1.5 Специфічний характер вартості грошей Ціна грошей як капіталу

Гроші – це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження і становлення ринкових відносин.

Завдяки цьому гроші можуть:

1) виконувати у світі товарів роль загального вартісного еквіваленту;

2) будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото – розглядатися як знаки вартості монетарного товару;

3) розмінні паперові гроші, які не мають власної внутрішньої вартості, представляти в обіг вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні готівкові гроші (банкноти або чекові депозити) мають відносну вартість. Завдяки цьому гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб оскільки вони декларовані державою; їх вартість формується під впливом ринкових сил, стихійно.

Економічна корисність грошей:

1) мають абсолютну ліквідність, їх можна обміняти на інший товар;

2) гроші є формою накопичування багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімуму витрат;

3) гроші мають властивість забезпечення зв’язку сучасного та майбутнього. Їх корисність пов’язана з постійним попитом на них.

Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити.

Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини знаходяться в обернено пропорційній залежності. Підвищення вартості грошей = підвищенню купівельної спроможності грошей = зниженню загального рівня цін.

Вартість грошей може визначатися одним із показників:

- на основі індексу роздрібних цін;

- на основі індексу оптових цін;

- через дефлятор валового національного продукту (тобто порівняння номінальної та реальної величини ВВП).

Відносна вартість грошей у функції нагромадження, що використовується в формі фінансових активів (облігацій, акцій, інших цінних паперів), визначається нормою відсотка, який є платою за зберігання грошей саме в одній із цих форм. Норма відсотка – показник вартості банківських грошей.

1.6 Поняття про функції грошей та їх еволюцію

Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Представники марксистської теорії грошей визнали п’ять їх функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження, світові гроші.

Функція мір вартості – це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму цін.

Двояке призначення цієї функції – відбивати і вимірювати вартість. Вартість товару безпосередньо могла бути виражена через затрати, а прямою мірою її могла бути одиниця робочого часу. Проте значні відмінності в затратах індивідуальної праці в одиницю часу роблять її непридатною для прямого виміру вартості. Вартість породжує функцію міри вартості і виявляє себе у ціні товару на основі даної функції. Поза цією функцією вартість існує лише потенційно.

Існує нерозривна єдність понять “вартість товару” та “міра вартості”.

Міра вартості – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартості товарів та послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціна на товари змінюється прямо пропорційно до вартості власне товарів і обернено пропорційно до вартості грошей. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін.

Масштаб цін – це рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

Таблиця 1.4 Етапи еволюційного розвитку масштабу цін

Етапи	Характерні ознаки
1. Початковий період карбування монет	Масштаб цін збігався з їх вагомим вмістом.
2. Подальший розвиток грошових відносин	Масштаб цін почав відокремлюватися від безпосереднього вагомого вмісту (зношування, псування монет, зменшення вагового вмісту державою, перехід від менш цінних до більш цінних металів).
3. Поява паперових грошей, розмінних на золото	Масштаб цін зберігає своє функціональне призначення.
4. Повне припинення конвертації паперових грошей у монетарний товар - золото	Необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала.

Основою функціонування грошей як засобу обігу є рух товарів. Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію гроші переходять від одного суб’єкта до іншого. Для виконання цієї функції потрібні реальні та сталі гроші.

Особливістю грошей як засобу обігу є їх реальна присутність в обігу і скороминучість їх участі в обігу. У зв’язку з тим, функцію засобу обігу можуть виконувати неповноцінні гроші – паперові і кредитні.

Кількість грошей, яка потрібна в обігу (М) для виконання ними функції засобу обігу, визначається самою ціною товарів і послуг, що підлягають реалізації протягом певного часу, скоригованих на середню кількість оборотів кожної купюри.

Функція засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реальну купівлю-продаж товарів у кредит з відстрочкою оплати.

У цих випадках засобом обігу виступають не саме гроші, а виражені у грошах зобов’язання.

де З – боргове зобов’язання.

Гроші у цій функції – засіб погашення боргу. На використання функції засобу платежу базуються такі грошові платежі: 1) платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари та послуги; 2) оплата праці; 3) податки; 4) видача та погашення банківських позик; 5) розрахунки, пов’язані зі страховими, адміністративно-судовими зобов’язаннями.

Гроші як засіб платежу відрізняється від грошей як засобу обігу тим, що вони лише завершують купівлю-продаж, а не є посередником при купівлі-продажу.

Цю функцію можуть використовувати реальні гроші. Для ефективного виконання цієї функції вони повинні бути стійкими.

Роль грошей у функції засобу платежу:

1. Допомагають контролювати правильний кругообіг виробничих фондів.

2. Забезпечують безперервність виробництва.

3. Здійснюють контроль за своєчасністю розрахунків в економіці.

Функція засобу нагромадження обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться в розпорядженні суб’єктів економіки у процесі відтворення.

Гроші, яки забезпечують власнику отримання любого товару, стають втілюванням суспільного багатства. Тому у суб’єктів виникає прагнення до їх накопичення та зберігання. Отримавши гроші, економічний суб’єкт створює “запас чистої вартості”, який може бути короткостроковим (коли індивід негайно витратить гроші на придбання товарів або послуг) або довгостроковим (коли індивід збереже гроші для придбання товарів у майбутньому).

Причиною нагромадження коштів у юридичних осіб є внутрішні закономірності обігу капіталу (створення різних фондів), у фізичних осіб – перевищення поточних доходів над поточними витратами.

Гроші виконують функцію засобу збереження тому, що вони дозволяють зробити це у найбільш зручній формі (тому що вині ліквідні).

Нагромадження грошей – необхідна умова безперервного розвитку товарного виробництва. Для виконання цієї функції гроші повинні бути реальними.

Формування нагромадження та збережень призводить до певних втрат для їх власників (не отримують доходів від своїх грошей). Такі витрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.

Зумовлені витрати зберігання – це сума доходу, який власник грошей не одержує, тому що зберігає їх у ліквідній формі, а не вкладає у фінансові активи.

Таблиця 1.5 Причини та форми процесу нагромадження коштів

ПРОЦЕС НАГРОМАДЖЕННЯ
СУБ’ЄКТИ ЕКОНОМІКИ
Юридичні особи		Фізичні особи
Причини	Внутрішні закономірності обігу капіталу	Перевищення поточних доходів над поточними витратами
Форми	1. Частка прибутку. 2. Кошти амортизаційного фонду. 3. Інші цільові фонди.	Заощадження (відкладається споживання на пізніше)

Розвиток міжнародних політичних і економічних відносин обумовлює функціонування грошей на світовому ринку.

Світові гроші виконують функції:

1. Міжнародного платіжного засобу. У випадку, коли обсяг платежів за кордон перевищує обсяг надходжень із-за кордону (використовується золото).

2. Міжнародного купівельного засобу. У випадку, коли виникає необхідність імпорту окремих товарів з негайною оплатою їх золотом.

3. Загального втілення суспільного багатства. Гроші виступають засобом перенесення багатства з одної країни в іншу (у разі оплати військових контрибуцій, надання зовнішніх позик і кредитів тощо).

Якщо в середині окремої країни можуть обертатися не тільки повноцінні гроші, а й неповноцінні, то на світовому ринку знаки вартості, які є обов’язковими до прийому в даній державі, за виключенням грошових одиниць провідних держав світу, втрачають свою силу.

Світові гроші спочатку виступали у вигляді злитків благородних металів. Сучасний розвиток ринкових відносин у світі призвів до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунків:

- національної валюти економічно найсильніших країн світу – долар США, англійський фунт стерлінг, японська ієна та ін, тобто ВКВ;

- міжнародні грошові одиниці, наприклад євро, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Золото залишається досить надійним резервним активом центральних банків провідних країн світу. Не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота та скарбу). Золото сьогодні є досить високоліквідний актив.

Роль золота в сучасній економіці:

1. Золото – як звичайний метал. Використовується в техніці, медицині, ювелірних справах тощо. Його властивості: виняткова хімічна стійкість, висока електро- і теплопровідність, міцність, ідеальна антикорозійність.

2. Золото – як валютний метал. Використовується державними резервами та як приватні скарби. Його властивість: не потребує на відміну від паперових грошей, зовнішньої державної гарантії, має незмінний попит на ринку.