- •1. Формування і розвиток потенціалу, фактори зовнішні і внутрішні
- •3. Прибуток та рентабельність підприємства. Чинники зростання та пошук його резервів. Аналіз рівня беззбитковості
- •4. Передумови і економічне обґрунтування вертикальної інтеграції підприємств.
- •5. Джерела фінансування підприємницької діяльності.
- •Організація потокового виробництва, основні параметри перервно-потокових (прямо-потокових) ліній.
- •8. Трудовий потенціал
- •9. Оцінка вартості машин і обладнання
- •10. Зарубіжний і вітчизняний досвід участі працівників у прибутках (доходах) та власності приватизованих підприємств.
- •11. Реструктуризація і санація (фінансове оздоровлення) підприємств та організацій.
- •12. Діагностика виробничого потенціалу. Організація управління виробничим потенціалом та його оптимізація.
- •13. Технічні,організаційні та соціальні шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції , що виробляється на підприємствах України
- •14. Оборотні кошти підприємства та ефективності їх використання
- •15. Сутнісна характеристика нематеріальних ресурсів підприємства та їхній вплив на конкурентоспроможність продукції підприємства на ринку.
- •16. Планування прибутку та рентабельності. Джерела формування прибутку та його розподіл. Рентабельність та її види. Шляхи збільшення прибутку та рентабельності.
- •17.Виробнича програма: зміст і порядок її розробки; обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю.
- •18.Моделі цінової і нецінової конкуренції.
- •19.Бізнес планування підприємницької діяльності.
- •20. Проблеми нестачі оборотних коштів і поповнення їх обсягу за умов кризової економічної ситуації на підприємстві.
- •21. Обґрунтування та напрямки зниження поточних витрат на підприємствах України.
- •22.Організація виробничого процесу у часі. Техніко-економічні показники організації виробничого процесу у часі.
- •23.Організація технічної підготовки виробництва. Зміст та економічне значення скорочення часу підготовки.
- •24.Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
- •25.Техніко-економічне обґрунтування на стадії конструкторської підготовки виробництва. Шляхи забезпечення технологічності нових видів продукції.
- •26.Аналіз та оцінка підприємницьких ризиків.
- •27.Передумови і економічне обґрунтування горизонтальної інтеграції підприємств.
- •28.Аналіз беззбитковості капітальних вкладень та цільове планування прибутку.
- •1) Ресурсний;
- •2) Грошовий.
- •29. Оцінка ефективності реальних інвестицій.
- •Метод розрахунку чистого наведеного ефекту
- •Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій
- •Метод розрахунку норми рентабельності інвестицій
- •Метод визначення строку окупності інвестицій
- •Метод розрахунку коефіцієнтів ефективності
- •30.Правові питання організації підприємницької діяльності.
- •31. Показники аналізу рівня економічної концентрації та рівня ринкової влади.
- •1. Индекс концентрации
- •2. Индекс Херфиндаля-Хиршмана
- •3. Дисперсия рыночных долей
- •4. Коэффициент Джини
- •5. Индекс Холла-Тайдмана
- •1. Индекс Бэйна
- •2. Индекс Лернера
- •3. Индекс Тобина
- •32. Основні завдання планування ремонтної служби, система планово-запобіжного ремонту. Нормативна база ремонтних робіт
- •33. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів. Обґрунтування доцільності інвестування.
- •35. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.
- •36. Врахування ризиків та методи їх нейтралізації в процесі реалізації інвестиційного проекту.
- •37. Джерела формування інвестиційних ресурсів.
- •38. Собівартість продукції підприємства та фактории її зниження.
- •39. Основні види контролю якості на підприємствах України та їх ефективність. Класифікація видів контролю
- •1. Залежно від місця організації контролю на тому чи іншому етапі виробництва розрізняють:
- •2. Залежно від охоплення контрольованої продукції вхідний, операційний і приймальний контроль може бути:
- •40. Видова (технологічна) структура основних фондів чинники та тенденції її динаміки на виробничих підприємствах.
- •41. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства.
- •Конкурентоспособность предприятия (не продукции предпрития):
- •42. Організація допоміжних та обслуговуючих цехів підприємства, техніко-економічні показники їх роботи.
- •43. Управління витратами інвестиційного проекту. Операційний важіль
- •44. Форми відтворення та ефективність використання основних фондів.
- •45. Показники рівня використання основних виробничих фондів.
- •1. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів:
- •2. Узагальнюючі показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:
- •3. Приватні показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:
- •46. Правове регулювання підприємницької діяльності.
- •47. Організація циклу дослідження-виробництво в об'єднаннях підприємств
- •Організаційні форми зв’язку науки з виробництвом
- •48. Необхідність і значення періодичної переоцінки та індексації основних фондів.
- •49. Кадри підприємства: продуктивність праці та шляхи її підвищення.
- •50. Розробка інвестиційного проекту, класифікація та методи розрахунку ефективності проектів.
- •51. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.
- •52. Економічна ефективність капітальних вкладень.
- •53. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування.
- •54. Інноваційне відтворення потенціалу підприємства.
- •55. Державне регулювання діяльності об'єднань підприємств.
- •56. Організація виробничого процесу в просторі.
- •57. Методи дослідження трудових процесів і витрати робочого часу.
- •58. Функції управління підприємницькою діяльністю. Основные функции управления предпринимательской деятелньостью:
- •59. Холдингова форма організації об'єднань підприємств.
- •60. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
22.Організація виробничого процесу у часі. Техніко-економічні показники організації виробничого процесу у часі.
Процес організації виробництва передбачає комплекс взаємозв'язаних видів робіт, спрямованих на проектування, побудову, забезпечення функціонування і удосконалення виробничої системи.
Процес організації виробництва завжди конкретний, має свою організаційну мету і націлений на результат, тобто на виготовлення виробів і надання послуг. Серед організаційних цілей можна виділити: підвищення ритмічності і ефективності виробництва; покращення якості продукції; зниження запасів товарно-матеріальних цінностей; ефективне використання виробничих потужностей тощо.
Виробничий процес - це сукупність організованих в певній послідовності часткових процесів, необхідних для виготовлення продукції. Він складається із процесів праці і природних процесів.
Отже, склад виробничого процесу є різнохарактерним і багато змістовним і, відповідно, має свої методи організації та принципи.
Всі виробничі процеси повинні раціонально поєднуватись у часі і просторі. У зв'язку з цим, для кожного підприємства певного типу виробництва характерні свої особливості такого поєднання.
Організація виробничого процесу повинна охоплювати всі етапи діяльності підприємства: починаючи з підготовки виробництва до визначення процесів виготовлення і складання виробів та забезпечення процесу всім необхідним (матеріалами, трудовими ресурсами, устаткуванням, допоміжними процесами тощо).Розподіл протікання процесу в часі ходу виробничого процесу, здійснюються на певних організаційних засадах, в основі яких лежать такі основні принципи: пропорціональності, безперервності, прямоточності, ритмічності, диференціації, спеціалізації, автоматизації, гнучкості, системності, оптимальності.
Одной из важнейших задач при построении производственного процесса во времени является достижение минимально возможной длительности производственного цикла.
Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва — важливого елемента оборотних коштів підприємства. З нього видно, що виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами. Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім — кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу. Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл. Технологічний цикл обробки партії предметів на одній операції дорівнює Тm=nt/M, (11.3) де Тm — технологічний цикл в одиницях часу, як правило, хвилинах; n — кількість предметів у партії; t — тривалість обробки одного предмета; М — кількість робочих місць, на яких виконується операція. Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить також від того, як поєднується виконання операцій над предметами партії. Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний. Послідовне поєднання операцій полягає в тім, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю. Послідовне поєднання операцій є досить простим за своєю організацією, полегшує оперативне планування та облік. Але воно потребує тривалого циклу, бо кожний предмет лежить, чекаючи обробки всієї партії. Послідовне поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному виробництвах. Паралельне поєднання операцій характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях. Малогабаритні нетрудомісткі предмети можуть передаватися не поштучно, а транспортними (передаточними) партіями — nm. За поштучного передавання nm=1.Паралельне поєднання операцій застосовується у масовому та великосерійному виробництвах. Паралельно-послідовне поєднання операцій, яке ще називають змішаним, відрізняється тим, що обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно. Технологічний цикл за паралельно-послідовного поєднання операцій коротший за цикл послідовного поєднання на час паралельного виконання суміжних операцій. Економічне значення і способи скорочення виробничого циклу: Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат. Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі. Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації виробництва та систем оперативно-календарного управління.