56. Універсали уцр

57. Конституція унр 1918р.

58.Українська Гетьманська держава (1918р.).Основні риси її права.

29 квітня 1918 р. у Києві на скликаному з ініціативи “Союзу земельних власників” з’їзді українських хліборобів П. Скоропадсько-го проголосили гетьманом України. У день свого обрання П. Скоропадський звернувся з ”Грамотою до всього українського народу” і оприлюднив “Закони про тимчасовий державний устрій України”, в основу яких була покладена ідея короткочасної сильної влади. Згідно із Законами про тимчасовий державний устрій України “влада управління належала виключно гетьманові України в межах усієї Української держави”. До повноважень гетьмана належало керівництво зовнішньополітичною діяльністю. Реформування судової системи Української держави розпочалося з вищої судової інстанції — Генерального суду. На Генеральний суд покладалося оголошення всіх за- конів та наказів уряду. Призначення генеральних суддів відтепер ма- ло здійснюватися Гетьманом. У системі правоохоронних органів чільне місце належало створе- ній відповідно до закону від 18 травня Державній варті. На неї по- кладалися охоронні, розвідувальні, контррозвідувальні, наглядові, силові й карні функції. Загальне керівництво її діяльністю здійснював департамент Державної варти Міністерства внутрішніх справ, а в губерніях і містах — старости й отамани. Законодавство Української держави в цілому спрямовувалося на захист права приватної власності. Було запроваджено українську грошову систему, засновано банки. Особливе значення мало законо- давче врегулювання земельного питання. Для періоду Гетьманату характерне посилення каральної спрямо- ваності законодавства.

59. Суд. Система унр(без 17- кв.18)

60.Утворення і державна розбудова ЗУНР.Ухвала про об’єднання ЗУНР та УНР 03.01.1919.

Австро-Угорський імператор Карл I видав 18 жовтня 1918 року маніфест, у якому погоджувався перетворити країну на федеративну державу. Таким чином «коронні землі» одержали змогу створити свої представницькі органи — Національні ради. У зв’язку з цими подіями у Львові 19 жовтня відбулися збори всіх українських послів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів та представників (по троє) від усіх політичних партій, духовенства і студентства. На цих зборах було обрано Українську Національну Раду, головою якої став Є. Петрушевич. Рада проголосила, що Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять цілісну українську територію, уконституйовуються» як Українська держава, але в складі Австро-Угорської монархії. Було ухвалено рішення про прийняття нової Конституції. В ніч на 1 листопада 1918 року Центральний військовий комітет, зайняв у Львові всі найважливіші стратегічні пункти міста — пошту, телеграф, військові казарми, банки тощо. В перші дні листопада українці практично без жертв і боїв узяли владу в усіх інших містах і місцевостях Галичини. Австрійські, угорські та інші військові не чинили перешкод українцям. Найвищою владою проголошувалася Українська Національна Рада. На засіданні Української Національної Ради 9 листопада 1918 року було визначено назву Української держави — Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). До її складу входили: Східна Галичина, Північна Буковина (невдовзі була захоплена Румунією) та українські повіти Закарпаття (відійшло спочатку до Угорщини, а з квітня 1919 року — до Чехословаччини). Таким чином, ЗУНР фактично охоплювала тільки територію Східної Галичини. Українська Національна Рада 9 листопада 1918 року сформувала уряд ЗУНР — Державний секретаріат. Його очолював прем’єр К. Левицький. 10 листопада Голова і міністри присягнули на вірність українському народові, державі. Головним завданням уряду, як визначалось Українською Національною Радою, було вжити всіх необхідних заходів для об’єднання західноукраїнських земель з утво¬реною на сході Українською соборною державою.