14.Пам’ятки державності і права гвк

Збереглися документи юридичного характеру, складені у XIV ст. (грамоти, договори, а серед них і міжнародно-правові). Ці документи містять переважно відомості про окремі особливо важливі інститути права власності та зобов'язального права. «Рукописання» (заповіт) князя Володимира Васильковича (близько 1287 р.) свідчить про існування в період роздробленості права успадкування феодального володіння у Володимиро-Волинському князівстві, певного порядку передавання князем права експлуатації феодально залежного населення своїм спадкоємцям. Водночас «Рукописання» дає можливість вивчити організацію управління селами й містами Південно-Західної Русі.

15.Сусп. Лад Укр. У лит.-пол. Період (2 пол.14-1 пол.17 ст).

Зберігся клас. поділ на експлуататорів і експлуатованих(феодалів і залежних і напів залежних).15ст-безперервне зб.великого феод.землеволодіння,польських,литовських і укр..феодалів,за рахунок загарб.общинних земель. Сусп.устр.:феодали отримували зем.пожалування за службу(служили свому сузерену і отримували землі)Жалувані землі в 2 видах:(1)-тимчасові(поки вокон.ф-ції служби,то корист.землею),(2)-постійно (право передати спадщину).Найважл.станом,що сформув.в15-16ст,це були магнати-незначний прошарок,прибл.20-30-княжих чи магнатських сімей.Шляхта:була аристократія ВКЛ.Шляхтич мав маєтки і 10-15сіл.За корист.маєтками вони несли службу.Князь звільн.від податків,надавали великі привілеї але міг цар забрати землю якщо не виконував службу князю.Духовенство:Становило окрему сусп..верству нас.-предст.кат. напрямку,не міг христ.бути феод.Церква володіла багатьма землями і селами,містечками.Після Люб.унії(Обєднано Литву і Польщу)1569р.укр.сусп.розділ.на 2 антоністичні класи:--шляхта, мала всі права .—селяни(80%)-невільники.

16. Держ. лад на укр. землях в лит-пол. добу (2 пол. 14 — 1 пол.17 ст.)

Приєднання укр. та білорус. Земель до Литви суттєво вплинуло на структуру її держ. влади, яка в багатьох відношеннях копіювала систему держ. органів Київ. Русі. На чолі Литовсько-Рус. держ. стояв Великий князь. Він був монархом, але владу передавав на змішаних підставах спадкування: обирали одного з його синів. В його руках була вища законодавча, виконавча і судова влада, він очолював збройні сили, проголошував війну та мир, призначав і звільняв держ. урядовців, підтримував дипломатичні зносини з ін. Держ. Значне місце в структурі держ. влади мали удільні князі. Нащадки князів Київ. Русі, а пізніше Гедиміновичі були верховними правителями своїх земель. З прийняттям привілеїв 1434р. Князі в своїх землях стають підданими Великого князя і втрачають свої держ. права.

Важливим органом були рада при князі, яка називалась“пани-рада”.Спочатку до неї входили тільки васали князя. Після Кревської унії в склад ради ввійшли католицькі єпископи, пізніше і вищі посадові особи центрального управління.Спочатку пани — рада була консультат.органом, з часом її роль посилюється, і в 1492р. видається привілей, яким дещо обмежується влада Великого князя.В 16 ст. в пани — раду входило до 80 урядників. Раду було важко скликати. З цієї причини Великий князь скликав Таємну раду з 8-10 ближніх осіб.

Прототипом феодальних з”їздів Київської Русі був Великий вальний сейм, який репрезентував панів та шляхту всієї держави. Вперше він зібрався в 1507р.Сейми породили привілеї шляхти, що звільняли цей стан від обов”язків платити податки. І Статут 1529р. Вже визнав вальний сейм як держ. установу.Держ. канцелярією відав канцлер, а його заступником був підканцлер. Фінансами завідував земський підскарбій та його заступник — двірський підскарбій. Військом командували гетьман земський та гетьман двірський.

Місцева адміністрація з”явилася після ліквідації удільних князів, яких замінили у великих волостях- старости. У великих містах були воєводи. В менші міста були призначені державці. Воєводства ділились на староства, або повіти. Старости збирали податки, мали право суду, відповідали за оборону своєї території. Помічниками старост були возні.