Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
groshi_i_kredit.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
951.3 Кб
Скачать

Тема 10 Центральні банки

Мета:

  • з’ясування сутності, процесу походження та ролі центральних банків в економіці країн;

  • розкриття функцій та операцій центрального банку;

  • визначити організаційні засади становлення та функціонування Національного банку України;

ПЛАН

10.1 Центральні банки, їх походження, призначення та функції

10.2 Основні напрями діяльності центрального банку

10.3 Становлення та розвиток центрального банку в Україні

Література:

1. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Андрейків Т.Я. Кредит і банківська справа: підручник.– К.: Знання, 2008. – 564 с., с. 141-156

2. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. –К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 411 с., с. 263-290

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К., 2006. — 614 с. Розділ 5.

4. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. – Вид. 2-ге , змін й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 528, с. 355-382

5. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 344 с., с. 251-272

10.1 Центральні банки, їх походження, призначення та функції

Центральний банк виступає основним координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функцію управління грошово-кредитними та фінансовими процесами в економіці. Він не виступає у взаємовідносини з підприємствами та населенням, а представляє “банк держави”, що визначається його базовими функціями як основного органу, який координує діяльність кредитної системи.

Їх головне призначення – забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Центральні банки (емісійні банки) наділені правом емісії грошових знаків. У різних країнах їх називають по-різному: народними, національними, державними, резервними, “банками банків”. Він не націлений на комерційну діяльність, не ставить за мету отримання прибутку.

У більшості країн центральні банки є державними, але це не означає, що уряд безпосередньо втручається в політику центрального банку. Він лише визначає пріоритети, ставить завдання у сфері економічної політики (так звана грошово-кредитна політика), а центральний банк самостійно розробляє конкретні засоби щодо виконання цих завдань.

Головне призначення центрального банку — це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:

  • емісійного банку;

  • банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;

  • органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Центральний банк бере безпосередню участь у фор­муванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового (депозитного). Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в центральному банку. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерв. Готівка, що емітована центральним банком, випущена в обіг комерційними банками і циркулює в позабанківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей.

Другим, ще важливішим компонентом пропозиції грошей, враховуючи його розміри, є гроші суб’єктів економіки, розміщені в комерційних банках на депозитних рахунках, тобто безготівковий компонент. У формуванні цих грошей центральний банк також відіграє визначальну роль. Він забезпечує банківську систему додатковими резервами, надаючи комерційним банкам позички та купуючи цінні папери й іноземну валюту на відкритому ринку.

Резерви банків поділяються на дві частини: резерви, що їх центральний банк вимагає нагромаджувати (обов’язкові резерви), і будь-яка сума вільних резервів, якою банки вважають за потрібне володіти (надлишкові резерви). Комерційні банки в межах надлишкових (вільних) резервів, розмір яких значною мірою залежить від норми обов’язкових резервів, надають позички своїм клієнтам-позичальникам і таким чином створюють додаткові депозити. Сума створених депозитів перевищує суму резервів, наданих центральним банком комерційним банкам, тому що кредитна діяльність банківської системи в цілому спричиняє мультиплікативне розширення депозитів. Коли центральний банк вилучає з бан­ківської системи резерви — стягує позички з комерційних банків чи продає цінні папери або іноземну валюту на відкритому ринку — відбувається відповідне мультиплікативне згортання депозитів. Слід відзначити, що готівка, випущена комерційними банками в обіг, мультиплікативного розширення не дає.

Таким чином, центральний банк як особливий орган банківської системи створює так звані гроші підвищеної ефективності — готівку в обігу і резерви комерційних банків, що слугують базою (грошовою) для зростання пропозиції грошей.

Правовий статус центрального банку можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Для виконання цих завдань центральний банк наділяється відповідними державно-владними і цивільно-пра­вовими повноваженнями. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлено від майна держави; центральний банк може ним розпоряджатись як власник. Він не є комерційною організацією.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]