- •2. Принципи зпу
- •3.Особливості земельного права як галузі права.
- •4. Розширення предмету земельного права в умовах земельної реформи в Україні.
- •Суб'єкти права власності на землю
- •7.Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •8.Проблеми вдосконалення інституту права власності на землю в Україні.
- •4.3. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку
- •11.Особливості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, в тому числі на конкурентних засадах.
- •12. Загальна характеристика правових моделей приватизації земель в Україні.
- •14. Проблеми правового регулювання припинення прав на землю в Україн
- •15. Відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
- •16. Порядок встановлення земельних сервітутів.
- •17. Право загального землекористування - перспективи правового регулювання
- •Загальна характеристика провадження щодо здійснення державного контролю у галузі використання та охорони земель.
- •3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •19. Проблеми, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •20. Проблеми підвідомчості земельних спорів.
- •21. Проблеми підсудность земельних спорів.
- •22. Особливості складу земель сільськогосподарського призначення.
- •23. Актуальні проблеми запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення.
- •Характеристика законодавства про організацію юридичного обслуговування та правової роботи в установах, організаціях і підприємствах.
- •Поняття та значення організації юридичного обслуговування і правової роботи в установах, організаціях і підприємствах.
- •Організаційно-правові форми юридичного обслуговування підприємств різних форм власності і господарювання.
- •Завдання юридичної служби міністерств, інших органів виконавчої влади, державного підприємств, установ та організацій.
- •Обов'язки та права юридичної служби органів виконавчої влади підприємств, установ та організацій.
- •Порядок призначення і звільнення керівників та спеціалістів юридичних служб.
- •Участь юридичної служби у підготовці проектів локальних актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій та порядок їх візування.
- •Порядок забезпечення проведення правової експертизи нормативно - правових актів юридичними службами.
- •Роль юридичної служби в організації договірної роботи.
- •Роль юридичної служби в досудовому врегулюванні спорів.
- •Роль юридичної служби при захисті прав та інтересів установ, підприємств і організацій в судах.
- •Методичне керівництво правовою роботою та юридичним обслуговуванням.
- •§ 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •48) § 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •51). Розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників
- •52) Глава 11. Оформлення звільнення.
- •61. Поняття і види інвестицій
- •62. Поняття, зміст і види інвестиційних правовідносин 63. Суб’єкти та об’єкти інвестиційних відносин
- •64. Поняття та види інвестування
- •65. Корпоративна форма інвестування
- •66. Договірна форма інвестування
- •67. Поняття, функції, ознаки та види інвестиційних договорів.
- •68. Зміст та форми інвестиційного договору. Порядок укладення, зміни? та розірвання? інвестиційних договорів.
- •69. Форми та напрями державного регулювання інвестування.
- •70. Правове регулювання іноземного інвестування.
- •71. Державна реєстрація іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту.
- •72. Правове регулювання спільного інвестування.
- •73. Правове регулювання концесійного інвестування.
- •74. Правове регулювання інноваційного інвестування.
- •75. Правове регулювання лізингового інвестування.
- •76. Система інвестиційного законодавства, проблеми вдосконалення його вдосконалення.
- •77. Суб'єкти господарських правовідносин: поняття, ознаки та види.
- •78. Поняття підприємницької діяльності, її види, ознаки та принципи.
- •79. Загальні засади правового регулювання ліцензування, порядок видачі суб'єктам господарювання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів господарської діяльності.
- •80. Порядок. Створення суб'єкта господарювання. Державна реєстрація суб'єктів господарювання.
- •81. Поняття, порядок та підстави припинення суб'єктів господарювання. Реорганізація, ліквідація.
- •82. Господарськітовариства: поняття, ознаки, загальна характеристика, види.
- •83. Право власності, право повного господарського відання, право оперативного управління: поняття, ознаки та особливості використання у сфері господарювання.
- •84. Поняття, способи та процедури приватизації. Договірні відносини приватизації.
51). Розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників
Трудове право - Трудове право України: Навчальний посібник |
|
Пункт 1 ст. 40 КЗпП передбачає можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця при проведенні змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці у цьому випадку розуміють ліквідацію, реорганізацію, банкрутство чи перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності чи штату працівників.
Загалом розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 отримало назву вивільнення. З таким формулюванням підстави звільнення працівникам встановлювались додаткові пільги та гарантії трудових прав, в тому числі при реєстрації їх у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, та безробітних.
При ліквідації підприємства відбувається припинення юридичної особи, і вона перестає існувати з усіма правами та обов'язками, що їй належать. Сам порядок ліквідації підприємства регулюється законодавством та його статутом.
Чинне законодавство передбачає такі підстави для ліквідації підприємства:
• за рішенням власника;
• за рішенням суду або господарського суду у випадках:
1) визнання банкрутом;
2) прийняття рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством;
3) визнання недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;
4) в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Підприємство (юридична особа) вважається ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України. Факт виключення підприємства з Державного реєстру України є підставою для розірвання трудових договорів з працівниками ліквідованої юридичної особи.
Під реорганізацією розуміють такий спосіб припинення юридичної особи, який передбачає перехід всіх прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи.
Реорганізація юридичної особи може проводитись як за рішенням власника чи власників, так і за рішенням суду, наприклад при порушенні антимонопольного законодавства.
Частина 2 ст
|
. 36 КЗпП передбачає, що зміна підпорядкованості підприємства не є підставою для розірвання трудового договору. Це саме стосується випадку зміни власника, а також реорганізації підприємства. Тут також дія трудового договору продовжується. Розірвання трудового договору можливе лише у разі, якщо в результаті реорганізації проводиться скорочення чисельності або штату працівників. Інша норма міститься у Законі України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 p.), ч. 2 ст. 26 якого не допускає звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового роботодавця протягом 6 місяців від дня переходу до нового власника права власності.
Підставою розірвання трудового договору, що передбачена п. 1 ст. 40 КЗпП, також є звільнення працівника у зв'язку з банкрутством.
У всіх цих випадках з працівником трудовий договір може бути розірвано, якщо проводилось скорочення чисельності або штату працівників. Скорочення чисельності полягає у зменшенні кількості працівників на підприємстві, а під скороченням штатів розуміють зменшення кількості посад, передбачених штатним розкладом. В умовах переходу до ринкової економіки розірвання трудового договору у зв'язку із ліквідацією підприємства і скороченням чисельності або штату є однією з найпоширеніших підстав. При цьому розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 допускає вивільнення багатьох працівників одночасно. Тому законодавство встановлює особливий порядок такого вивільнення. Зокрема, розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП допускається лише, якщо:
1) скорочення чисельності або штату дійсно мало місце;
2) звільнення працівника зумовлено інтересами виробництва;
3) про наступне вивільнення працівник попереджений за 2 місяці;
4) враховано переважне право працівника на залишення його на роботі;
5) роботодавець не може перевести працівника на іншу роботу, або він відмовився від такого переведення.
Трудове законодавство передбачає, що при розірванні трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності або штату переважне право на залишення на роботі мають працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При звільненні працівників за п. 1 ст. 40 роботодавець вправі провести перегрупування працівників. Воно полягає у переведенні більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на посаду, що не підлягає скороченню, звільнивши з неї в зв'язку зі скороченням штату менш кваліфікованого працівника. Не допускається перегрупування працівників з однаковою кваліфікацією або продуктивністю праці. Якщо право на перегрупування працівників роботодавцем не використовувалось, то, вирішуючи справу про поновлення на роботі, суд не повинен обговорювати питання про доцільність його проведення.
Про вивільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП роботодавець зобов'язаний персонально попередити кожного з них не пізніше ніж за 2 місяці під розписку. З цього 2-місячного строку попередження не виключається час перебування працівника у відпустці, період його тимчасової непрацездатності та інший час, протягом якого працівник не працював. Пленум Верховного Суду України вказав, що при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
Законом "Про зайнятість населення" встановлено обов'язок роботодавця попереджати державну службу зайнятості про майбутнє вивільнення працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Відповідно до ст. 22 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" не пізніше 3 місяців після прийняття рішення про скорочення чисельності або штату роботодавець зобов'язаний провести консультації з профспілками аби звести кількість звільнень до мінімуму.
Працівникам, трудовий договір з якими розривається у зв'язку зі скороченням чисельності або штату, має бути запропонована інша робота за відповідною спеціальністю, а за її відсутності — будь-яка інша робота. У разі відсутності роботи, а також відмови працівника від переведення, він після звільнення звертається за допомогою до органів служби зайнятості.
Пленум Верховного Суду України рекомендує також застосовувати п. 1 ст. 40 КЗпП для припинення трудового договору у разі:
• відмови працівника укласти договір про повну матеріальну відповідальність з поважних причин;
• з особою, яка прийнята для заміщення відсутнього працівника, за яким зберігалось місце роботи, на невизначений строк або тимчасово, і яка працювала більше 4 місяців, при поверненні цього працівника на роботу, якщо немає можливості для переведення її на іншу роботу.
За скороченням штатів можуть бути також звільнені працівники, які займають не передбачені штатним розкладом посади.
Протягом 1 року після звільнення за скороченням чисельності або штату, крім випадку ліквідації підприємства, працівники мають право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
52)
|
