24. Народно-визв. Війна 1648-1654 р.-вищий етап у розвитку антикріп. І визв. Руху укр.Народу.

З початку народно-визвольної війни проти Речі Посполитої навесні 1648 р. розпочався період відродження Української держави. Передували воєнним подіям 1648-1654 рр. виступи окремих розрізнених рухів різних соціальних груп проти польського феодального панування в Україні.Найвизначн. було сел.-коз. повстання 1637-1638 рр. під проводом Остряниці, яке було жорстоко придушене та прийнято "Ординацію війська Запор.реєстр." 1638 р., за якою коз. реєстр було скорочено до 6 тис.чол., ліквідовано виборність гетьмана і вищої старшини. Війна укр. народу за руш. силами і суттю була антикріпосн., антифеод., а за політ. спрямованістю - нац.-визв. Повстання у Сер. Подніпров`ї розпоч. під час збирання феод. повинностей, реєстр. козацтво підтримало повстанців і перейшло на бік керівника визв. руху Зіновія-Б. Хм.Невдовзі повстання охопило всю Укр.Селяни розгр. маєтки землевласн., виганяли місцеву владу. Повстанці наз. себе козаками і відмовлялись виконувати феод. повинності. Особливо антифеод. характер війни проявився після укладення Зборівс. дог. 1649 р., який передбачав утв. у межах Речі Посп. автономної території з Київс., Брацл. і Чернігів. воєводств;Селянство намагалось скасувати феод.-кріпосн. гніт, рядове козацтво і міська біднота вист. проти посил. соц.-економ. гніту та загрози їх закаб., шляхтичі і прав.духов. домагались відновлення своїх станових прав, коз. старш. намагалась використати ситуацію для збереж. феод.-кріпосн. відносин і встан. власного повного економ.-політ. панування над підлеглими. У ході війни соц. верстви об`єдн. проти єдиного ворога - іноземних поневолювачів - з метою ств. власну православну нац. Д, і визв. рух ->загальнонар.

25. Зміни в сусп. Відносинах.Ліквідація магна. І польсько-шляхетс. Землеволод. В час народно-визв. Війни 1648-1654 років.

Нар. повстання зумовивши докорінні зміни в сусп. розвитку поступово -> в нац. революцію. Привілейованим станом тогочасного сусп. було козацтво, яке одержало великі права і повнов..Верхній прошарок становила старшина, яка використ. своє службове становище для особ. збагачення. За соц.-економ. становищем найближче до коз. старшини були шляхтичі.У ході війни були повністю відновлені права правосл. церкви. Гетьман. влада підтв. її панівне становище, затв. і розш. станові права духовенства. У період нар.-визв. війни відбувався процес форм. козацтва, шляхти та духовенства у єдиний клас феодалів. Вони змушені були зважати на вимоги народу, боялися антикріпосн. виступів селян, коз. та міської бідноти. Феодали не змогли зберегти старі феод.-кріпосн.порядки. Антикріпосницький за характером, феодальний гніт був послаблений.Вел.групу залежного нас. становило селянство, міська і козацька біднота. Воно стало гол. руш. силою народно-визвольної боротьби. Міщанство пош. уся система різн. повинностей.

26. Ліківід. Польської адмін.-політ. Системи управл. В Лівобережній у і ств. Укр.Нац.Д за період 1648-1654 років.

1648-1654рр. Б.Хм. ств. удільне князівство з центром у Києві. Ф-іїї укр. д.:1. внутр. – забезпечення нормального ф-нування сист., наведення порядку; 2. зовн.- захист нац. державності, недоторк.кордонів. Публ. влада скла. з 3 урядів: генеральний, полковий, сотинний. Вищий етап влади – Генеральний уряд. Формально діяла військова рада. Гетьман – монарх суверен.Д, вища суд. інстанція.Після гетьмана стояв ген. писар – ген. бунчужий. На місцях полкові і сотенні уряди. Полки ділилися на сотні (сотники і помічники) до 1683р. У великих містах – магістрати.Село – сільські отамани. З 1649р. Укр. мала право на 40 тис. армію.

27. Джерела і осн. риси права гетьм.-коз. Д(2 мол. 16-17ст) .

Важливе місце серед дж.права посідають гетьманські статті,які гетьмани підписували з царями.Ці документи визн. осн.положення вн.життя гетьманщини.На Правобереж.У.,яка до 1793р. входила до складу Речі Посп.Найважл. джер. права були акти вищ.органів польської влади,Лит.статути,магд.право та залишки звич.права.1768-75рр.були затв. кардинальні права,що закріпл. панування магнатів та шляхти в усіх сферах сусп..життя.На Пд.У. діяло заг.-рос.законодавство,яке в 30-40х рр.18 ст. пош. на всю У. Після закін.нац-визв. війни 1648-1657рр.цив.право у країни було спрямовано на закріпл. станових привілеїв старшини і шляхти. Шлюбно-сім.відносини регул. Переважно нормами правосл.,церковного та звич.права. Позашлюбні діти не мали права на успадкув.майна.Кримін.пр.: рослідування злочину мало приватно-правовий характер за винятком держ.злочинів.