з 6,8% до 3,8% відповідно. Тому дослідження особливостей інноваційного відтворення потенціалу підприємств є надзвичайно актуальним.

З метою інноваційного відтворення потенціалу підприємства слід дотримуватись головних принципів управління нововведеннями:

- принцип безперервного прогнозування інноваційної ситуації;

- принцип динамічного попередження технологічного відставання;

- принцип системного впровадження новинок у взаємопов'язаних сферах підприємницької діяльності;

- принцип поєднання інвестицій з інноваціями;

- принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу результативності нововведень.

Необхідно наголосити на тому, що невчасне здійснення нововведень призводить до ефекту "футурошоку", тобто до такої ситуації, коли обставини спонукають здійснювати різкі зміни у короткий період часу з великими витратами ресурсів і надзвичайною напругою. Наслідком того може стати не тільки втрата прибутку, а й взагалі руйнування підприємства або організації.

З 2003 р., коли в Гарварді була надрукована монографія Генрі Чесбро «Відкриті інновації. Створення прибуткових технологій», в економічних джерелах стрімко збільшується кількість наукових публікацій, присвячених дослідженню нової парадигми (моделі) відкритих інновацій.

Згідно з Г. Чесбро в парадигмі закритих (внутрішніх) інновацій, що діяла впродовж більшої частини ХХ століття, процвітання компаній досягалося на підставі власних (внутрішніх) результатів досліджень і розробок. У разі невдалих інновацій компанія не тільки могла втратити свої позиції на ринках, але й взагалі припинити свою діяльність. При цьому багато досягнень могли бути своєчасно не реалізованими, втрачаючи свою комерційну привабливість.

Відмінні особливості нової парадигми детально розкривають сформульовані Г. Чесбро принципи управління інноваційним процесом:

- необхідно взаємодіяти з провідними фахівцями як усередині, так і за межами компанії, оскільки далеко не всі вони працюють на компанію;

- значну цінність можуть створювати зовнішні інноваційні ідеї, внутрішні дослідження і розробки необхідні компанії, щоб отримати частину цієї цінності;

- щоб отримати прибуток, компанії не обов’язково проводити самостійні дослідження;

- побудова довершеної моделі бізнесу важливіша, ніж першість виходу на ринок;

- компанія буде лідером, якщо найкращим способом використовує внутрішні та зовнішні ідеї.

Отже, беручи до уваги теорію відкритих інновацій Г. Чесбро, а також нестачу коштів на масштабне здійснення чи замовлення досліджень і розробок, українським підприємствам в процесі відтворення потенціалу слід активізувати зусилля, спрямовані на підвищення комерціалізації результатів досліджень і розробок; якнайкраще використання як внутрішніх, так і зовнішніх ідей; посилення взаємозв’язків з науково-технологічним сектором та використання нових стратегій управління інтелектуальною власністю, в яких патенти розглядаються як самостійні джерела додаткових доходів.

Основними методами інноваційного відтворення потенціалу підприємства можна вважати інноваційне проектування та систему безупинного поліпшення продуктів і процесів.

Слід зауважити, що, як метод інноваційного відтворення потенціалу підприємства, інноваційне проектування застосовується переважно при впровадженні радикальних інновацій, що потребують значних інвестицій.

На противагу цьому дрібні поліпшення, що дають кумулятивний ефект, можуть здійснюватися кожним співробітником у рамках його повсякденних обов'язків відповідно до його особистих здібностей. Результати цих поліпшень хоч і мають скромний масштаб, але носять регулярний і частий характер, потребують мінімальних витрат та характеризуються незначним ризиком.

Метод Кaizen (постійні, поступові поліпшення) вперше описаний у 1986 р. у книзі Масаакі Імаі «Кайдзен: ключ до успіху японських компаній». Сам термін походить від японських слів КАІ – «зміна» і ZEN – «хороший». В 1993 р. термін «кайдзен» ввійшов до нового видання New Shorter Oxford English Dictionary, який визначає кайдзен як безперервне удосконалення методів роботи, особистої ефективності тощо, тобто як філософію бізнесу. Цей метод використовують всесвітньо відомі компанії: Toyota, Nissan, Canon, Honda.

Отже, виробничі системи нового типу повинні працювати в режимі «конвеєра нововведень» незалежно від періодичної реконструкції виробництва в цілому. Це забезпечить систематичне впровадження у виробництво нових, більш досконалих виробів, скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції й підвищення показників якості при зниженні ціни, що в остаточному підсумку й визначає конкурентоспроможність підприємства.