- •2. Принципи зпу
- •3.Особливості земельного права як галузі права.
- •4. Розширення предмету земельного права в умовах земельної реформи в Україні.
- •Суб'єкти права власності на землю
- •7.Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •8.Проблеми вдосконалення інституту права власності на землю в Україні.
- •4.3. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку
- •11.Особливості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, в тому числі на конкурентних засадах.
- •12. Загальна характеристика правових моделей приватизації земель в Україні.
- •14. Проблеми правового регулювання припинення прав на землю в Україн
- •15. Відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
- •16. Порядок встановлення земельних сервітутів.
- •17. Право загального землекористування - перспективи правового регулювання
- •Загальна характеристика провадження щодо здійснення державного контролю у галузі використання та охорони земель.
- •3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •19. Проблеми, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •20. Проблеми підвідомчості земельних спорів.
- •21. Проблеми підсудность земельних спорів.
- •22. Особливості складу земель сільськогосподарського призначення.
- •23. Актуальні проблеми запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення.
- •Характеристика законодавства про організацію юридичного обслуговування та правової роботи в установах, організаціях і підприємствах.
- •Поняття та значення організації юридичного обслуговування і правової роботи в установах, організаціях і підприємствах.
- •Організаційно-правові форми юридичного обслуговування підприємств різних форм власності і господарювання.
- •Завдання юридичної служби міністерств, інших органів виконавчої влади, державного підприємств, установ та організацій.
- •Обов'язки та права юридичної служби органів виконавчої влади підприємств, установ та організацій.
- •Порядок призначення і звільнення керівників та спеціалістів юридичних служб.
- •Участь юридичної служби у підготовці проектів локальних актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій та порядок їх візування.
- •Порядок забезпечення проведення правової експертизи нормативно - правових актів юридичними службами.
- •Роль юридичної служби в організації договірної роботи.
- •Роль юридичної служби в досудовому врегулюванні спорів.
- •Роль юридичної служби при захисті прав та інтересів установ, підприємств і організацій в судах.
- •Методичне керівництво правовою роботою та юридичним обслуговуванням.
- •§ 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •48) § 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •51). Розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників
- •52) Глава 11. Оформлення звільнення.
- •61. Поняття і види інвестицій
- •62. Поняття, зміст і види інвестиційних правовідносин 63. Суб’єкти та об’єкти інвестиційних відносин
- •64. Поняття та види інвестування
- •65. Корпоративна форма інвестування
- •66. Договірна форма інвестування
- •67. Поняття, функції, ознаки та види інвестиційних договорів.
- •68. Зміст та форми інвестиційного договору. Порядок укладення, зміни? та розірвання? інвестиційних договорів.
- •69. Форми та напрями державного регулювання інвестування.
- •70. Правове регулювання іноземного інвестування.
- •71. Державна реєстрація іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту.
- •72. Правове регулювання спільного інвестування.
- •73. Правове регулювання концесійного інвестування.
- •74. Правове регулювання інноваційного інвестування.
- •75. Правове регулювання лізингового інвестування.
- •76. Система інвестиційного законодавства, проблеми вдосконалення його вдосконалення.
- •77. Суб'єкти господарських правовідносин: поняття, ознаки та види.
- •78. Поняття підприємницької діяльності, її види, ознаки та принципи.
- •79. Загальні засади правового регулювання ліцензування, порядок видачі суб'єктам господарювання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів господарської діяльності.
- •80. Порядок. Створення суб'єкта господарювання. Державна реєстрація суб'єктів господарювання.
- •81. Поняття, порядок та підстави припинення суб'єктів господарювання. Реорганізація, ліквідація.
- •82. Господарськітовариства: поняття, ознаки, загальна характеристика, види.
- •83. Право власності, право повного господарського відання, право оперативного управління: поняття, ознаки та особливості використання у сфері господарювання.
- •84. Поняття, способи та процедури приватизації. Договірні відносини приватизації.
Суб'єкти права власності на землю
Земельна правосуб'єктність - це здатність бути учасником суспільних відносин, які пов'язані з використанням землі. Суб'єктами права власності на землю є особи, які можуть бути учасниками цивільних і земельних правовідносин, оскільки земельним правовідносинам властивий комплексний зміст (земля є об'єктом відчуження, надбання, об'єктом товарного обігу та ринкових відносин).
Відповідно до положень Конституції України суб'єктом права власності на землю є український народ, що здійснює це право через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Поняття суб'єкта власності як учасника відповідних відносин тісно пов'язане з поняттями правоздатності і дієздатності
Суб'єктами права державної власності на землю як об'єкта господарювання виступають держава в цілому (державна власність), територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах (комунальна власність). До їхньої комунальної спільної власності належить і земля, що перебуває в управлінні районних і обласних рад.
Отже, суб'єктами права власності на землі господарського призначення є: громадяни України; юридичні особи, у тому числі створені як об'єднання громадян України; держава в особі органів державної влади; територіальні громади сіл, селищ, міст і районів у містах в особі органів місцевого самоврядування.
Суб'єктами управління землями, що належать до спільної власності територіальних громад населених пунктів, є районні та обласні ради.
Громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на землю за наявності у них цивільної правоздатності. Правоздатність виникає з моменту народження громадянина і втрачається зі смертю. Земельна правоздатність означає здатність мати права і брати на себе обов'язки щодо землі. Дієздатність громадянина в повному обсязі виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення ним вісімнадцятирічного віку. Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років можуть укладати угоди, в тому числі про землю, за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. При успадкуванні земельних ділянок неповнолітніми згідно зі ст. 8 ЗК України допускається надання цих ділянок в оренду для сільськогосподарського використання під контролем місцевих рад на строк до досягнення спадкоємцем повноліття. Отже, земельна дієздатність - це здатність своїми діями набувати суб'єктивних прав і виконувати юридичні обов'язки щодо конкретної земельної ділянки.
Спеціальним суб'єктом права власності та земельних відносин є юридичні особи, якими відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України є організації, що створені та зареєстровані у встановленому законом порядку. Юридичні особи наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю та можуть бути позивачами та відповідачами у суді.
Юридичні особи та громадяни визнаються суб'єктами права приватної власності на землю. В свою чергу, юридичні особи визнаються такими у випадку, якщо вони засновані громадянами та недержавними юридичними особами, діяльність яких регулюється нормами приватного права.
Від імені держави правомочності суб'єкта права державної власності на землі господарського та іншого призначення здійснюють органи державної влади: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України і Верховна Рада Автономної Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності.
Окремими повноваженнями щодо розпоряджання і управління державною власністю, у тому числі землею, наділено органи державної виконавчої влади. Так, за ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах охорони природи, об'єктом якої є і земля; розробляє і виконує загальнодержавні програми економічного розвитку; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Земельне законодавство також встановлює вимоги щодо суб'єктів права власності на землю. Однією з таких вимог є купівля земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення сільського господарства лише громадянами України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи в сільському господарстві, та юридичними особами України, установчими документами яких передбачено ведення сільського господарства. Крім того, у земельному законодавстві є вказівки щодо правового статусу інших суб'єктів земельних відносин, якими є іноземні фізичні і юридичні особи, іноземні держави, організації.