69. Форми та напрями державного регулювання інвестування.

Державне регулювання інвестування здійснюється в різних правових формах, із застосуванням різноманітних правових засобів. Так, згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність», державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

• управління державними інвестиціями;

• регулювання умов інвестиційної діяльності;

• контроль за здійсненням інвестування усіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Проте зазначені положення закону не віддзеркалюють усіх форм та засобів, що застосовує держава у сфері інвестиційної діяльності взагалі і щодо державного інвестування, зокрема. Як організатор господарського життя в суспільстві, в т. ч. його складової - сфери інвестування, держава застосовує такі правові форми, як;

нормативне регулювання (тобто встановлення правил організації та здійснення інвестування в Україні за участю суб'єктів, що функціонують на будь-яких формах власності - державній, комунальній, приватно-колективній);

поточне управління сферою інвестування (видача дозволів, ліцензій, реєстрація іноземних інвестицій, окремих видів договорів інвестиційного характеру, інвестиційних та інноваційних проектів, проведення комплексної державної експертизи інвестиційних проектів будівництва кваліфікування інноваційних проектів, створення державних приймальних комісій тощо);

контроль (перевірка відповідності діяльності інвесторів, виконавців та інших учасників інвестиційних відносин встановленим правилам, нормам і нормативам, виявлення правопорушень та застосування до порушників заходів впливу з метою усунення негативних наслідків неправомірної поведінки).

Застосування такої правової форми державного регулювання, як програмування та прогнозування, залежить від сфери інвестування - державний сектор економіки чи інші сектори. Щодо першого (державного) застосовується директивне планування (обов'язкове до виконання), оскільки держава діє як власник майна (наприклад, Державна програма приватизації, затверджена Законом від 08.05.2000р., щодо інших секторів економіки - індикативне планування (заохочує виконавців до інвестування за пріоритетними напрямами інвестиційної / інноваційної діяльності).

Крім того, управління державними інвестиціями з боку держави є більш ґрунтовним, ніж поточне управління інвестуванням. Так, Законом «Про інвестиційну діяльність» визначається система органів, що здійснює таке управління (щодо загальноукраїнських, республіканських інвестицій - АР Крим та місцеві органи державної виконавчої влади й управління), та особливості нормативного регулювання інвестування за рахунок державних (бюджетних, позабюджетних, позичкових) коштів, яке включає (додатково до загальних правил інвестування) визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про інвестиційну діяльність» Державне регулювання інвестиційної діяльності включає

управління державними інвестиціями, а також регулювання умов

інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма

інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

2. Управління державними інвестиціями здійснюється

органами державної влади та органами влади Автономної Республіки

Крим та включає планування, визначення умов і виконання конкретних

дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

3. Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється

шляхом:

подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій,

субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей,

виробництв;

державних норм та стандартів;

заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції;

роздержавлення і приватизації власності;

визначення умов користування землею, водою та іншими

природними ресурсами;

політики ціноутворення;

проведення державної експертизи інвестиційних проектів;

інших заходів.

Державне регулювання у сфері інвестування здійснюється за різними напрямами, серед яких особливе місце посідають антимонопольно-конкурентне регулювання, регулювання на ринку цінних паперів та регулювання ринків фінансових послуг. Останній напрям набуває особливого значення з огляду на глобалізаційні процеси у сфері економіки (включаючи й інвестування), які, поряд з позитивними змінами, спричинили зростання міжнародної економічної злочинності та використання так званих брудних коштів як джерела інвестування. Закон України від 28.11.2002 р. “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” передбачив здійснення державного фінансового моніторингу фінансових операцій, визначивши порядок і випадки його проведення, а також уповноважені забезпечити його здійснення органи (центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу – Державний департамент фінансового моніторингу, який діє у складі Міністерства фінансів України).