- •2. Принципи зпу
- •3.Особливості земельного права як галузі права.
- •4. Розширення предмету земельного права в умовах земельної реформи в Україні.
- •Суб'єкти права власності на землю
- •7.Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •8.Проблеми вдосконалення інституту права власності на землю в Україні.
- •4.3. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку
- •11.Особливості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, в тому числі на конкурентних засадах.
- •12. Загальна характеристика правових моделей приватизації земель в Україні.
- •14. Проблеми правового регулювання припинення прав на землю в Україн
- •15. Відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
- •16. Порядок встановлення земельних сервітутів.
- •17. Право загального землекористування - перспективи правового регулювання
- •Загальна характеристика провадження щодо здійснення державного контролю у галузі використання та охорони земель.
- •3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •19. Проблеми, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •20. Проблеми підвідомчості земельних спорів.
- •21. Проблеми підсудность земельних спорів.
- •22. Особливості складу земель сільськогосподарського призначення.
- •23. Актуальні проблеми запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення.
- •Характеристика законодавства про організацію юридичного обслуговування та правової роботи в установах, організаціях і підприємствах.
- •Поняття та значення організації юридичного обслуговування і правової роботи в установах, організаціях і підприємствах.
- •Організаційно-правові форми юридичного обслуговування підприємств різних форм власності і господарювання.
- •Завдання юридичної служби міністерств, інших органів виконавчої влади, державного підприємств, установ та організацій.
- •Обов'язки та права юридичної служби органів виконавчої влади підприємств, установ та організацій.
- •Порядок призначення і звільнення керівників та спеціалістів юридичних служб.
- •Участь юридичної служби у підготовці проектів локальних актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій та порядок їх візування.
- •Порядок забезпечення проведення правової експертизи нормативно - правових актів юридичними службами.
- •Роль юридичної служби в організації договірної роботи.
- •Роль юридичної служби в досудовому врегулюванні спорів.
- •Роль юридичної служби при захисті прав та інтересів установ, підприємств і організацій в судах.
- •Методичне керівництво правовою роботою та юридичним обслуговуванням.
- •§ 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •48) § 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •51). Розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників
- •52) Глава 11. Оформлення звільнення.
- •61. Поняття і види інвестицій
- •62. Поняття, зміст і види інвестиційних правовідносин 63. Суб’єкти та об’єкти інвестиційних відносин
- •64. Поняття та види інвестування
- •65. Корпоративна форма інвестування
- •66. Договірна форма інвестування
- •67. Поняття, функції, ознаки та види інвестиційних договорів.
- •68. Зміст та форми інвестиційного договору. Порядок укладення, зміни? та розірвання? інвестиційних договорів.
- •69. Форми та напрями державного регулювання інвестування.
- •70. Правове регулювання іноземного інвестування.
- •71. Державна реєстрація іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту.
- •72. Правове регулювання спільного інвестування.
- •73. Правове регулювання концесійного інвестування.
- •74. Правове регулювання інноваційного інвестування.
- •75. Правове регулювання лізингового інвестування.
- •76. Система інвестиційного законодавства, проблеми вдосконалення його вдосконалення.
- •77. Суб'єкти господарських правовідносин: поняття, ознаки та види.
- •78. Поняття підприємницької діяльності, її види, ознаки та принципи.
- •79. Загальні засади правового регулювання ліцензування, порядок видачі суб'єктам господарювання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів господарської діяльності.
- •80. Порядок. Створення суб'єкта господарювання. Державна реєстрація суб'єктів господарювання.
- •81. Поняття, порядок та підстави припинення суб'єктів господарювання. Реорганізація, ліквідація.
- •82. Господарськітовариства: поняття, ознаки, загальна характеристика, види.
- •83. Право власності, право повного господарського відання, право оперативного управління: поняття, ознаки та особливості використання у сфері господарювання.
- •84. Поняття, способи та процедури приватизації. Договірні відносини приватизації.
83. Право власності, право повного господарського відання, право оперативного управління: поняття, ознаки та особливості використання у сфері господарювання.
Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.
Право власності - основне речове право у сфері господарювання. КУ. ст..41 ЦКУ, ЗКУ
Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна. Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.
Повноваження власника. Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб’єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб’єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб’єктів господарювання відповідно до законодавства.
Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до ГКУ та інших законів.
Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до ГКУ та інших законів. Державні та комунальні підприємства можуть бути об’єднані за рішенням власника (уповноваженого ним органу) у державні (комунальні) господарські об’єднання, передбачені ГКУ.
Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Правом оперативного управління визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим ГКУ та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Право оперативного використання майна.
Суб’єкт господарювання відокремлений підрозділ (структурна одиниця) господарської організації використовує надане йому майно для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання майна. Обсяг майнових правомочностей суб’єкта господарювання у межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб’єкт, відповідно до закону.
Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб’єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність на основі права оперативного використання майна, не можуть мати статусу юридичної особи і реалізують свою господарську компетенцію в межах статусу, визначеного господарською організацією, до складу якої вони входять. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.
