8.3 Форми та види кредиту

У залежності від об’єкту кредитних відносин форми кредиту поділяються на товарні та грошові.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу – комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит.

У грошовій формі кредиту здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима.

За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

- комерційний – надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів на виплат (з відтермінуванням платежу) і, як правило, оформлюється векселем;

- банківський – надається банками, як правило, у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками;

- державний – надається юридичними та фізичними особами державі (в особі центральних та місцевих органів влади); традиційна форма цього кредиту – випуск державних позик;

- міжнародний – надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності. Суб’єктами міжнародного кредитування виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації.

Класифікація банківських кредитів:

- за призначенням: на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів); споживчий капітал (фізичним особам);

- за строками користування: короткострокові (до 1 року); середньострокові (до 3 років); довгострокові (понад 3 років);

- за забезпеченням: забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); незабезпечені (бланкові);

- за ступенем ризику: стандартні; нестандартні; сумнівні; небезпечні; безпечні;

- за методами надання: у разовому випадку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою);

- за строком погашення: водночас; на виплату; достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяць, квартал).

Принципи кредитування – це визначені правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Основні принципи банківського кредитування:

- цільовий характер кредитування – вкладення запозичених коштів у конкретні господарські процеси;

- поверненість кредиту – надання позик у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;

- строковість кредиту – повернення позики в строки, передбачені кредитною угодою;

- платність кредиту – за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;

- забезпеченість кредиту – відповідність між вартістю майна, що є заставою позики і заборгованість за позикою.

8.4 Процент за кредит

Процент за кредит або позиковий кредит – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Процент – це ціна капіталу, взятого в кредит. Джерелом сплати позикового процента є прибуток, який отримує позичальник.

Показником, що кількісно характеризує плату за кредит є норма процента або процентна ставка.

Норма процента (N) розраховується за формулою:

%

Норма процента залежить від величини норми прибутку. Середня норма є максимальною межею норми процента. Мінімальну межу норми процента точно визначити неможливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов’язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.

Макроекономічні чинники, що впливають на розмір процентної ставки за кредити:

- попит та пропозиція, які склалися на кредитному ринку – підвищений попит викликає підвищення процентної ставки, проте в результаті міжбанківської конкуренції процентні ставки нівелюються;

- рівень інфляції – підвищення темпів інфляції викликає збільшення плати за кредит, оскільки підвищується ризик втрат;

- рівень облікової ставки центрального банку – при визначенні розміру процентної ставки банки беруть за основу облікову ставку центрального банку.

Мікроекономічні чинники, які впливають на розмір процентної ставки за кредити:

- розмір кредиту – розмір процентної ставки за великими кредитами повинен бути нижчим, оскільки витрати банку в цьому разі відносно менші;

- термін користування кредитом – чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки: по-перше, збільшується ризик; по-друге, вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора;

- рівень ризику – позики з вищим рівнем ризику повинні надаватися під вищий процент, щоб компенсувати кредитору премію за ризик.

Розрізняють ринкову та середню норму процента. Ринкова норма проценту формується безпосередньо на ринку позикових капіталів, середня – за певний період часу.

Проблема збереження позикового капіталу стає особливо актуальною в період інфляції, оскільки на момент повернення кредиту його реальна вартість значно нижча від тої, що була на момент надання. Тому, в період інфляції визначають номінальну та реальну процентну ставку.

Номінальна процентна ставка – це рівень процентної ставки, що фактично склався на ринку. Реальна процентна ставка – номінальна ставка скорегована на рівень інфляції.