Тема 9 Фінансові посередники грошового ринку

Мета:

• пояснити суть і необхідність фінансового посередництва;

• розкрити зміст понять “банківська система” та “принципи побудови банківської системи”;

• дати оцінку банківській системі України, визначити позитивні та негативні тенденції її розвитку;

• дати характеристику комерційним банкам та визначити їх місце в системі фінансового посередництва;

• розкрити суть та функції небанківських фінансово-кредитних установ.

ПЛАН

9.1 Поняття та сутність фінансового посередництва

9.2 Банківська система: принципи побудови, цілі механізм функціонування

9.3 Становлення та розвиток банківської системи України

9.4 Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

9.5 Міжбанківські об’єднання

Література:

1. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Андрейків Т.Я. Кредит і банківська справа: підручник.– К.: Знання, 2008. – 564 с., с. 83-112

2. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К., 2006. — 614 с. Розділ 5.

3. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. – Вид. 2-ге , змін й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 528, с. с.333-354

4. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 344 с., с. 231-250

5. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1999. — 963 с., Розділ 3, 8, с. 80-87

9.1 Поняття та сутність фінансового посередництва

Фінансові посередники – це спеціалізовані професійні оператори ринку – інвестиційно-кредитні установи, що пропонують і реалізують фінансові послуги як особливий товар на умовах провадження виключних і сегментованих видів діяльності.

Центральне завдання фінансових посередників – спрямовувати рух капіталу (збережень) до найбільш ефективних споживачів.

Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку – професійними маркет-мейкерами, утворюють інституційну структуру сфери фінансових послуг і виконують таки функції:

• Консолідація збережень індивідуальних інвесторів у єдиний пул і наступне диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти з перспективною капіталізацією.

• Підвищення ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління довіреними і набутими активами.

• Забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси.

• Перерозподіл і зниження фінансових ризиків (шляхом диверсіфікації і професійного управління).

• Специфікація прав власності клієнтів-довірителів (останні звертаючись до посередників формують відносно прозоре поле, своїх інвестиційних намірів, і ринок синергично теж набуває прозорих і організованих ознак функціонування).

Фінансові посередники трансформують надлишкові фінансові ресурси, часто малорухомі, в інвестиційний капітал – попит на який практично завжди перевищує пропозицію.

Інформаційна обізнаність посередників виступає своєрідним нематеріальним активом. Звернення до посередників – це фактично делегування їм інвестиційних рішень. Загальні цілі інвестування забезпечення збереження, надійності, дохідності, і ліквідності вкладень.

Різні суб’єкти посередництва, окрім інвестиційних цілей мають також конкретні, відповідно до специфіки їх діяльності, цілі підпорядкованого рівня, які визначають індивідуальні стратегії та індивідуальний набір посередницьких послуг.

Фінансові посередники поділяються на банківську систему (банки) і парабанківську систему.

Банківська система (банки) поділяються на:

- центральні (емісійні) банки;

- комерційні (неемісійні) банки: універсальні; спеціалізовані: інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні.

Парабанківська система поділяється на:

- СКФУ (спеціалізовані кредитно-фінансові установи): лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії;

- поштово-ощадна система: поштові відділення, поштово-ощадні установи.