3.7 Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий оборот

Грошовий оборот обслуговують готівкові гроші та гроші безготівкових розрахунків. Для розрахунків готівкою використовуються банкноти і розмінна монета. Основними каналами емісії банкнот є:

- банківське кредитування господарських суб’єктів, які забезпечують зв’язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;

- банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються на заміну державних боргових зобов’язань.

Банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує повернення банкнот у каси банку. Банкноти мають примусовий офіційний курс і не можуть не прийматися під час розрахунків. В Україні функціонують банкноти номіналом 1,2,5,10,20,50,100 грн.

Монети використовуються як засіб розмінювання невеликих сум, що знаходяться в обігу, тому їх сумарна вартість незначна порівняно з загальною масою грошей і обмежена потребами населення. Банкноти і монети потрапляють до населення через комерційні банки, які в свою чергу, отримують їх від НБУ.

Гроші безготівкових розрахунків – не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

Використати банківський депозит для розрахунків економічні агенти можуть шляхом виписки векселя, чека, пластикових карток і перерахуванням.

Платіжна картка – грошовий документ, що засвідчує наявність рахунку її власника в кредитній установі. Вона дає можливість її власнику, не використовуючи паперові гроші, списувати гроші з рахунку в банку лише в межах його залишку (дебетні картки) чи використовувати кошти понад наявних на рахунку в межах встановлених лімітів (кредитні картки).

Якщо операції по банківським рахункам здійснюються за допомогою терміналів електронних платежів, то такі гроші називаються електронними. При цьому використовуються банківські автомати, магнітні картки, картки з мікропроцесорами, термінали електронних платежів і домашні термінали, що працюють за принципом відеографії.

Для безготівкових розрахунків в Україні прийняті такі форми розрахункових документів: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя. Ці документи уніфіковані, мають стандартну форму та встановлені реквізити:

1) найменування та номер документа;

2) дата випуску;

3) назва платника і одержувача коштів та номера їх рахунків;

4) найменування, код, місце знаходження банків платника і одержувача грошей, розрахунково-касові центри, де відкриті їх кореспондентські рахунки, та номера останніх;

5) сума платежу;

6) підстава для перерахування або одержання грошей;

7) підпис платника або одержувача коштів та відбиток їх печатки.

Вимоги до оформлення документів:

• замовлення всіх реквізитів;

• замовлення документів повинно здійснюватися на технічних засобах та копіювальних паперах в достатній кількості;

• виправлення та підчистки не припускаються;

• дата, число, рік проставляються цифрами, а місяць прописом;

• найменування платника вказується так, як в реєстраційних документах;

• розрахункові документи підписують лише особи, яким надано таке право статутом, підписи яких є у відповідних зразках.

Найбільш поширені форми розрахунків – це платіжні доручення.

Платіжне доручення – це письмове розпорядження клієнта банку на списання з його рахунку певної суми грошей на рахунок одержувача, вказаного в дорученні (застосовується для розрахунків за придбані товари, послуги, виконані роботи по зобов’язанням перед фізичними особами (зарплата, аліменти, пенсія) та зобов’язанням перед фінансовими органами (банками, іншими юр. особами)).

Платіжне доручення виписує платник і передає в банк не пізніше 10 календарних днів з дня виписки. Банк приймає його при наявності коштів, якщо грошей немає на рахунку платника, банк зобов’язаний прийняти незабезпечені коштами доручення на перерахування коштів в доход бюджету, податкових платежів. Сьогодні платіжне доручення поміщається в спеціальну картотеку та оплачується по мірі надходження коштів.

Сума прийнятого банком доручення списується з рахунку платника і зараховується на рахунок одержувача, якщо він відкритий в цьому ж банку, якщо він відкритий в іншому банку, то використовуються міжбанківські розрахунки.

В окремих випадках доручення попередньо акцептуються з метою гарантованої оплати.

Акцептованими дорученнями проводяться розрахунки з підприємствами за перерахування через них грошей:

• окремим громадянам належних їм сум зарплати, аліментів, пенсій, витрат по відрядженню, гонорарів, стипендій;

• іншим підприємствам або уповноваженим на витрати по виплаті зарплати (орг. набір працівників, заготівки с.-г. продукції), якщо в місці їх надходження немає банківських рахунків;

• для зарахування на рахунки в банках торгової виручки, податків і інших коштів.

При акцептуванні доручення банк списує гроші з рахунку платника і бронює їх на окремому рахунку “Акцептовані платіжні доручення і чеки” й робить відповідний напис на першому і другому примірниках доручення, завіряючи його підписом двох працівників банку та печаткою. Це доручення передається одержувачу грошей, який передає його своєму банку, останній зараховує серії доручення на рахунок одержувача зі списанням з банку платника у встановленому порядку.

Платіжними дорученнями доцільно розраховуватись при постійних і рівномірних поставках, конкретні умови такої оплати визначаються в договорі (копія надається в банк).

Переваги платіжного доручення: універсальність платежів. Недоліки: уповільнення розрахунків, відсутність гарантій, платежів за розрахунки.

Інкасове доручення (розпорядження) – документ на безспірне стягнення та безакцептне списання коштів.

Розрахункові чеки – застосовуються у всіх видах платежів за поставлені товари, виконані товари, послуги, найчастіше використовуються в місцевих розрахунках і рідше в іногородніх розрахунках.

В цілому в Україні розрахункові чеки розвинуті слабо і застосовуються для розрахунків тільки між юридичними особами.

Оплата чеків гарантується:

• депонуванням чекодателем власних коштів на окремому рахунку;

• одержанням банківської гарантії, коли оплата проводиться за рахунок кредиту;

• бюджетними коштами, коли фінансові органи використовують чек для повернення підприємствами лишків по внесених в бюджет платежах.

Бланки чеків брошуруються в окремі книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами. В заяві вказують з якого рахунку будуть оплачені чеки. Якщо оплата по чеках гарантується власними коштами, до чеку додають платіжне доручення на депонування відповідних коштів, якщо ж передбачається банківська гарантія, укладають відповідну угоду.

При видачі клієнтом чекової книжки банк проставляє на її обкладинці ліміт, який дорівнює суму заброньованих коштів або банківські гарантії.

Виписуючи чеки, платник реєструє їх на цій книжці, вказуючи номер, дату, кому переданий, залишок ліміту. Невикористані або зіпсовані чеки повертаються банку, а залишок ліміту повертається на рахунок власника.

Переваги чеків: гарантія оплати, наближення товарів і оплати.

Недоліки чеків: обмежена можливість їх використання, тривалий термін їх дії (10 днів), що зменшує швидкість обороту коштів.

Розрахунки за допомогою акредитивів застосовується переважно в іногородніх розрахунках, коли постачальник хоче мати гарантію оплати.

Акредитивна заява - це письмове доручення клієнта забронювати за його рахунок певну суму грошей для оплати документів конкретного постачальника за відвантажені на його адресу товари на певних умовах.

Акредитив – зобов’язання банку оплатити продукцію, яке банк видає за дорученням клієнта-платника своєму контрагенту-постачальнику.

Відкривається акредитив тільки для розрахунків з одним постачальником, при цьому важливо правильно встановити термін платежу, термін акредитиву, його вид і умови оплати визначаються в договорі сторін. Якщо позитивне вирішення питань на видачу кредиту, банк бронює кошти або надає гарантії платежу, відкриваючи спеціальні рахунки у себе або в банку постачальника, про відкриття акредитиву повідомляється постачальник.

Переваги: гарантується оплата поставленої продукції.

Недоліки: у покупця відволікаються кошти з поточного обороту. Вексель – це безумовне письмове зобов’язання однієї юридичної особи перед іншою (простий вексель) або його наказ іншій особі виплатити в установлений термін вказану суму грошей власнику векселя, який пред’явив його до оплати.

Розрахунки із застосуванням векселів являють собою складну систему, яка формує вексельний обіг.

Векселі поділяються:

• соло-векселя (банк та клієнти при видачі банківських позик);

• казначейські векселя (відносити між державою та суспільством);

• комерційні або торгові (в обігу на основі угоди купівлі-продажу товарів в кредит, тобто відстрочка платежу);

• динамічні або фінансові.

Вексель виступає як кредитний документ та засіб платежу, він може бути власним або чужим, тобто мати передавальний напис.

Особливість векселів, як боргових зобов’язань полягає в тому, що вони є безспірними, незалежно від причин, що викликали їх видачу.

Учасники вексельного обігу: особа, яка видає векселі; платник (ремітент) – одержувач коштів.

Якщо є відмова від оплати, то платник повинен повідомити про це всіх учасників обігу векселя, оскільки всі несуть відповідальність.

По обігу векселя бувають прості і перевідні.

Реквізити векселя: 1) найменування (вексель); 2) зобов’язання перевести платіж визначеної суми; 3) термін платежу; 4) місце платежу; 5) найменування особи, кому або за чиїм наказом повинен бути здійснений платіж; 6) дата і місце складання векселя; 7) підпис векселедавача.

Відсутність одного з реквізитів ліквідує юридичну силу векселя.

Для підвищення надійності векселя передбачено акцепт векселя.

Акцептом виступає особа, яка підтверджує згоду на оплату.

Аваль векселя – гарантія по векселю третьої особи.

Аваліст - це особа, яка дає таку гарантію.

Закінчує обіг векселя його оплата. Пред’явник векселя подає його до оплати за день-два до встановленого терміну платежу платнику, або третій особі, якому доручено оплатити вексель.

Інкасування векселя – це виконання банком доручення власника векселя по стягненню платежу з боржника.

Неоплачений вексель повертається банком власнику на його вимогу, всі витрати банку (протест, зберігання, пересилка) повертаються з урахуванням понад комісійні.

Індосамент – передавальний напис на цінних паперах, який підтверджує перехід права на одержання боргу до іншої особи.

Індосант – особа, що здійснює індосамент. Індосатор – особа, на користь якої здійснено індосамент.

Види індосаменту:

• бланковий ( підпис на зворотному боці векселя, може бути переданий будь-якій особі, яка стає його власником з усіма правами);

• іменний (коли індосант перед своїм підписом ставить прізвище нового власника);

• цільовий (коли індосант вказує мету передачі, наприклад “для депонування”);

• безобіговий (робиться напис “Без обігу”).

Контрольні питання:

1. Що таке грошовий оборот? Які особливості прояву грошового обороту на мікро- і макроекономічному рівнях?

2. Який склад грошового обороту за економічним змістом його складових частин та за формою грошей, які його обслуговують?

3. Що таке грошовий обіг? Які точки зору існують у вітчизняній літературі щодо суті грошового обігу?

4. Які основні ринки взаємопов’язуються грошовим оборотом?

5. Що таке грошовий потік? Чим відрізняється поняття грошового потоку і грошового обігу?

6. Назвіть вхідні і вихідні потоки секторів “Фірми” і “Домашні господарства”, як вони балансуються?

7. Які переваги і недоліки безготівкового обороту? Які основні ознаки кредитних грошей?

8. Як визначається грошова маса, її структура? Що таке грошові агрегати?

9. Як визначається швидкість обігу грошей і як вони впливають на грошову масу? Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

10. Як здійснюється первинна емісія грошей? Хто є емітентом грошей?

11 Що таке обов’язкові резерви і яка межа їх встановлення?

12. Розкрийте механізм вторинної емісії депозитних грошей комерційними банками.

13. Що таке грошовий мультиплікатор? Як через нього примножується емісія грошей?

14. У чому полягає суть закону грошового обігу та форми його прояву?

15. Чим характеризується сталість грошей? Які форми її прояву та значення?