4.3 Механізм формування пропозиції грошей

У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він впливає на формування грошової пропозиції і регулює грошовий обіг в країні. До економічних важелів належать макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошова база – це показник резервних грошей банківської системи, на соснові якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.

Пропозиція грошей (М_S) прямо пропорційна грошовій базі (M_h) і залежить від величини грошового мультиплікатора (т): М_S = M_h · т

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефективності або “сильних” грошей. Вона визначає категорію грошей, яка може відноситись до числа найважливіших показників діяльності банківської системи в точки зору впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.

За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що є на рахунку у центральному банку.

,

де - гроші готівкою; - банківські резерви.

При цьому загальний обсяг банківських резервів включає суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Пропозиція грошей ( ) складається з двох грошових компонентів: готівки в обігу ( ) і депозитів до запитання ( ):

.

Банківські резерви – це резервна категорія, яка включає гроші готівкою, що зберігаються в касах банків.

Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (М₀, М₁). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв’язок, який впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М₁) залишиться незмінною.

Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси виявиться меншою ніж сума обов’язкового резерву, банк зобов’язаний негайно поповнити свої резерви. Якщо фактичний резерв виявиться більшим обов’язкового, то це свідчить про наявність у банку вільного (над нормованого) резерву, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію. Отже, вільні резерви виступають у ролі кредитного потенціалі банку.

Грошовий мультиплікатор (або коефіцієнт грошового мультиплікатора) означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною норми обов’язкових резервів, а також ця величина зворотна до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора: показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня) від операцій на відкритому ринку.

Наведемо приклад, оскільки величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначається за формулою: ,

де с - відношення суми готівки до депозитів (візьмемо цей показник за 25%); r – норма обов’язкового банківського резерву (15%).

Підставивши значення отримаємо: .

Отже, величина грошового мультиплікатора становить 3,125. Це означає, що якщо центральний банк закупить пакет цінних паперів на один мільйон доларів, то грошова маса відповідно зросте на суму 3,125 мільйонів доларів.

Отже, пропозиція грошей прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора.

Пропозиція грошей визначається за формулою:

або